Бахмат О.М. Агротехнічне і екологічне обгрунтування сортової технології вирощування сої в умовах південної частини Західного Лісостепу України

Короткий зміст

СУЧАСНЕ ВИКОРИСТАННЯ СОЇ ТА РОЗВИТОК

ТЕХНОЛОГІЇ ЇЇ  ВИРОЩУВАННЯ

 (огляд літератури)

У розділі подано короткий аналіз результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів в області вивчення впливу способів сівби, мінеральних добрив, інокуляції насіння та екограну на урожайність та якість насіння сої, а також необхідність підбору різних сортотипів і сортів для конкретної грунтово-кліматичної зони. На основі здійсненого аналізу літературних джерел визначені питання, які ще недостатньо вивчено і обґрунтована необхідність проведення нових досліджень.

методика і умови проведення досліджень

Польові дослідження проводили протягом 1997-2000 рр. на дослідному полі Подільського державного аграрно-технічного університету в сівозміні кафедри кормовиробництва.

Ґрунт дослідного поля – чорнозем типовий середньопотужний важкосуглинковий на лесі. Дослідна ділянка характеризувалася наступними агрофізичними та агрохімічними властивостями ґрунту. Щільність твердої фази шару ґрунту 0-30 см становила 2,58 г/м³, щільність зложення –          1,17-1,25 г/м³, загальна пористість –  51,6-54,7%, вміст азоту за Корнфільдом – 13,6-14,2, фосфору та калію за Чириковим – 15,7-16,4  і  22,4-26,3 мг на 100 г ґрунту, ємність поглинання і сума поглинутих основ відповідно 33-36 і 30-33 мг/екв на 100 г ґрунту. Гідролітична кислотність –  2,3-2,8 мг/екв. на 100 г ґрунту, ступінь насичення основами –  94,7-99,0%.

Клімат зони помірний, сума активних температур, в середньому, складає 2765^оС. Кількість опадів в регіоні коливається в межах 495-645 мм.

Посівна площа загальної ділянки складала 45,0, облікової – 25,2 м², при  чотириразовому повторенні. Щорічно закладали два польових досліди.

У дослідах проводили такі спостереження,  дослідження і аналізи:

– фенологічні спостереження проводили за описом періодів та фенологічних фаз росту і розвитку рослин сої;

– підрахунок густоти рослин різних способів сівби сої здійснювали двічі за   вегетацію на спеціальних площадках;

– висоту рослин та висоту прикріплення нижнього бобу аналізували за фазами росту і розвитку сої за допомогою мірної лінійки;

– інтенсивність накопичення органічної речовини визначали за фазами росту і розвитку сої шляхом висушування наважок;

– оцінку фотосинтетичної діяльності проводили за наступними показниками: площу листкової поверхні визначали аналітичним методом визначення площі листкової поверхні рослин сої (Бабич А.О.,  Макаров О.В.) та за фазами росту і розвитку сої методом „висічок”;

– коефіцієнт використання посівами сої ФАР розраховували за методикою         Х.Г. Тооминга, Б.І. Гуляєва (1967);

– вміст у рослинах азоту, фосфору і калію визначали за методом К. Гінзбурга;

– вміст „сирого” протеїну –  за методом Кельдаля, „сирого” жиру – за обезводненим залишком;

– облік урожаю насіння – методом суцільного збирання і зважування з кожної облікової ділянки;

– математичну обробку даних проводили методом дисперсійного і кореляційно-регресійного аналізів (Б.О. Доспєхов, 1985; В.Ф. Мойсейченко та ін., 1996);

– біоенергетичну ефективність вирощування сої – за методикою та довідковими даними, викладеними О.К. Медведовським та П.І. Іваненком (1988);

– економічну оцінку технології вирощування сої розраховували за методикою Інституту аграрної економіки УААН (1998).