Мироненко Ф.М. Агротехнічне обгрунтування прийомів вирощування ріпаку ярого на насіння в умовах Донецької області

Короткий зміст

МЕТОДИКА І УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження по даній темі проводились в 1995-1998 рр. в ДГ "Забойщик"  Інституту олійних культур, що знаходиться у Великоновоселківському районі Донецької області.

Грунт дослідної ділянки - чорнозем звичайний середньопотужний, містить в орному шарі 5, 4 % гумусу, гідролізуємого азоту - 12,8 мг, рухомого фосфору - 14,4

 і обмінного калію - 20,2 мг на 100 г грунту. Реакція  грунтового розчину нейтральна -

 (рН-7,0-7,5).

Клімат південної степової мікрозони Донецької області характеризується жарким посушливим літом і порівняно холодною зимою. Середня кількість опадів складає від 501 до 562 мм. Середня річна температура повітря становить 7-8⁰С, а найтеплішого місяця  липня -       21-23⁰С. Тривалість безморозного періоду - 240-260 днів. Сума позитивних температур повітря вище 10⁰ складає 3000-3200⁰С. Останні весняні приморозки проявляються у другій декаді квітня, а перші осінні- у другій декаді вересня.

Метеорологічні умови в роки проведення дослідів були неоднаковими. В 1996 р. за період вегетації випало 164,0 мм, причому в третій декаді червня і першій липня випало всього 0,7 мм, що негативно вплинуло на формування урожаю. В 1997 році кількість опадів за період вегетації склала 251,8 мм, які забезпечили максимальний урожай ріпака за всі роки досліджень. В 1998 році опадів випало 136,6 мм, з котрих в травні і червні - 61,0 мм, що явно недостатньо для одержання високого урожаю.

Дослідження проводились шляхом закладення польових дослідів і супроводжувались спостереженнями за посівом ріпака ярого, аналізами його хімічного складу, лабораторними дослідженнями фізичних властивостей грунту, його забезпеченості вологою і елементами мінерального живлення. Досліди по визначенню місця в сівозміні і системи основного обробітку грунту під ріпак ярий, проводились в таких   типових    ланках польових    сівозмін:    1- озима пшениця - озима пшениця - ріпак ярий; 2 - озима пшениця - кукурудза на зелений корм - ріпак ярий.          Після збирання кожного попередника проводилось закладення таких  варіантів основного обробітку грунту: відвальна оранка на глибину 20-22 см та чизельний обробіток на глибину      20-22 і  10-12 см.

Схема досліду з вивченням строків і способів посіву та норм висіву була представлена такими варіантами:           Строки посіву:    оптимально-ранній (температура грунту 6- 7⁰С);                                        оптимально-пізній - через 10 днів   (температура грунту 8-9⁰С).            Способи посіву:  суцільний (міжряддя 15 см);                                         широкорядний (міжряддя 45 см).           Норми висіву для обох способів посіву:   1,5 млн. шт. насінин/га;                                                                                  2,0 млн. шт. насінин/га;                                                                                  2,5 млн. шт. насінин/га.           Попередник у досліді - озима пшениця.           Основний обробіток грунту в обох дослідах - напівпаровий.           Передпосівний обробіток грунту проводився шляхом проведення культивації з одночасним боронуванням, яка поєднувалася з внесенням гербіциду трефлан.           Ріпак висівався у першому досліді з шириною міжрядь 15 см, у другому - у відповідності до схеми досліду.          Догляд за посівом складався з післяпосівного коткування котками 3ККШ - 6А, боронування посіву      середніми   боронами у фазі      "розетки"   (4 - 6 листочків), обприскування інсектицидами арріво та суммі-альфа проти хрестоцвітих блішок, квіткогриза та інших шкідників.

У досліді по вивченню строків, способів та норм висіву на широкорядному посіві з міжряддями 45см проводились дві механізовані культивації міжрядь на глибину 5 - 6 та 6 - 8см.

Збирання урожаю в обох дослідах проводилось комбайном СК-5 “Нива”, обладнаним пристроєм ПКК-5 з одночасним зважуванням насіння по варіантах досліду і відбором зразків для визначення вологості  та   чистоти.

Повторність – триразова, розміщення ділянок в один ярус, систематичне. Площа облікової ділянки – 100м².

При закладенні та проведенні дослідів керувались методиками польових дослідів (Доспєхов, 1985):

-                                  настання  фенологічних фаз визначали за методом державного сортовипробування сільськогосподарських рослин (1971);

-                                  вологість грунту визначали ваговим методом з висушуванням до абсолютно сухого стану;

-                                  нітратний азот визначали колориметричним методом, рухомі сполучення фосфору –за Черніковим. Загальний азот визначали за Кєльдалем, клійковину – за  Генебергом й Штоманом, золу – сухим озоленням, олію – за методом Рушковського, сирий протеїн – перемноженням загального азоту на коефіцієнт 6,25;

-                                  об`ємну масу в шарі грунту (0-30см) визначаласи за допомогою бура у кожному шарі через 10 см;

-                                  біологічну урожайність визначали з 25 рослин, відібраних з кожної ділянки у двох повтореннях шляхом підрахунку кількості стручків на кожній рослині, кількості насінин і визначення маси 1000 шт. насінин;

-                                  урожай обліковували з всієї площі кожної ділянки з наступним перерахуванням  його ваги до 100% чистоти і 10% вологості;

-                                  урожайні дані опрацьовані методом дисперсійного аналізу, описаного            Доспєховим  (1985);

-                                  показники біоенергетичної та економичної ефективності визначали у відповідності до методики на основі складання технологічних карт.

РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ ПОПЕРЕДНИКІВ РІПАКА ЯРОГО

                                                Оцінка попередників           Сівозміни Донецької області насичені зерновими культурами, (озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза на зерно), частка яких складає 50 і більше процентів. Тому для порівняльної оцінки попередників були взяті озима пшениця і кукурудза на зелений корм. Цінність цих попередників визначається в першу чергу кількістю вологи і елементів мінерального живлення, які залишаються у грунті після їх збирання. Питанню використання грунтової вологи сільськогосподарськими рослинами присвячені роботи С.С. Рубіна (1962), П.Р. Семіхненко (1960) та інших. Проведені аналізи на вміст доступної вологи, нітратного азоту і рухомих сполучень фосфору після збирання озимої пшениці і кукурудзи на зелений корм показали, що суттєвої різниці в їх кількості не було.           Засміченість посіву кукурудзи бур`янами була більшою, ніж озимої пшениці. Проведене нами визначення вмісту нітратного азоту і рухомих сполучень фосфору, а також доступної вологи показало, що її було більше після озимої пшениці, порівняно з кукурудзою, але ця різниця була невеликою, тому що ці культури використовують вологу грунту на однакову глибину (табл. 1). У період  цвітіння різниця у вмісті вологи була несуттєва, а перед збиранням, її кількість після обох попередників вирівнювалась.          Нітратного азоту перед посівом ріпака було більше після кукурудзи, а за вмістом рухомого фосфору суттєвої різниці між попередниками не було.