Ільєнко Оптимізація прийомів формування врожайності сої різних груп стиглості в умовах північної частини Степу України

Короткий зміст

Стан вивчення питання і обґрунтування обраного напряму досліджень. У розділі аналізуються результати досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених з питань впливу різних технологічних прийомів вирощування на реалізацію потенційної урожайності культури. Аналіз літературних джерел свідчить про те, що недостатньо вивченим на час проведення досліджень, є механізм комплексної взаємодії способів сівби та норм висіву сортів сої різних груп стиглості в грунтово-кліматичних умовах північної частини Степу України. Розроблена робоча гіпотеза та визначено ряд питань, вивчення яких необхідно продовжити, а також обґрунтована стратегія і тактика проведення експериментальних досліджень згідно обраної теми дисертації.

Умови, програма та методика проведення досліджень. Польові досліди проводили протягом 2002, 2004, 2005 рр. на Ерастівській дослідній станції Інституту зернового господарства УААН, яка розташована у північній частині Степу України. Але, так як у 2003 р. в результаті несприятливих погодних умов, які склалися у передпосівний період, недостатньою кількістю продуктивної вологи у шарі ґрунту 0-10 см (4,6 мм), посіви в дослідах були зрідженими на 65-70% від запланованої густоти і не мали наукової цінності при проведенні досліджень. Тому у дисертаційній роботі представлені результати досліджень за 2002, 2004, 2005 рр. а 2003 рік виключено з програми досліджень.

Ґрунти дослідних ділянок – чорнозем звичайний малогумусний важкосуглинковий із вмістом гумусу в орному шарі 4,0-4,5 %, валові запаси поживних речовин складають: загального азоту – 0,23-0,26 % (за К’єльдалем); рухомого фосфору – 0,11-0,16 % (за Чириковим), обмінного калію – майже 2 % (за Чириковим). Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної (рН водяної витяжки – 6,5-7,0). Клімат – помірно-континентальний. За гідротермічним режимом періоду вегетації 2004 р. був сприятливим, а 2002 та 2005 рр. – в різній мірі посушливими.

Дослідження проводили відповідно до загальноприйнятих методичних рекомендацій у польовому трифакторному досліді.

В схему досліду були включені три способи сівби: суцільний з міжряддями 15 см, та широкорядні з шириною міжрядь 45 і 70 см.

Вивчали сорти сої: ранньостиглий – Фаетон та Оріана – середньоранній.

Дослід закладали за наступною схемою:

ділянки першого порядку – сорти: Фаетон і Оріана;

ділянки другого порядку – способи сівби: суцільний (15 см); широкорядний (45 і 70 см);

ділянки третього порядку – норми висіву насіння: 300; 400; 500 і 600 тис. шт./га схожих насінин.

Площа ділянок першого порядку складала – 847,2 м², другого та третього 252,0; 259,2; 336,0 м² і 63,0; 64,8; 84,0 м² відповідно до кожного із способів сівби.

Повторність в досліді 4-х кратна. Розміщення ділянок – систематичне.

З метою всебічної оцінки явищ і процесів в дослідах проводили: фенологічні спостереження протягом всього вегетаційного періоду; візуальну оцінку стану посівів; облік густоти рослин по фазах розвитку сої; досліджували у динаміці ваговий та лінійний приріст рослин, площу листової поверхні, освітленість, запаси продуктивної вологи в шарах ґрунту 0-100 см перед сівбою, в період цвітіння і перед збиранням урожаю. Вивчали чисту продуктивність фотосинтезу, розміщення кореневої системи сої по шарах ґрунту, вимірювали висоту прикріплення бобів у нижньому ярусі. Структуру врожаю визначали по наступних показниках: кількість продуктивних гілок, бобів на рослині, насінин у бобах, масі 1000 насінин. Збирання урожаю проводили методом суцільного обмолочування всієї площі ділянки комбайном Сампо-500. Хімічний склад зерна досліджували за такими показниками: вміст білка, клітковини, жиру, азоту, фосфору, калію та золи. Визначали посівні якості насіння. Економічну ефективність розроблених прийомів вирощування сої розраховували виходячи із сукупних затрат на отриману продукцію. Статистичну обробку, узагальнення і аналіз експериментальних даних у польових дослідах, дисперсійний і кореляційний аналіз проводили за допомогою комп’ютера.

Польова схожість насіння та динаміка густоти стояння рослин сої різних груп стиглості.

Дослідженнями встановлено, що польова схожість насіння коливалась від 72,7 до 86,0% у сорту Оріана та від 74,7 до 89,0% у сорту Фаетон (табл.1).

Формування густоти стояння рослин сої залежно від факторів, що вивчали, відбувалося неоднаково.

Густота стояння рослин сої сорту Оріана в період повних сходів при сівбі нормою 300 тис./га з міжряддями 15; 45; 70 см коливалась від 23,5 до 25,2 шт./м², при висіві 600 тис./га вона становила 44,9-48,0 шт./м², а у сорту Фаетон – 24,0-25,8 та 46,1-50,2 шт./м² відповідно.

У фазу цвітіння цей показник у сорту Оріана при висіві 300 тис./га залежно від способу сівби становила 23,3-24,6 шт./м², 600 тис./га – 42,9-46,4 шт./м², а сорту Фаетон – відповідно 23,3-25,5 шт./м² і 45,1-48,4 шт./м².

У фазу повної стиглості насіння, кількість рослин дещо зменшувалась і варіювала у сорту Оріана в межах від 22,5 до 46,0 шт./м², а у сорту Фаетон – від 23,1 до 48,4 шт./м² залежно від способу сівби та норми висіву.