Дідора В.Г. Агроекологічне обгрунтування технології виробництва льону-довгунця в Поліссі України

Короткий зміст

У вступній частині обґрунтовано актуальність та мету обраної теми, розкрито її сутність, задачі, об’єкт і предмет досліджень, показано новизну та практичне значення отриманих результатів.

ПРОГРАМА, МЕТОДИКА ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Програма досліджень охоплювала широке коло питань. Вивчалася добова періодичність росту і розвитку, як інтегрального показника продукційного процесу залежно від абіотичних факторів і комплексу технологічних прийомів вирощування льону-довгунця. Визначався вплив основного і передпосівного обробітку автоморфних та глибокого рихлення меліорованих ґрунтів, строків і доз внесення мінеральних добрив на водно-фізичні властивості, тепловий режим, добову періодичність, ритмічність і швидкість росту, продуктивність та якість льонопродукції. Дослідженнями передбачалося вивчити, теоретично обґрунтувати та вдосконалити агротехнічні прийоми з метою розробки високоефективної технології вирощування та первинної переробки льону-довгунця.

Дослідження проводилися на кафедрах рослинництва, технології зберігання та переробки продукції рослинництва, сертифікованих лабораторіях НДІ Регіональних екологічних проблем Державного агроекологічного університету (м. Житомир) та Ємільчинському льонозаводі впродовж 1981-2005 років. Польові досліди закладали на дослідному полі (с. Велика Горбаша Черняхівського району Житомирської області), а виробничі на меліорованих ґрунтах учгоспу “Україна” та у господарствах Коростенського та Народицького районів Житомирської області й обмежувались рівнем радіоактивного забруднення ґрунту, за якого дозволено ведення сільськогосподарського виробництва.

Досліди проводили відповідно до „Методичних вказівок ВНДІЛ 1978 р.”, а технологічну оцінку льонотрести, волокна – згідно з „Методичними вказівками щодо проведення технологічної оцінки первинної обробки льону”. Виробничу перевірку і впровадження здійснювали в сільськогосподарських підприємствах Житомирської і Волинської областей.

Вивчення способів основного обробітку і глибокого рихлення перезволоження ґрунтів, строків і доз внесення мінеральних добрив проводили у стаціонарних і тимчасових дослідах.

Дослід 1: „Вивчення основного обробітку грунту та строків внесення добрив” було розгорнуто у 1981-1985 рр. на дерново-середньопідзолистому  оглеєно-супіщаному ґрунті. Вміст гумусу в орному шарі становить 1,1-1,2%, рН_сол.-5,6, гідролітична кислотність - 2,4, сума ввібраних основ - 2,55 мг.-екв на 100 г ґрунту, рухомі форми фосфору і обмінного калію – відповідно 5,4 і 3,0 мг/100 г ґрунту.

Схема досліду з основного обробітку ґрунту і строків внесення мінеральних добрив:

1.      Полицевий обробіток ґрунту на глибину 20-22 см (0 20-22, контроль).

2.      Дискування на глибину 10-12 см (Д 10-12).

3.      Плоскорізний обробіток на глибину 20-22 см (П 20-22).

Вивчення способів обробітку і строків внесення мінеральних добрив проводилось на фоні внесення N₃₀Р₉₀К₁₂₀: 1. – РК восени під оранку; 2. – РК восени, після оранки; 3. – РК восени на безполицевому обробітку; 4. – РК навесні на варіантах полицевого і безполицевого обробітків; 5. – 1/2 РК восени + 1/2 РК навесні на фоні полицевого і безполицевого обробітків. Азотні добрива на всіх варіантах досліду вносили у передпосівний обробіток ґрунту. Чергування культур у сівозміні було наступним: конюшина, озима пшениця, льон-довгунець, картопля, кукурудза на зерно, ярі зернові з підсівом конюшини. Повторність досліду чотирикратна. Розмір посівної ділянки 14×14 = 196 м², облікової 10×10 = 100 м².

Дослід 2: „Вивчення глибокого рихлення перезволожених ґрунтів” проводився впродовж 1986-1990 рр. на дерново-глейовому суглинковому, осушеному гончарним дренажем ґрунті. На період закладання досліду орний шар характеризувався  такими  показниками:  вміст  фізичної глини - 26,7 %, гумусу - 1,6 %, рН _сол. - 5,7, гідролітична кислотність -1,37 мг.-екв на 100 г ґрунту, сума ввібраних основ - 6,29 мг.-екв на 100 г ґрунту, рухомі форми фосфору і обмінного калію відповідно 14,3 і 11,9 мг на 100 г ґрунту. Дослід закладено на фоні  внесення N₃₀Р₉₀К₁₂₀.

