Рихлівський І.П. Агротехнічні і біологічні основи введення топінамбура в промислову культуру південно-західної частини Лісостепу України

Короткий зміст

Впровадження в промислову культуру - заключний етап інтродукції рослин (теоретичне обґрунтування теми та основних напрямів досліджень)

Розділ складається з трьох підрозділів: “Інтродукція, акліматизація, натуралізація, введення в промислову культуру. Гносеологія і сучасний погляд”, “Історія інтродукції топінамбура в Україну”, “Промислова культура топінамбура: проблеми та перспективи вирощування, зберігання, використання”.

В першому підрозділі розкривається сучасний зміст понять: “натуралізація”, “акліматизація”, “інтродукція”. Натуралізація рослин - вид адаптації, який контролюється онтогенетичною (модифікаційною) мінливістю. Генетичною основою натуралізації є історично сформована норма реакції організму, в межах якої розвиваються необхідні адаптаційні ознаки і властивості.

Акліматизація - вид адаптації, в основі якої лежить філогенетична (генотипічна) мінливість, яка реалізується через перетворення генетичної програми, пов’язаної із зміною норми реакції організмів під впливом мутагенних факторів зовнішнього середовища. Це своєрідний вид селекції, за яким недостатньо пристосована до даних кліматичних умов рослина з певним часом перетворюється в пристосовану до такого ступеня, що стає невід’ємною частиною місцевої флори.

Інтродукція (за ред. автора)  є цілеспрямована діяльність людини у введенні в культуру відкритого (закритого) ґрунту, або в природну флору нових, для зони вирощування рослин з зарубіжних країн та інших (відносно зони впровадження) грунтово-кліматичних зон своєї країни з метою вирішення певних соціальних потреб. Рослина вважається повністю інтродукованою за умов введення її в промислову культуру, тобто вона має бути представлена районованим сортом (гібридом), який займає у відкритому ґрунті площу посіву (насадження) не менше 10 га, у закритому - не менше 0,5 га.

Подібне тлумачення характеризує інтродукцію як процес людської діяльності, спрямований на збагачення рослинності конкретного регіону  цінною флорою. В поняття інтродукції не включаються бур’яни та інші шкідливі рослини. Не звертається увага на шляхи проникнення рослини, головне, щоб вона попала в поле зору дослідника, який візьметься вирішити її участь. Визначаються конкретні параметри завершального етапу інтродукційного процесу. І поки їх не буде досягнуто, нова для регіону рослина буде знаходитись на стадії впровадження (інтродукційного періоду). Таку постановку питання щодо необхідності завершення інтродукційного процесу введенням рослини в промислову культуру підтримують Г.М. Шликов (1963), Ю.А. Утеуш (1994),  Д.Б Рахметов (2001). Щодо мінімальних обсягів впровадження, то вони повинні бути обов’язково узаконені в межах, які можуть значно відрізнятися від запропонованих нами 10 і 0,5 га. Бажано, щоб завершення інтродукційної роботи оформлялося відповідним документом, який би засвідчував пріоритет інтродуктора.