Рогозенко А.В. Оптимізація елементів технології весняно-літнього періоду вирощування високоякісного зерна сильної озимої пшениці в Присивашші Криму

Короткий зміст

УДОСКОНАЛЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ВИСОКОЯКІСНОГО ЗЕРНА ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ
(Огляд літератури)

Проаналізовано результати досліджень вітчизняних та іноземних учених, сучасні рекомендації щодо способів і прийомів вирощування зерна озимої пшениці високої якості. Висунуто робочу гіпотезу і обґрунтовано напрями досліджень.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження з вдосконалення елементів технології вирощування озимої пшениці проводилися з 2000 по 2005 рік в суходільних умовах Присивашної зони Кримського півострова (СПК «Таврія» і ФГ «Роса-Агро» Совєтського району) в низинному комплексному солонцюватому степу на чорноземах південних міцелярно-карбонатних малогумусних. Вміст гумусу – 2,8-3,1 %, валового азоту 0,16-0,19, калію 2,01-2,66 %. Верхній гумусний горизонт містить гідролізованого азоту 4,5-11,2, рухомого фосфору 0,2-0,3 і обмінного калію 36,5-47,0 мг/100  г сухого ґрунту. В цілому, ці ґрунти типові для зони досліджень. Польові досліди проводилися на фоні типових погодних умов з їх характерним варіюванням по роках, яке достатньо повно відобразило особливості клімату Присивашшя Криму.

В першому польовому досліді для вивчення визначено три фактори:

(Н)        – Норма висіву схожого насіння: 1,5; 3,0; 5,0 і 7,5 млн. шт./га;

(N^o)       – Доза азотного добрива перед сівбою: 0, 30, 60, 120  кг/га д.р.;

(N^d)   – Доза азотного добрива в ранньовесняну підгодівлю по таломерзлому
         ґрунту: 0, 30, 60, 120  кг/га д.р.

Вони зведені в квазіфакторіальну схему – високоінформативну вибірку ¼(4×4×4), орієнтовану на регресійний аналіз (В.Н.  Перегудов, 1978).

Повторність досліду триразова, розміщення варіантів рендомізоване.

Схема другого польового досліду включала два фактори:

(N) – Доза азотного добрива в ранньовесняне підживлення по таломерзлому
               ґрунту: 0, 40, 100 і 180  кг/га д.р.;

(M) – позакореневе азотне підживлення водним розчином карбаміду у фазу
                колосіння озимої пшениці: 0, 30, 60 і 90  кг/га д.р.

Повний факторіальний дослід закладали в чотирикратній повторності методом розщеплених ділянок: на головних ділянках – азотні фони (N), на субділянках – варіанти позакореневого підживлення (M). Розміщення N-варіантів у повтореннях і M-варіантів на головних ділянках – рендомізоване.

Досліди проводили після пару, зайнятого озимою вико-пшеничною сумішкою на зелений корм. Збиральна площа ділянок – 44-52 м². Агротехніка – загальноприйнята в Криму для зайнятого пару, крім елементів, що вивчаються. Вміст нітратів в ґрунті визначали за Грандваль-Ляжу, вологість – термо-ваговим методом. позакореневе підживлення проводили у фазу колосіння із витратою робочого розчину карбаміду 300 л/га. Вміст загального азоту у верхніх листках визначали за К’єльдалем. Фітометричні показники – за методиками Держкомісії з сортовипробування сільськогосподарських культур. Урожай визначали по ділянках прямим комбайнуванням і приводили до базисної вологості зерна і 100% чистоти. Якість зерна оцінювали за методиками стандартів групи С-19 і Наукової Ради за якістю зерна ВАСГНІЛ. Результати аналізували із застосуванням дисперсійного, кореляційного і регресійного методів.

ВРОЖАЙНІСТЬ І ЯКІСТЬ ЗЕРНА ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ В
ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ГУСТОТИ ПОСІВУ І РІВНЯ АЗОТНОГО ЖИВЛЕННЯ РАННЬОЇ ВЕСНИ

Врожайність зерна озимої пшениці залежно від норми висіву і доз азотного добрива в регресійному польовому досліді описує рівняння

У = –52,7+0,29(No+5)0,5+0,5 (Nd+5)0,5–4,87H+34,7H0,5–0,02((NoNd+5)0,5+1,0Ind,	(1)

яке з достатньо високою точністю (R²= 92  %) показує її сповільнений зріст від зростаючих норм висіву і внесення азотного добрива в обидва строки. Комплексний вплив на врожайність зерна факторів азотного добрива (до посіву і в підживлення) був поcлаблений негативним ефектом їх взаємодії.

Розглядаючи дози азоту з осені (N^d) і норми висіву (H) як засоби створення широкого діапазону посівів різної густоти і забезпеченості мінеральним азотом в ґрунті ранньої весни, доцільно вивчити дію варіантів досліду на ці показники.

Глибина діагностичного шару азоту нітратів ґрунту для озимої пшениці ранньої весни в Присивашші Криму в даний час недостатньо обґрунтована і не має однозначного визначення. За період досліджень амплітуда річних коливань кількості ґрунтових нітратів більш ніж втричі перевищила загальноприйняту в зональну дозу (N₃₄) ранньовесняного азотного підживлення. При цьому в одні роки максимум їх вмісту локалізувався у верхніх (до 30-50  см), в інші – в середніх (70-90  см) шарах ґрунту, а в треті – глибше 110-160  см. Різноглибинне залягання нітратів ставить під сумнів їх однакову доступність і еквівалентність впливу на врожайність.