ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

Проаналізовано результати досліджень різних авторів з питань особливостей формування продуктивності гороху залежно від сортового складу, норм висіву і умов вирощування в центральній підзоні Лісостепу України. Висунуто робочі гіпотези, визначено мету і завдання досліджень.

МЕТОДИКА І УМОВИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводилися протягом 2002-2005 років у відділі селекції зернобобових культур Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків УААН.

Ґрунт дослідного поля – чорнозем глибокий малогумусний. В орному шарі ґрунту вміст гумусу становив 3,9%, легкогідролізованого азоту 12,4мг, рухомих форм фосфору і калію відповідно - 19,3мг і 11,0мг на 100г ґрунту, рН 6,4, а гідролітична кислотність - 1,5 мг-екв /100 г ґрунту.

Північно-східна частина Вінницької області, де проводились дослідження, характеризується помірно теплим і вологим кліматом. Гідротермічний коефіцієнт становить 1,7–1,8. Середньодобова температура повітря вище +5^oC настає в першій декаді квітня, а нижче +5^oC восени - на початку листопада.

Агрометеорологічні умови 2002-2005 років характеризувалися істотними відхиленнями від середніх багаторічних показників, що відповідно позначилось на формуванні продуктивності посівів гороху.

Згідно програми вивчались наступні питання:

1. Продуктивність гороху залежно від сортових особливостей.

2. Вплив норм висіву на урожайність і якість насіння гороху.

Схема досліду включала:

Фактор А – сорти: Ароніс; Уладівський харчовик; Корал.

Фактор Б – Норма висіву, млн. схожих насінин/га: 0,6; 0,9; 1,2; 1,5; 1,8; 2,1.

Площа посівної ділянки становила 25 м², облікової – 12,5 м²; повторність - триразова.

Обліки спостереження та аналізи проводили відповідно методики польового досліду (Б.А. Доспєхов, 1985р.) і Державного сортовипробування сільськогосподарських культур (2000р.).

Фенологічні спостереження та оцінка стану посівів проводили за методикою Ф.М. Куперман (1980р.).

Динаміку наростання сухої маси за методикою А.А. Нечипоровича (1965р.) визначали за етапами органогенезу. Фотосинтетичну активність рослин за методикою Х.Г. Тоомінга і Б.И. Гуляєва (1984р.). Площу листкової поверхні методом „висічок” за методикою А.А. Ничипоровича (1966р.).

Кількість і масу бульбочок на кореневій системі визначали за методикою Г.С. Посипанова (1993).

Урожайність визначали методом прямого комбайнування кожної облікової ділянки комбайном Сампо-500.

Аналіз вмісту протеїну в насінні і в соломі проводили методом інфрачервоної спектрометрії.

Посівні властивості насіння визначалися за Держстандартом ДСТУ 2240-93.

Структуру врожаю аналізували за пробними снопами, які відбирали перед збиранням з двох несуміжних повторень в двох місцях ділянки з площадок розміром 1м².

Визначення структури фенотипової продуктивності сортів гороху здійснювали за допомогою еколого-генетичної моделі кількісних ознак (В.А. Драгавцев, 1995р.).

Статистичний аналіз результатів роботи виконували за допомогою прикладного пакету Statistica 6.0.

Економічну ефективність оцінювали за методичними вказівками визначення економічної оцінки вирощування сільськогосподарських культур за інтенсивними технологіями (1989р.). Енергетичну оцінку сортів гороху і агрозаходів - за методичними вказівками визначення енергетичної ефективності вирощування сільськогосподарських культур (2003р.).

ВПЛИВ ПОГОДНИХ УМОВ НА ПРОХОДЖЕННЯ ПЕРІОДІВ

ОНТОГЕНЕЗУ ТА ЕТАПІВ ОРГАНОГЕНЕЗУ СОРТІВ ГОРОХУ

Погодні умови впливають на проходження фаз росту і розвитку та загальну тривалість вегетаційного періоду гороху. Реалізація потенційної продуктивності рослин визначається ступенем відповідності умов, необхідних для проходження рослинами етапів органогенезу, адже знівелювати втрати, що відбулися на попередніх етапах, майже неможливо.

