Турін Є.М. Розробка прийомів вирощування сої в Криму з використанням різних штамів бульбочкових бактерій

Короткий зміст

Симбіотичні взаємовідношення сої з бульбочковими бактеріями і шляхи підвищення ефективності бобово-різобіального симбіозу (огляд літератури). У розділі зроблено ґрунтовний аналіз і узагальнення літературних джерел вітчизняних та зарубіжних авторів, з питання симбіотичних    взаємовідношень сої з бульбочковими бактеріями і шляхи збільшення ефективності бобово-ризобіального симбіозу, а також обґрунтовано напрямок наукових дослідів.     Умови і методика проведення досліджень. Робота виконувалася в 2002-2004 рр. у інституті ефіроолійних і лікарських рослин УААН. Польові досліди проводилися у зрошуваній сівозміні відділу рослинництва Кримського інституту агропромислового виробництва УААН.

          Основним ґрунтовим різновидом розповсюдженої на території Кримського інституту агропромислового виробництва УААН є чорнозем південний мало гумусний середньо потужний на лісовидному суглинку, що займає велику широко хвилясту рівнину. Клімат цього району, де проводилися досліди, континентальний, помірно-холодний, напівсухий, з великими коливаннями температури і максимальною кількістю опадів у літній період. Середньо річна кількість опадів коливається від 270 до 350 мм, що є недостатньою для нормального розвитку культурних рослин. Тривалість вегетаційного періоду (середньодобова температура повітря вище 5ºС) біля близько 230 днів. Період зі середньодобовими температурами 10ºС і вище продовжується 6-6,5 місяців, а сума ефективних температур (більше 10ºС) коливається від 3300 до 3600ºС. Значна сухість Центрального степу Криму визначається не тільки малою кількістю опадів, але і великою сухістю повітря. Отже, нестача ґрунтової вологи є основним фактором, перешкоджаючим повному використанню багатих термічних ресурсів Степового Криму, які можуть бути використані тільки при зрошенні. Метеорологічні умови в роки досліджень суттєво різнилися між собою в порівнянні з середніми багаторічними показниками, що позначилось в певній мірі на проходження фенофаз, строках дозрівання, та загальній продуктивності культури. У 2002 і 2003 роках була більш висока середньо добова температура повітря, ніж у 2004 році, а також менше випало за вегетаційний період  кількість опадів.

          Агротехніка проведення дослідів була загальноприйнятою для зони півдня України. Попередником сої в сівозміні в усі роки досліджень була озима пшениця. Після збирання попередника проводили лущення стерні в два сліди з наступною оранкою на 25-27 см. Весною, при настанні фізичної стиглості ґрунту, проводили боронування та передпосівну культивацію на глибину загортання насіння.

          Догляд за посівом у період вегетації полягає в дотриманні рослин у чистому від бур’янів стані, а також проведенні обробітки посівів пестицидами проти шкідників і хвороб. Міжрядні культивації виконували культиватором КРН-4,2.

          Одно- і двохфакторні польові досліди закладалися в чотирьох повторностях за стандартним розміщенням ділянок, облікова площа ділянок – 80 м². Схеми дослідів складалися, згідно завдання дослідження і стану вивчаючого питання.

          Польові досліди з соєю проводились в зрошуваних умовах. Облік поливної води здійснювався за допомогою лічильника-водоміру, встановленого на головному напірному трубопроводі дощової машини. Контроль вологості ґрунту здійснювався ваговим методом. На всіх дослідах підтримували диференційний поливний режим з вмістом вологи у активному шарі ґрунту (0-60 см) від сходів до початку утворення бобів – 70% НВ, від початку  утворення бобів до початку дозрівання – 80% НВ і у всі інші періоди – 70%. При такому режимі зрошення в залежності від умов вологозабезпеченості року, проводили від 2-3 до 5-6 поливів за вегетаційний період.

          Норма висіву 600 тис. нас./га, ширина міжряддя 45 см. Толкачовим М.З. і Самошкіною Л.А. (1988) встановлено, що на чорноземах бульбочкові бактерії сої переміщуються по горизонталі не більш ніж на 30 см, що дозволяє висівати інокульоване і неінокульоване насіння без захисної зони.

          Досліди закладені систематичним способом зі зміщенням. Розташування варіантів було наступним: А1 – без обробки ризоторфіном, спонтанна інокуляція (контроль), А2 – вивчаючий штам мікроорганізмів.

          Для обробки сої в перерахунку на гектар порції насіння застосовували 100 мл суспензії відповідного штаму бактерій (тітр – не менш 2,5 млрд. кл./мл.).

          Передпосівну обробку насіння сої проводили у день посіву.

          Вивчення впливу дози азотних добрив на ефективність обробки насіння сої штамами Bradyrhizobium japonicum М8, Х9, 71Т, АС здійснювали з дозами N₃₀, N₆₀, N₉₀ і N₁₂₀.

          Склад білку у насінні визначався за Петербурзьким (1968), кількість жиру за методом Лебеденцева і Рушковського (1968), концентрацію NРК за Гінзбургом (1985).

          Кількість і масу бульбочок визначали за методикою Г.С. Посипанова (1983).

          Визначення нітрогеназной активності кореневої системи сої проводили ацетилен-етиленовим методом у фазу початку наливу бобів (1968).

          Площа листової поверхні рослин сої визначали методом висічок – по Ничипоровичем А.А (1961).

          Збір урожаю проводили зернозбиральним комбайном Сампо-500.

          Вихід валової енергії з одиниці площі визначали за методикою Адамень Ф.Ф. (1995).

          Математичну обробітку даних досліджень проводили за Доспеховим Б.А. (1985). 

          Параметри росту і розвитку рослин сої, нітрогеназна активність бульбочок при інокуляції насіння. З метою вивчення  специфічності взаємодії сортів сої Вітязь 50, Валюта та Деймос з різними штамами бульбочкових бактерій були проведені польові дослідження, однією із задач яких було вивчення впливу обробки насіння сої азотфіксуючими бактеріями на проходження вегетаційних процесів у рослин. У зв’язку з цим, у фазу налив бобів сої ми проводили відбір рослин і оцінювали такий показник їх розвитку, як площа листової поверхні, а також характеристики зв’язані з активністю азотфіксації: кількість і маса бульбочок.

          Так, на сорті Вітязь 50 максимально площа листової поверхні збільшувалась  при обробці штамами 71Т - 57,5 тис. м²/га, Х9 - 53,6 м²/га, 626А - 52,7 м²/га и М8 - 51,9 м²/га (табл. 1). На сорті Валюта найбільший цей показник був на варіантах 71Т - 58,7 м²/га, Д2 - 55,4 м²/га і Л8 - 55,1 м²/га. На сорті Деймос максимальна площа листової поверхні була при обробці штамами М8 - 53,1 м²/га, 71Т - 52,4 м²/га і Д2 - 47,4 м²/га. Отже, використання для передпосівної обробки насіння сої найбільш активних штамів бульбочкових бактерій може сприяти активізації процесів фотосинтезу за рахунок підвищення площі листової поверхні.