Тіней В.А. Інтенсифікація технології вирощування гречки в умовах південно-західного Лісостепу України

Короткий зміст

Наукові основи формування урожаю гречки залежно від технологічних прийомів Дається аналіз наукових робіт вітчизняних та зарубіжних авторів стосовно застосування зеленого удобрення, біопрепаратів в рослинництві та впливу дії гербіцидів на забур’яненість і продуктивність гречки. На підставі аналізу літературних джерел обґрунтовано робочу гіпотезу та проведення досліджень за темою дисертації.

Умови, матеріал та методика досліджень Дослідження проводились протягом 2003-2006 років у фермерському господарстві „Пролісок” Хмельницького району Хмельницької області. Польові досліди закладались в 4-пільній сівозміні фермерського господарства, яка за теплозабезпеченістю та ступенем зволоженості протягом вегетаційного періоду відноситься до південно-західного теплого агрокліматичного району.

Ґрунт на дослідних ділянках чорнозем опідзолений на карбонатних лесовидних суглинках. Вміст гумусу в ґрунті складає 2,66%, що свідчить про його середню величину. Вміст легкогідролізованого азоту (за Корнфільдом) – 94,38 мг/кг ґрунту – низький (71-150), рухомого фосфору (Р₂О₅) (за Чириковим) – 80,40 мг/кг ґрунту – середній (81-150), калію (за Чириковим) – 119,40 мг/кг ґрунту – середній (81-150).

Ґрунт дослідної ділянки має слабо-кислу реакцію ґрунтового розчину – рН – 5,5. Рівень забруднення важкими металами та пестицидами не перевищує ГДК, а щільність забруднення радіонуклідами – допустимого рівня.

Погодні умови вегетаційного періоду років досліджень були різними, вони мали суттєвий вплив на формування урожайності гречки, що дало можливість дослідити реакцію сортів, що вивчались в дослідах, на прийоми технології вирощування.

Агротехніка в дослідах відповідала рекомендованій на час їх проведення для зони, за виключенням агрозаходів, зміна яких передбачалася схемою дослідів для вивчення.

В основі схеми польового досліду 1 було вивчення дії та взаємодії трьох факторів: фактор А – зелене добриво (гречка, ріпак ярий, гірчиця біла, редька олійна); фактор В – біопрепарати (Байкал ЕМ-1 (20 мл на гектарну норму насіння), Екозорф (рідка форма) (50 мл на гектарну норму насіння), Екозорф-1 (торф’яна форма) (200 г на гектарну норму насіння)); фактор С – сорти (Вікторія і Зеленоквіткова 90).

Схема досліду 2 передбачала дію і взаємодію теж трьох факторів: фактор А – способи сівби (звичайний рядковий (з міжряддям 15 см), широкорядний (з міжряддям 30 см), широкорядний (з міжряддям 45 см)); фактор В – норми внесення гербіциду Фюзілад Форте 150 ЕС (контроль (без внесення гербіциду), Фюзілад Форте 150 ЕС з нормами внесення: 1,0 л/га, 1,2, 1,4, 1,6, 1,8, 2,0 і 2,2 л/га. Гербіцид вносили у фазі гречки – гілкування-початок бутонізації (на цей період злакові бур’яни добре формують листкову поверхню)); фактор С – сорти (Вікторія, Зеленоквіткова 90).

Повторність дослідів – чотириразова. Облікова площа ділянки – 50 м², варіанти в дослідах розміщували методом розщеплених ділянок.

Для обґрунтування особливостей формування урожайності та якості зерна гречки проводили обліки, вимірювання, супутні спостереження у відповідності до методик проведення польових досліджень, згідно з методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур (Доспехов Б.А., 1985; Волкодав В.В., 2001); агрохімічний аналіз ґрунту на вміст легкогідролізованого азоту, рухомого фосфору, обмінного калію, вмісту гумусу, кислотності ґрунту та забур’яненість посівів згідно методів дослідження ґрунтів (Грицаєнко З.М., Грицаєнко А.О., Карпенко В.П., 2003); визначення площі листкової поверхні рослин – за методом А.А. Ничипоровича (1961); визначення технологічних якостей зерна проводили згідно "Методических рекомендаций по селекции и семеноводству гречихи" (1984); облік урожаю проводили методом суцільного поділяночного обмолоту комбайном "Sampo". Врожайність приводили до 100% чистоти та стандартної вологості за методикою, яка викладена В.Ф. Мойсейченко та В.О. Єщенко (1994); економічну ефективність елементів технології вирощування розраховували, керуючись технологічними картами вирощування гречки та "Методичними вказівками з визначення економічної оцінки вирощування сільськогосподарських культур за інтенсивними технологіями" (1999); енергетичну оцінку вирощування гречки визначали за методикою О.К. Медведовського, П.І. Іванченко (1988); статистичну обробку результатів досліджень проводили за методами дисперсійного, кореляційного, регресійного, кластерного, факторного аналізів на персональному комп’ютері з використанням спеціальних пакетів прикладних програм (Excel 2003, Statistica 6.0).

Ріст, розвиток і формування урожаю гречки залежно від зеленого удобрення та біопрепаратів

Продуктивність сидератів в досліді Досліди із сидеральними культурами родини капустяних та гречкою, як сидератом, проводились нами протягом трьох років. Найвищу урожайність сформували: редька олійна – 76,2 т/га (середнє за 3 роки) та ріпак ярий – 59,2 т/га. Менша продуктивність у гірчиці білої (43,8 т/га) та у гречки (37,6 т/га) (табл. 1).

При формуванні зеленої маси сидеральні культури по-різному реагували на погодні умови в роки досліджень. Так, гірчиця біла найбільш продуктивною була 2005 року, в якому вона сформувала 54,7 т/га зеленої маси, тобто більше як в 1,5 рази порівняно із 2003 роком; ріпак ярий, навпаки, більш продуктивним виявився 2003 року. Цього ж року найвища врожайність була у редьки олійної (88,7 т/га) та гречки (42,0 т/га) порівняно із іншими роками.