У вивчених однотипних сортів різниці між тривалістю етапів органогенезу майже не спостерігається, тому більш детально були проаналізовані відмінності у проходженні етапів органогенезу, що спричинені біологічними особливостями і погодними умовами.

На підставі виявлених парних зв’язків для кожного з досліджуваних сортів за методом П.В. Терентьєва були побудовані відповідні кореляційні плеяди, які свідчать про закономірності впливу етапу органогенезу на тривалість вегетаційного періоду (рис. 1).


Ароніс	Корал

Уладівський харчовик

Рис 1. Кореляційні зв’язки між довжиною етапів органогенезу і тривалістю вегетаційного періоду сортів гороху

На схемі наведені лише достовірні кореляційні зв’язки. За ними тривалість вегетаційного періоду сорту Ароніс позитивно пов’язана з тривалістю першого (r_s=0,77) і десятого (r_s =0,78) етапів органогенезу. На першому - відбувається формування конусу наростання і перших зачаткових листків, тому подовження цього етапу обумовлює збільшення тривалості вегетаційного періоду. Десятий – характеризується початковою диференціацією зародка насіння, утворенням проембріо і закладанням сім’ядоль і конусу наростання бруньки насінини, через це вплив несприятливих умов вирощування може призводити не тільки до збільшення вегетаційного періоду, а й до погіршення якісних показників насіння.

На тривалість вегетаційного періоду сорту Корал позитивно впливають такі етапи органогенезу: перший (r_s =0,87), третій-четвертий - диференціація конусу наростання і формування осі суцвіття (r_s =0,76) і п’ятий - формування органів квітки (r_s=0,75). У сорту Уладівський харчовик були аналогічні зв’язки між тривалістю вегетаційного періоду і першим (r_s =0,71), третім-четвертим (r_s =0,72), і п’ятим (r_s=72) етапами. Тривалість третього – п’ятого етапів визначає величину врожаю, оскільки саме тоді формується довжина суцвіття. Нестача або критичний вплив тих чи інших факторів в цей час викликає пригнічення розвитку рослин, що, в свою чергу, позначається на загальній тривалості вегетаційного періоду.

У морфогенезі гороху можна виділити три основних періоди. Перший - формування і ріст вегетативних органів (коренів, стебел, листків), що виконують найважливіші функції живлення, дихання, водопостачання, синтезу і транспортування речовин в рослині. Другий - утворення суцвіть і квіток, органів, що підготовляють і забезпечують процес запліднення. Третій - формування насіння. Він є одночасно періодом старіння материнської рослини і початком онтогенезу нового покоління, що виникає в результаті запліднення. Усі три періоди є взаємозалежними і взаємообумовленими.

Для більш повного розуміння впливу кліматичних умов на тривалість періодів онтогенезу і визначення їх впливу на довжину вегетаційного періоду сортів гороху було проведено кореляційний аналіз, результати якого представлено на дендрограмі (рис 2).

На перший період онтогенезу сорту Корал впливає сума опадів (r_s =0,75), а на другий – сума опадів (r_s =0,70) і середньодобова температура повітря (r_s=‑0,70). Загалом на тривалість вегетаційного періоду впливають лише перший (r_s=0,75) і другий (r_s =0,71) етапи онтогенезу.

Для сорту Ароніс на швидкість проходження першого періоду онтогенезу помітний вплив має середньодобова температура повітря (r_s = - 0,78) і сума опадів (r_s=0,62). Середньодобова температура (r_s = - 0,70) і сума опадів (r_s =0,64) сильно впливають на тривалість другого, а на третій період – сума активних температур (r_s=0,68). В цілому вегетаційний період сорту визначає лише перший період онтогенезу (r_s =0,74).

Рис 2. Вплив кліматичних умов на тривалість періодів онтогенезу і тривалість вегетаційного періоду сорту Корал

I – формування вегетативних органів, II – диференціація генеративних органів,

III – формування і дозрівання насіння

В сорту Уладівський харчовик на перший період онтогенезу суттєво впливають середньодобова температура повітря (r_s = - 0,58) і сума опадів (r_s=0,65). У другий і третій періоди значний вплив мали суми активних температур повітря відповідно (r_s =0,79 і r_s =0,68). В цілому, на тривалість вегетації впливають перший (r_s=0,58) і другий періоди онтогенезу (r_s =0,60).