Схема досліду:

1. Оранка на 20-22 см (О 20-22, контроль); 2. Контроль + рихлення на 30-40 см (К+ Р 30-40); 3. Контроль + рихлення на 60-70 см (К+Р 60-70); 4. Контроль + рихлення з кротуванням на 30-40 см (К+РК 30-40);

Повторність досліду чотирикратна. Площа посівної ділянки 40×12=480м², облікової 36×8=288 м².

Стаціонарний дослід 3: „Вивчення безполицевого основного обробітку ґрунту та норм внесення мінеральних добрив” закладено у 1990 році на сірому лісовому легкосуглинковому ґрунті. Вміст гумусу в орному шарі становить 1,15%, рН_сол. - 6,4, гідролітична кислотність - 4,4, сума вбірних основ - 4,4 мг.-екв на 100 г ґрунту, рухомі форми фосфору і обмінного калію - відповідно 2,9 і 6,6 мг на 100 г ґрунту.

Схема досліду:

1.      Оранка  на  20-22  см   (О 20-22,  контроль);   2.  Дискування   на   10-12  см  (Д  10-12); 3. Плоскорізний обробіток на 20-22 см (П 20-22).

Схема чергування  культур у сівозміні наступна: конюшина, конюшина, озима пшениця, льон-довгунець, кукурудза на силос, озиме жито, картопля, ячмінь + конюшина. Вивчалися чотири системи удобрення: органо-мінеральна з повними нормами NРК (насичення 1 га сівозмінної площі органічними добривами - 11,2 т, мінеральними - 188 кг д.р.); органо-мінеральна з половинними нормами NРК (насичення органічними добривами 18,8 т/га); органо-мінеральна з половинними нормами азоту (насичення органічними добривами - 23,4 т/га); органічна система (насичення органічними добривами 27,5 т/га).

Вивчення технології обробітку ґрунту під льон-довгунець здійснювалось на фоні чотирьох доз внесення мінеральних добрив: 1 – рекомендована (повна) норма – N₃₀Р₉₀К₁₂₀; 2 – половинна – N₁₅Р₄₅К₆₀; 3 – половинна доза – N₁₅; 4 – без добрив (контроль). РК вносили восени у поверхневий шар ґрунту, азотні навесні під передпосівний обробіток ґрунту.

Повторність у досліді трикратна, розмір посівної ділянки 14×14=196м², облікової 10×10=100м².

Дослід 4: „Вивчення способів передпосівного обробітку ґрунту” проводився впродовж 1981-1985 років на дерново-середньопідзолистих ґрунтах, характеристика яких подана вище. В досліді передбачалось вивчити і теоретично обґрунтувати передпосівний обробіток із застосуванням удосконаленого нами комплексного агрегату, який складається із вирівнювача ВПН-5,6 і кільчасто-шпорових котків 3ККШ-6М.

Схема досліду:

1.       Ранньовесняна культивація з боронуванням + передпосівна культивація з боронуванням + вирівнювання брусом-вирівнювачем + ущільненням ґрунту (агрегатом у складі: КПС-4 зі стрілчастими лапами і середніми боронами ЗБЗСС-1,0; брус-вирівнювача; котка - 3ККШ-6М);

2.       Ранньовесняна культивація з боронуванням + передпосівний обробіток комплексним агрегатом (склад сільськогосподарських машин: КПС-4 зі стрілчастими лапами і середніми боронами ЗБЗСС-1,0; РВК - 3,6);

3.       Розпушування дисковими знаряддями + передпосівний обробіток ґрунту комплексним агрегатом (склад сільськогосподарських машин: БДТ-10, РВК-3,6).

4.       Розпушування дисковими знаряддями + передпосівний обробіток удосконаленим комплексним агрегатом (склад сільськогосподарських машин: БДТ-10; ВПН-5,6 + 3ККШ-6М).

Повторність у досліді трикратна, розмір посівної ділянки 15×15=225 м², облікової 10×10=100 м².

Дослід 5: ”Вивчення щільності фітоценозу льону-довгунця залежно від вологості ґрунту”. Досліди проводилися у 1988–1990 роках в межах вивчення норм посіву 20–25–30 млн. шт. схожих насінин на 1 га при регулюванні вологості ґрунту 60,70,80,90 % НВ. Загальна площа посівної ділянки 0,24 га, захисна смуга 3 м.п. Повторність у досліді чотирикратна. Необхідний рівень вологості ґрунту підтримувався за допомогою мобільного краплинно-зрошувального приладу з параметрами опадів, що були близькими до природних. Інтенсивність опадів – в інтервалі від 0,4 до 0,8 мм за хвилину за висоти падіння 1,5 м.

