Сутнісні риси формування торговельних бар\'єрів на ринку послуг

Короткий зміст

Метою регулювання економічних та соціальних процесів є досягнення більш високого рівня суспільного добробуту і повинне розроблятися і реалізуватися в життя інституційними регуляторами, які діють від імені громадян  і можуть здійснювати лише обмежену кількість доручень унаслідок стандартних проблем обмеженої раціональності.

Конфігурація прав власності, що існують в економіці в будь-якій момент часу визначається і гарантується структурою управління або порядком. Останній можна розуміти як систему правил у сукупності з інструментами, які забезпечують виконання цих правил. В цілому, порядок може бути захищений за допомогою „суто суб’єктивних” механізмів (ціннісно-раціональних, релігійних та ін.) або через „очікування певних зовнішніх ефектів”. Інституціональна економічна теорія має справу з другим випадком, а саме з системою, яка обмежує можливу поведінку економічних суб’єктів за допомогою санкцій. В свою чергу, санкції встановлюються за допомогою або закону або звичаю ( включаючи соціальний захист етичних та моральних кодексів поведінки).

Інституційні бар'єри є видом обмеження конкуренції, який обумовлений існуючими інституційними рамками, що визначають поведінку учасників конкурентного процесу як формального, так і неформального характеру, що дозволяє їх розділити на два типи - адміністративні (формальні) і неформальні бар'єри.

Формальні бар’єри включають набір політичних (законодавчих, юридичних) правил, економічні правила і контракти. Політичні правила в широкому сенсі визначають ієрархію держави, його основну структуру ухвалення рішень і експліцитні характеристики контролю над питанням денного. Економічні правила визначають права власності. Контракти визначають умови, правила проведення обміну між економічними суб’єктами. Функція правил полягає в тому, щоб враховуючи початкові здібності сторін, що здійснюють обмін, полегшити транзакцію.

Неформальні обмеження не можуть бути так точно визначені як формальні. Вони є деяким узагальненням правил, які допомагають вирішити нескінченні проблеми, пов'язані з обміном, але які не розглядаються в рамках формальних правил. Саме тому, що ці обмеження є неформальними, вони стійкіші в часі, їх набагато складніше змінити, чим формальні правила. Вони дозволяють економічним суб’єктам здійснювати обмін без обдумування кожного свого кроку і без детального аналізу всіх нюансів угоди, що укладається. Стала практика, традиції і культура - слова, за допомогою яких можна визначити постійність неформальних обмежень. Вони складаються із загальної угоди, яка сприяє вирішенню проблем координації, причому всі сторони зацікавлені в тому, щоб всі економічні агенти підтримували цю негласну угоду. Також неформальні обмеження включають норми поведінки, які є загальновизнаними (як, наприклад, норми поведінки, що визначають відносини в сім'ї, бізнесі, школі і так далі), а також так звані кодекси поведінки (наприклад, чесність). Самі контракти або угоди містять в собі деякого роду примушення. Адже правила і норми поведінки підтримуються за рахунок того, що друга сторона у разі не їх виконання може здійснити відплату, або є деяка третя особа, яка може скористатися своїми повноваженнями і застосувати деякі соціальні санкції. Інакше кажучи, ефективність цих норм поведінки залежатиме від ефективності механізму примушення.

Міжнародна економічна інтеграція, розвиток технологій і лібералізація торгівлі привели до розширення номенклатури послуг на світовому ринку. Проте багато урядів значними інституційними обмеженнями перешкоджають ефективній роботі сектора послуг і міжнародної торгівлі загалом. Впливові місцеві промислові групи лобіюють введення торговельних бар'єрів, які, зрештою, гальмують розвиток національної економіки. Обмеження конкуренції та монопольне становище національних постачальників послуг призводить до їх зростання. В результаті виграють декілька осіб або груп, а програє суспільство в цілому.