Розвиток багатосторонніх принципів та норм торговельної політики на світовому ринку послуг

Короткий зміст

Технічний прогрес, інтернаціоналізація світової економіки, зростання доходів населення докорінно змінили і сектор послуг. Багато видів послуг, які традиційно вважалися в основному "внутрішніми" (медичні, освітні), в результаті розвитку технічних засобів зв'язку, стрімкого вдосконалення комп'ютерних технологій, прискорення і відносного здешевлення транспортних перевезень "вийшли" за національні межі й стали об'єктом міжнародної торгівлі.

Саме сучасні засоби зв'язку дали змогу подолати основну перешкоду торгівлі багатьма видами послуг – необхідність одночасної присутності постачальника і споживача послуг в одному і тому ж місці.

Розвиткові міжнародного ринку послуг сприяли також заходи, вжиті багатьма країнами щодо посилення конкуренції в таких секторах, як, наприклад, поштові послуги, телефонний зв'язок, постачання електрикою і теплом, тобто тих, які традиційно розглядалися урядами в контексті національної безпеки, і з цієї причини монопольне право на їх постачання мали лише національні виробники.

З огляду на динамічне зростання міжнародної торгівлі послугами вже до середини 1980-х років стала очевидною необхідність вироблення багатостороннього механізму її регулювання, аналогічного ГАТТ, яка з 1947 р. регулювала торгівлю товарами.

Вироблення механізму, що визначає принципи і правила взаємин країн–членів СОТ у сфері міжнародної торгівлі послугами, було одним з найважливіших досягнень Уругвайського раунду. Ці домовленості зафіксувала ГАТС, котра як Додаток 1В стала складовою частиною Марракешської угоди про створення Світової організації торгівлі [305]. Таким чином, ГАТС, яка набула чинності 1 січня 1995 р., являла собою перший крок на шляху поступового залучення цього сектора світової економіки у сферу багатостороннього регулювання.

Необхідно підкреслити, що ГАТС виникла в результаті тривалого пошуку підходів до впорядкування і сприяння розвиткові даної сфери зовнішньоекономічних відносин, що розпочався незабаром після закінчення Другої світової війни. Ще ГАТТ 1947 р. містила дві статті з регулювання торгівлі послугами. Йдеться про ст. IV – "Особливі положення, що стосуються кінофільмів" (визначає умови демонстрації іноземних кінофільмів) і ст. V – "Свобода транзиту" (забороняє обмежувати транзитні операції) [7, с.443-444.] Той факт, що ці статті стосуються другорядних секторів сфери послуг, свідчить про фрагментарність підходу творців ГАТТ до питань регулювання торгівлі в даній сфері. Пізніше певний внесок у регулювання торгівлі в окремих секторах сфери послуг, які мають важливе значення для економіки держав, що розвиваються, зробила ЮНКТАД. Зокрема, щодо сектора морських перевезень слід згадати розробку Конвенції ООН "Кодекс поведінки лінійних конференцій", яка набрала силу в жовтні 1983 р. і покликана сприяти розвиткові морського транспорту, на частку якого припадає близько 3/4 усіх перевезень зовнішньоторговельних вантажів, і забезпечити рівність інтересів постачальників послуг (в основному розвинуті країни) та їх споживачів (більшість держав, що розвиваються). Крім того, ЮНКТАД ухвалила низку інших важливих документів щодо впорядкування морських перевезень вантажів, їх страхування, іноземного туризму та передачі технології, а її експерти підготували багато ґрунтовних досліджень у сфері торгівлі послугами.

У 1980-х роках активізувалася робота в галузі регулювання торгівлі послугами в ОЕСР, членами якої є переважно розвинуті країни. Але документи, що приймаються нею, як правило, не мають юридичної сили.

Нарешті, певний вплив на розвиток світової торгівлі послугами в ряді секторів справили спеціалізовані міжурядові організації, наприклад Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) або Міжнародна морська організація (ІМО). Але ці організації спрямовують свої зусилля на уніфікацію і вдосконалення правил використання відповідних транспортних засобів, морських портів і аеродромів з метою забезпечення більшої безпеки, а не комерційних умов надання послуг. До подібних організацій можна віднести і Міжнародну туристичну організацію, що сприяє міжнародному туризму як засобу поліпшення взаєморозуміння народів.