Воронецький Агроекологічне обгрунтування ефективності внесення біогумусу під гречку в умовах південно-західної частини Лісостепу України

Короткий зміст

Огляд літератури. Дається аналіз наукових робіт вітчизняних авторів з використання біогумусу сільськогосподарські культури як добрива пролонгованої дії для отримання екологічно чистої сільськогосподарської продукції та особливостям застосування біологічних стимуляторів росту в сучасних технологіях вирощування сільськогосподарських культур. З'ясовані вузькі місця та протиріччя у трактовці окремих питань по огляду за посівами гречки.

Умови, матеріал та методика досліджень.  Дослідження проводилися в 1991 – 1999 роках в Науково-дослідному інституті круп'яних культур Подільської державної аграрно-технічної академії. Досліди закладались в селекційній сівозміні дослідного поля, розміщеного в південній Лісостеповій частині Хмельницької області, яка за теплозабезпеченістю і ступенем зволоження в період вегетації відноситься до теплого агрокліматичного району.

Основним типом ґрунтів дослідного поля Подільської державної аграрно-технічної академії, де проводились дослідження, є чорнозем глибокий малогумусний на карбонатних лісовидних суглинках. Генетичний профіль його слабодиференційований на генетичні горизонти. До глибини 45 – 50 см залягає темно-сірий гумусоакумулятивний горизонт з порівняно водостійкою зернистою структурою, порушеною в орному горизонті. Нижче залягає перехідний горизонт АВ – слабогумусований, грудкувато-зернистий, часто пронизаний кротовинами і ходами черв'яків. Лінія скипання від соляної кислоти знаходиться на глибині 20 – 38 см. По гранулометричному складу ґрунти відносяться до середньосуглинистих різновидностей. Щільність складання на глибині 0 – 40 см – 1,14 – 1,23 г/см3, щільність твердої фази – 2,55 – 2,62 г/см3 і загальна пористість досягає 51,8 – 56,5 % [84]. Забезпеченість рухомими сполуками поживних речовин, в основному, середня. Відносно неглибоке залягання карбонатів кальцію і магнію забезпечує в гумусовому горизонті і орному шарі нейтральну реакцію ґрунтового розчину. Гідролітична кислотність складає 2,3 – 2,8 мг/екв. на 100 г грунту, а степінь насичення основами 92 – 94 %, вміст гумусу 4,2 – 4,5 %, по Чірікову Р2О5 – 9,0 – 12,0 мг, К2О – 19,0 – 23,0 мг на 100 г ґрунту.

Метеорологічні умови в більшості років досліджень були сприятливими для росту і розвитку рослин гречки, проте відмічались деякі відхилення від середніх багаторічних показників.

Дослідження з вивчення впливу біогумусу, Вермистиму і догляду за посівами на продуктивність і якість зерна гречки проводились із районованим сортом Вікторія.

В польовому досліді № (1991-1994 рр) було передбачено вивчення дії та взаємодії двох факторів: А – фон (внесення біогумусу в дозах 1,0; 1,5; 2,0 т/га (весною під культивацію) та підживлення в період бутонізації гречки з розрахунку 100 та 200 кг/га; В- міжрядні обробітки (1 – звичайна технологія (контроль): до сходове боронування, розпушування міжрядь у фазі 1-2 справжніх листків, розпушування на початку цвітіння з підгортанням;

2 -  досходове боронування, боронування в фазі 1 – 2 справжніх листків, розпушування на початку бутонізації (лапи-бритви), розпушування підгортанням; 3 -  досходове боронування, боронування в фазі 1 – 2 справжніх листків,  з використанням фрези на початку бутонізації, розпушування з підгортанням.

Загальна площа досліду 0,4 га. Площа облікової ділянки 54 м2. Повторність чотириразова.

В польовому досліді №2. (1995 – 1996 рр.) вивчався вплив локального внесення біогумусу під гречку, який включав слідуючи варіанти: 1 – контроль (без внесення біогумусу); 2 – внесення  біогумусу під час сівби в дозі 100 кг/га; 3 – внесення біогумусу під час сівби в дозі 200 кг/га; 4 - внесення біогумусу під час сівби в дозі 300 кг/га. Загальна площа досліду 0,062 га. Площа облікової ділянки – 10 м2. Повторність чотириразова.

Дослід 3. проводився протягом 1997 – 1999 рр. з метою вивчення Вермистиму як регулятора росту при обприскуванні посівів гречки на початку цвітіння та на початку побуріння плодів.  Варіанти досліду: 1 – контроль  (без вермистиму – вода); 2 – Вермистим  в дозі 2 л/га; 3 - Вермистим в дозі 4 л/га; 4 - Вермистим в дозі 6 л/га; 5 - Вермистим в дозі 8 л/га; 6 - Вермистим в дозі       10 л/га.

Крім того, цей дослід включав обробку Вермистимом насіння в дозі 2, 4, 6, 8, ста 10 л на одну тонну.

Площа облікової ділянки 10 м2. Загальна площа досліду 0,15 га. Повторність шестиразова.

При закладанні польових дослідів і проведенні спостережень керувалися методичними вказівками: визначення вологості ґрунту проводилось перед сівбою, у фазі бутонізації і перед збиранням в шарах ґрунту: 0  – 30 см за допомогою бура Малькова (ТУ-46-22-376-85) і термовагового методу; при обліку забур'яненості використовували кількісний метод (В.А.Алабушев, 1966), фенологічні спостереження проводили за вимогами “Методики Державного сортовипробування сільськогосподарських культур (1979), визначення легкогідролізованого азоту, рухомого фосфору та обмінного калію в ґрунті проводилось згідно агрохімічних методів дослідження ґрунтів (Арінушкіна Е.В., 1970). Урожайність зерна визначали після прямого комбайнування кожної облікової ділянки з перерахуванням на 100% чистоту і 14% вологість.  Статистичний аналіз даних урожайності проводили методом польового дисперсійного аналізу (Б.А.Доспехова, 1985). Економічну ефективність агрозаходів визначали згідно “Методика визначення економічної ефективності використання в сільському господарстві результатів науково-дослідної роботи”.