Дослід 6:”Визначення впливу способів росяного мочіння льоносоломи на урожай, якість і питому цезієву активність льонотрести та продукції її переробки”, проводився впродовж 2003-2005 рр.

Схема досліду:

1. Вилежування соломи на льонищі без трав’яного покриву і обертання стрічок (контроль).

2. Вилежування соломи на льонищі без трав’яного покриву з обертанням стрічок

3. Вилежування соломи на льонищі з пажитниці багаторічної без обертання стрічок

4. Вилежування соломи на льонищі з пажитниці багаторічної з обертанням стрічок

5. Вилежування соломи на льонищі з костриці лучної без обертання стрічок

6. Вилежування соломи на льонищі з костриці лучної з обертанням стрічок

Дослідження сумісних посівів льону-довгунця і нещільнокущових злакових трав проводились у польових дослідах на грунтах за щільності радіоактивного забруднення в межах 184-195 кБк/м², в умовах зони гарантованого добровільного відселення Коростенського району Житомирської області.

Статистичну обробку даних, облік урожайності льонопродукції  проводили  за  методикою  Б. О. Доспехова (1979). Аналітичні роботи  з визначення фізико-механічних показників ґрунту виконані згідно з методичними розробками ряду авторів (В. Ф. Бойко, І. К. Цитович, 1959; А. Ф. Вадюнина, 3. А. Корчагина, 1986). Загальні агрохімічні аналізи ґрунту: гумус – за Тюріним, рН – потенціометрично, рухомий алюміній – за Соколовим, гідролітична кислотність – за Каппеном-Гільковичем, вбирні кальцій і магній – трилометрично, азот легкогідролізованих сполук – за Корнфілдом, азот нітратів – за Гриндваль-Ляже, рухомі форми фосфору та калію – за Кірсановим. Водно-фізичні властивості ґрунтів нами визначались за „Методичними вказівками НДІ сільськогосподарського використання меліорованих ґрунтів” (1984). Гранулометричний склад – пипетуванням з підготовкою ґрунту за Качинським; щільність твердої фази – піктинометричним методом, щільність – ґрунтовим буром, об'єм якого 100 см³, водопроникність – за Качинським із застосуванням приладу М. Й. Долгілевича.

Добова періодичність росту реєструвалась  польовим ауксанографом. Визначення площі листкової поверхні проводили за допомогою сконструйованого нами електрично-оптичного приладу (Пат. 84096). Чисту продуктивність фотосинтезу розраховували за методикою А. А. Ничипоровича. Суму цукрів та інтенсивність фотосинтезу визначили за методом X. Н. Починка.

Технологічні показники якості трести визначали згідно ДСТУ 4149:2003, волокна за ДСТУ 4015-2001. Переробку трести, оцінку виходу та якості волокна проводили безпосередньо на Ємільчинському льонозаводі. Отримане волокно випробовували на міцність, гнучкість та тонину згідно прийнятої методики. За цими трьома показниками розраховували прядивну  придатність волокна. Чесання довгого волокна та визначення його фізико-механічних властивостей проводили згідно з „Методикою технологічної оцінки якості льонопродукції” (1978), дотримуючись принципів, наведених у вказівках “Виробництво льоноволокна та його використання” (2002).

За нашими розрахунками гідротермічного коефіцієнта до років з достатньою вологістю вегетаційного періоду слід віднести 1991-1994 рр.; помірною - 1981, 1984, 1985, 1990, 1998 рр.; підвищеною - 1982, 1988, 1989, 1997 рр.; недостатньою - 1983, 1986, 1987, 1995 і 1996. За цим показником в червні місяці 1983 року посушливими були 1-ша і 3-тя декади; у 1986 – 1-ша і 2-га; у 1987 – 3-тя, у 1995-1996 роках лише 1-ша декада. ГТК у 1983 і 1986 роках за дві декади активного росту, становив відповідно – 0,40 і 0,74, що характеризується як дуже посушливий і посушливий.

За показниками ГТК вегетаційний період 2003 року характеризується як посушливий. Ріст і  розвиток льону в умовах 2004 року відбувався за достатньо сприятливих абіотичних факторах, ГТК становив – 1,6.

Слід зауважити, що погодні умови 2005 року були наближені до оптимальних для росту і розвитку льону-довгунця, а саме – значення ГТК коливалися в межах 1,7–0,9.

За 25-ть років проведених досліджень частота повторення посушливих років становить 1:5, з надмірними опадами – 1:4. Нестабільність по рокам вологозабезпеченості вимагає пошуку наукового обґрунтування робочих гіпотез і шляхів їх реалізації для забезпечення системи заходів, що попереджують різке зниження продуктивності льону як від посухи, так і від перезволоження.