Трикіна Н.М. Оптимізація норми висіву сої відповідно до застосування елементу технології вирощування в умовах північного Степу України

Короткий зміст

ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ СОЇ

(огляд літератури)

В огляді подано короткий аналіз проблеми, що стосується залежності норм висіву від строку сівби, способу допосівного обробітку ґрунту та боротьби з бур’янами в різних ґрунтово-кліматичних умовах при вирощуванні сої. На основі аналізу висунуті робочі гіпотези, розроблені програма і методика досліджень.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ґрунт дослідних ділянок - чорнозем звичайний важкосуглинковий на лесі. Забезпеченість його азотом, що легко гідролізується, за Корнфільдом - середня, доступними формами фосфору й калію за Чириковим – відповідно середня і висока; вміст гумусу – 4,7%. Кислотність ґрунту близька до нейтральної (рН 5,9).

Погодні умови за роки досліджень дещо різнилися від середніх  багаторічних, але в цілому були типовими для північного Степу України.

Програмою досліджень було передбачено провести 4 досліди.

Однофакторний дослід 1 „Вивчення впливу норм висіву на ріст і формування врожайності сої сорту Медея”.

Двофакторний дослід 2 „Вивчення впливу норм висіву на формування продуктивності сої залежно від строків сівби”.

Двофакторний дослід 3 „Вивчення впливу норм висіву на ріст та розвиток рослин і продуктивність сої залежно від способу і строку обробітку ґрунту”.

Двофакторний дослід 4 „Вивчення впливу норм висіву на ріст і формування врожайності сої залежно від способів боротьби з бур’янами”.

Схеми їх будуть подані у відповідних розділах.

Площа посівної ділянки в усіх дослідах 36 м² (1,8х20 м), облікової – 32,4 м² (1,62х20 м). Повторність чотириразова. В однофакторному досліді варіанти в повторенні розміщували  систематично, а повторення – в одну смугу. В двофакторних дослідах варіанти розміщували в повторенні систематичним методом, повторення – в одну смугу.

Обліки, спостереження і аналізи в дослідах проводились за наступними методиками:

–       фенологічні спостереження, спостереження за густотою рослин, динамікою наростання маси проводили за методикою Держсортовипробування (1985);

–       площу листкової поверхні обліковували за методом                    О.А. Ничипоровича;

–       вміст білку визначали за Бертраном, множенням вмісту азоту на коефіцієнт 6,25;

–       вологість ґрунту і вміст абсолютно сухої речовини визначали термостатно-ваговим методом при температурі 105⁰С;

–       агрохімічні дослідження проводили в орному шарі ґрунту: нітратний азот визначали іонометричним методом, фосфор і калій – за Чириковим,

–       вміст загального азоту в рослинах визначали за методом К’єльдаля, фосфору - за методом Деніже, жиру – за масою знежиреного залишку, золи – сухим озоленням;

–       забур’янення посівів визначали кількісним і кількісно-ваговим методами за методикою А.В.Фісюнова;

–       облік урожаю проводили шляхом суцільного обмолоту врожаю з облікових ділянок;

–       математичну обробку даних проводили методом дисперсійного і кореляційного аналізів (Б.О.Доспєхов, 1985);

–       економічну ефективність визначали за загальноприйнятою методикою після оцінки результатів наукових досліджень (І.І.Ярчук, 1980), енергетичну - за методикою С.С.Бакая, Є.І.Базарова (1988), В.Т.Засухи (1998).

За виключенням досліджуваних факторів, технологія вирощування сої на насіння була загальноприйнятою для північного Степу України. Попередник - озима пшениця. Спосіб сівби сої - широкорядний з міжряддями 0,45 м.

ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ НОРМ ВИСІВУ НА РІСТ І ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ СОЇ СОРТУ МЕДЕЯ

Однофакторний дослід по вивченню оптимальної норми висіву нового скоростиглого сорту сої Медея мав  чотири градації – 600, 700, 800 і               900 тисяч насінин на гектар.

