Овчарук О.В. Агроекологічні заходи реалізації потенціалу продуктивності сортів квасолі звичайної на зерно в умовах південної частини західного Лісостепу України

Короткий зміст

СУЧАСНИЙ СТАН, ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЗЕРНА КВАСОЛІ

Визначено та опрацьовано за вітчизняною і зарубіжною науковою літературою стан дослідження технологій вирощування квасолі у різних біокліматичних поясах та зонах. Проаналізовано формування урожайності цієї зернобобової культури залежно від строків сівби та збирання врожаю, а також її сортових особливостей. За результатами проведеного огляду наукової літератури було розроблено робочу гіпотезу, обґрунтовано мету і завдання досліджень.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження за темою дисертаційної роботи проводили впродовж 2004-2007 рр. на дослідному полі Подільського державного аграрно-технічного університету та 2008-2009 рр. в господарствах Хмельницької та Чернівецької областей.

Досліди закладалися на чорноземі вилугуваному на лесовидному суглинкові, який характеризувався такими показниками в шарі ґрунту (0-30 см): вміст гумусу (за Тюріним) – 3,86-4,11 %; азоту, що легко гідролізується (за Корнфільдом) – 111-121 мг/кг; рухомого фосфору (за Чіріковим) – 90-91 мг/кг; обмінного калію (за Чіріковим) – 172-179 мг/кг; рН (сольове) – 6,6-6,7; гідролітична кислотність – 0,76-0,87 мг-екв./100 г ґрунту.

Агрометеорологічні умови 2004-2007 років відзначалися досить значними відхиленнями кількості опадів та теплового режиму, що відповідно позначилось на формуванні продуктивності квасолі. Так, впродовж років досліджень сума опадів та середньодобова температура повітря складали відповідно: 2004 р. – 483,3 мм і 8,7°С; 2005 – 730,1 мм і 8,5°С; 2006 – 660,3 мм і 8,3°С, 2007 – 609,6 мм і 9,9°С.

Дослідження проводились шляхом закладання польових дослідів відповідно до загальноприйнятої методики (Доспехов Б.О, 1985; Мойсейченко В.Ф, Єщенко В.О., 1994) за трифакторною схемою в чотириразовому повторенні. Посівна площа елементарної ділянки складала 70,85, облікова – 50,04 м². Схема досліду була сформована за методом розщеплених ділянок з їх частковою рендомізацією в ланці сівозміни після озимої пшениці. В дослідах вивчались районовані сорти квасолі: Харківська штамбова (Харківський ІМЕСГ), Мавка (Інститут землеробства УААН), Буковинка (Буковинський інститут АПВ УААН). За контроль у дослідженнях взято сорт Харківська штамбова, який висівався при  рівні термічного режиму ґрунту на глибині загортання насіння 12°С та збиранні врожаю за вологості зерна 16%.

Фенологічні спостереження за ростом і розвитком рослин виконували відповідно до „Методики державного сортовипробування сільськогосподарських культур” (1985 р.).

Підрахунок густоти рослин в посівах проводили двічі впродовж вегетаційного періоду: у фазі повних сходів і перед збиранням врожаю. Для цього використовували метод пробної площадки.

Оцінку фотосинтетичної продуктивності встановлювали за показниками площі листкової поверхні (методом висічок) та масової частки сухої речовини. Після чого розраховували фотосинтетичний потенціал та чисту продуктивність фотосинтезу (за А.А. Нечипоровичем). Використання рослинами ФАР визначали за методикою Х.Г. Тооминга, Б.І. Гуляєва.

Кількість і масу бульбочок на коренях визначали за методикою Г.С. Посипанова, після чого розраховували загальний і активний симбіотичний потенціал рослин квасолі.

Облік урожаю зерна проводили методом суцільного збирання та зважування бункерної маси з кожної ділянки з послідуючим перерахунком на стандартну вологість та засміченість згідно ДСТУ 2240-93.

Снопові зразки квасолі аналізували із визначенням: загальної кількості стебел у снопі, кількості продуктивних стебел у снопі, кількості непродуктивних стебел у снопі, висоти прикріплення нижніх бобів – за вимірюванням відстані від кореневої шийки до місця прикріплення нижнього бобу у 25 рослин, взятих із снопового зразка, середню кількість бобів на рослині, аналізуючи 25 рослин, середню кількість зерен, масу 1000 насінин і середню масу зерна у бобі на тих самих 25 рослинах (за методикою Грицаєнко З.М., Грицаєнко А.О., Карпенко В.П.).

Біохімічну оцінку зразків зерна проводили на вміст “сирого” протеїну (загальний азот множили на 6,0) за методами Барнштейна та К'єльдаля.

Економічну ефективність вирощування квасолі визначали після проведення виробничих дослідів і складання технологічних карт та за цінами, що склалися на 2007 рік (Мацибора В.І.).

Біоенергетичну оцінку технологій вирощування квасолі встановлювали за методикою і довідковими даними, які визначені О.К. Медведовським та П.І. Іваненком.