Когут С.Г. Оптимізація заходів посівного комплексу амаранту в умовах південного Степу

Короткий зміст

Аналіз наукової літератури по проблемі виробництва кормового та насіннєвого амаранту проведено на підставі аналізу 156 літературних джерел. Як загальний висновок визначено недостатність наукових розробок, розбіжність висновків окремих авторів та наявність „білих плям” по деяким питанням, особливо в регіональному та сортовому розрізі.

Умови та методика досліджень

Дослідження по впливу заходів посівного комплексу на продуктивність амаранту проведені протягом 2003 - 2005 рр. Досліди закладали на дослідному полі навчально-дослідного господарства ім. А.В. Трофімова Одеського державного аграрного університету. Землі господарства розміщені на еродованому водороздільному плато, яке в свою чергу, розташоване між прибережно-чорноморським сухим лиманом і балково-річною системою річки Барабой і представлена широкохвилястим та водно-ерозійним типом рельєфу. Ґрунтові води знаходяться на глибині від 5 до 20 метрів між лесоподібними відкладами і підстилаючими їх глинами. Вони не мають зв'язку з поверхнею і не впливають на формування ґрунтового покриву. За механічним складом та фізичними властивостями ґрунт дослідної ділянки характеризується відносною однорідністю, який можна віднести до мулувато-крупнопилуватих важких суглинків. Реакція ґрунтового розчину нейтральна (рН біля 7,0). Вміст гумусу в шарі 0 - 20 см складає 3,54 %. Валовий запас поживних речовин в метровому шарі ґрунту достатньо високий: азоту – 100-150 тонн на гектар, фосфору - біля 150 тонн і калію – біля 300 тонн.

Метеорологічні умови в роки проведення досліджень були типовими для південного регіону України з незначними коливаннями температури по роках досліджень. Вологозабезпеченість мала значну амплітуду коливань як в більшу, так і в меншу сторону, особливо в 2003 році, коли, починаючи з другої декади квітня і аж по першу декаду червня, включно, випало лише 10,3 мм опадів, що призвело до проблем з отриманням сходів амаранту. У травні 2004 року опадів випало 121,1 мм, що у три з половиною рази перевищує багаторічний показник 34,6 мм. Червень теж був вологим (278 % від норми), що обумовило надання йому статусу найвологішого місяця 2004 року. Липень і серпень також відрізнялися підвищеною кількістю опадів - у липні їх випало 171 %, а у серпні - 144 % порівняно з багаторічними даними.

Для реалізації поставлених задач нами було закладено досліди: із норм висіву - способів сівби та строків сівби. Кожен дослід складався із поділяночного розміщення варіантів з їх систематичним зміщенням. Повторення в дослідах чотирьохразове.

Дослід з нормами і способами сівби включав у себе три зернові сорти амаранту Ультра, Орхідея та Ацтек, які висівали за трьох способів сівби: двострічковим з шириною міжрядь 45х15 см та двома широкорядними з шириною міжрядь 45 та 60 см і 5 варіантів норм висіву на кожному з них. Норми висіву були підібрані на основі аналізу літературних джерел зважаючи на вагову норму висіву яка збільшувалась поступово від 0,3 до 1,5 кг/га. Після розрахунку кількісної норми висіву, з урахуванням посівних якостей насіння, вона варіювала в межах 0,46 до 2,63 млн. нас/га. Сівбу проводили сівалкою ССФК – 6, сошники якої були обладнані обмежуючими ребордами, що забезпечувало заробку насіння амаранту на потрібну глибину. Кожне повторення складалося із поділянкового розміщення варіантів з їх систематичним зміщенням. Довжина ділянки  –  30 м. Ширина кожного варіанту складалась із двох проходів сівалки. Таким чином загальна площа ділянки становила 60, а облікова – 30 м². За способом сівби з міжряддями 45 см ділянка 6-ти рядкова, 60 см  - 4-х рядкова, 45 х 15 см – 8-ми рядкова.

Дослід із строків сівби включав лише один сорт – Ультра. Загальна площа ділянки становила 60, а облікова -30 м². Норма висіву складала 1,538 млн. схожих насінин на 1 га за ширини міжрядь 45см.

Вивчення глибини загортання насіння проводилось у вигляді вегетаційного досліду. Насіння амаранту зернового сорту Ультра висівали на глибину 0,5; 1,0; 1,5; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0 см. Формування різної глибини проводили методом насипання потрібного шару ґрунту поверх висіяного насіння. Під час проведення досліду вологість ґрунту підтримували на рівні 75-80% НВ, температуру повітря - 22-24^оС. Повторення у досліді - восьмиразове.

Польові досліди супроводжувалися різноманітними супутніми дослідженнями, без яких неможливо глибоко зрозуміти явища, що вивчаються, виявити механізм дії на насіння й рослини тих чи інших заходів та обґрунтувати окремі результати: польову вологість ґрунту визначали ваговим методом; визначення забур’яненості посівів проводили кількісним методом; вміст хлорофілу в листках визначали в лабораторії фізіології рослин ОДАУ за допомогою спектрофотометра СФ–26; визначення вмісту сирого жиру проводили в хімічній лабораторії кафедри агрохімії ОДАУ методом знежиреного залишку за допомогою апарата Сокслета; вміст білкового азоту визначали в Одеському обласному державному проектно-технологічному центрі охорони родючості ґрунтів та якості продукції методом К’єльдаля; результати досліджень обробляли, використовуючи сучасні методи статистики; розрахунок біоенергетичної оцінки вирощування культури проводили по методиці технологій виробництва продукції рослинництва.