Польова схожість насіння за варіантами досліду коливалася від 84,1 до 89,8%, а виживання рослин становило 91,2-95,8%. Чіткої залежності польової схожості насіння від норм висіву не встановлено.

Із збільшенням норми висіву до 700 тисяч насінин на гектар площа листків збільшувалася  і становила  59,8 тис. м²/га, що відповідно на  3,4 та 0,9 тис.м²/га або на 6,0 та 1,5 % більше, ніж  у  варіантах  з  нормою висіву 500 та 900 тисяч насінин на гектар. Збільшення норми висіву насіння призводило до зменшення площі листкової поверхні окремих рослин сої. Так, у варіанті з нормою висіву 500 тис.шт./га вона становила 0,15 м², що відповідно на 36 та 67 % більше,  ніж  у  варіантах  з нормою висіву 700 та 900 тис.шт./га.

Вища врожайність насіння сої сорту Медея за звичайною технологією вирощування була у варіанті з нормою 700 тисяч схожих насінин на гектар – 1,90 т/га (рис.1).

Із збільшенням норми висіву висота рослин сої зростала від 55,6 до 57,1 см, а висота прикріплення нижнього бобу - від 13,1 до 17,2 см. Решта показників структури врожаю в цих варіантах набувала зворотної залежності. Так, із збільшенням норми висіву від 500 до 700 тис.шт./га маса однієї рослини зменшувалася з 21,3 до 11,1 г, кількість гілок - з 3,1 до 1,9 штук, бобів – з 32,2 до 23,5, насінин – з 48,9 до 28,4 шт., маса насіння з рослини – з 8,8 до 6,0 г і 1000 насінин – з 159 до 158 г. Зв’язок норми висіву  з показниками продуктивності був майже функціональним.

Вміст протеїну  в  насінні сої  із  збільшенням норми висіву з 500 до 900 тисяч схожих насінин на гектар поступово підвищувався.

ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ НОРМ ВИСІВУ НА ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКІВ СІВБИ

Дослід мав три градації  строків сівби (6-8, 10-12 і 15-16^ОС ґрунту на глибині загортання насіння) і п’ять градацій норм висіву (500, 600, 700, 800 і 900 тис.шт./га).

Найвища польова схожість насіння сої була у варіанті другого строку сівби при температурі ґрунту 10-12^ОС; в цьому варіанті вона становила 91,9%, що на 7,5 та 6,5% більше, ніж у варіантах з температурою відповідно 6-8 і 15-16^ОС. У третій строк сівби при температурі ґрунту на глибині заробки насіння 15-16^ОС найвищу польову схожість забезпечила сівба нормою 700 тисяч схожих насінин на гектар – 89,8 %. Краще виживали рослини у варіанті третього строку сівби (93,7%). Достовірної різниці між варіантами норм висіву за ступенем виживаності рослин сої в усі строки сівби не спостерігалося.

Сівба сої в більш прогрітий ґрунт сприяв  скороченню  тривалості  міжфазних періодів порівняно до перших двох строків на 1-4 дні.

Строки сівби позитивно вплинули на формування асиміляційної поверхні посівів сої. Найбільша вона була у варіанті третього строку сівби - 44,4тис.м² /га, що на 13,8 та 14,4 % більше, ніж у попередні строки.

Про вплив температури ґрунту на глибині загортання насіння та норми висіву на врожайність насіння сої можна судити за даними табл. 1.

Серед варіантів строків сівби сої кращим був за температури ґрунту на глибині загортання насіння 15-16^ОС; в порівнянні до контролю прибавка урожайності насіння сої тут становила 0,07 т/га. Кращою нормою висіву виявилася 700 тис.шт./га, в середньому з варіантів строків сівби прибавка до контролю становила 0,06 т /га і найвищою вона була за третього строку сівби (0,12 т/га).