Чайка О.В. Агроекологічне обгрунтування системи захисту насіннєвих посівів ячменю ярого від хвороб в умовах Полісся

Короткий зміст

Огляд літератури

На основі опрацьованих і узагальнених даних наукової літератури проаналізовано поширення, шкодочинність збудників борошнистої роси, плямистостей листя і кореневих гнилей, їх розвиток та ознаки прояву залежно від абіотичних (опадів, температури повітря і його відносної вологості) та антропогенних (систем обробітку грунту, елементів системи удобрення, стійкості сортів ячменю ярого та ефективності засобів захисту ячменю) екологічних факторів. При цьому встановлено, що в літературних джерелах недостатньо інформації про поширення, шкодочинність та розвиток збудників борошнистої роси, плямистостей листя і кореневих гнилей  в зоні Полісся  та шляхи ефективного природоохоронного захисту насіннєвих посівів ячменю ярого від  даних хвороб.

Місце, умови та методика проведення досліджень

Польові досліди проводили протягом 2004–2006 рр. у Житомирській області в сівозмінах дослідного поля ДАУ (НДГ “Україна” Черняхівського району) та СФГ “Зоря” Овруцького району, в яких використовували ярий ячмінь сорту Цезар. Лабораторні дослідження виконували на кафедрах ДАУ.

Поширеність і видовий склад збудників борошнистої роси, плямистостей листя і кореневих гнилей на посівах ячменю ярого, а також ураженість зареєстрованих сортів хворобами визначали під час маршрутних обстежень на сортодослідних станціях і виробничих посівах господарств в умовах природного зараження на Поліссі (Черняхівський, Овруцький, Рівненський та Луцький райони).

Клімат Полісся помірно континентальний з відносно теплим і вологим літом та м’якою зимою. Як свідчать багаторічні дані, в цій зоні випадає 550–650 мм опадів. Середньодобова відносна вологість повітря влітку складає 70–80 %.

Ґрунти у місцях проведення досліджень сірі лісові легкосуглинкові.

Польові та лабораторні дослідження проводили за загальноприйнятими методиками (Б.О. Доспехов, 1985).

Збудників плямистостей листя і кореневих гнилей на зразках рослин ячменю і рослинних рештках визначали в лабораторії захисту зернових культур Інституту захисту рослин УААН.

Шкодочинність хвороб досліджували при різних ступенях ураження у середньостійкого сорту Цезар в агроекологічних умовах дослідного поля ДАУ шляхом етикетування по 100 рослин із різним ступенем ураження їх хворобами. У період повної стиглості рослин кожен колос обмолочували окремо і визначали масу його зерна. При цьому втрати врожаю обліковували за загальноприйнятою формулою (Б.А. Арешніков та ін., 1992).

При вивченні впливу гідротермічних факторів на розвиток хвороб використовували показники: температуру повітря, кількість опадів і ГТК. Дані показники порівнювали між собою та середніми багаторічними (Кравченко М.С. та ін., 2002).

Стійкість реєстрованих сортів ячменю ярого до борошнистої роси, плямистостей листя і кореневих гнилей визначали в умовах дослідного поля ДАУ на облікових ділянках розміром 10 м², повторність – шестиразова. Розміщення варіантів на ділянках повторень рендомізоване.

Вивчення впливу обробітків ґрунту, систем удобрення та захисту проводили у стаціонарному досліді ДАУ. Попередником ячменю ярого була картопля, під яку вносили 50 т гною. Розмір облікових ділянок становив 50 м², повторність – триразова, розміщення ділянок – систематичне.

У кожному полі вивчали три способи основного обробітку ґрунту:

1) культурна оранка на 18–20 см (контроль);

2) обробіток плоскорізом КПГ-250 на глибину 18–20 см;

3) обробіток важкою дисковою бороною БДТ-3 на глибину 10–12 см.

Способи обробітку грунту поєднували з різними системами удобрення:                                                        1) без добрив (контроль);

2) побічна продукція + N₁₀ кг д. р. /т;

3) N₆₀P₆₀K₆₀;                        

4) N₃₀P₃₀K₃₀.

На фонах обробітків ґрунту і систем удобрення вивчали застосування системи захисту та без захисту. Система захисту передбачала обприскування посіву у фазу виходу рослин  у трубку сумішшю препаратів: 2М-4Х 750 в.к., 0,8 кг +                 Імпакт 25 SC к.е., 0,5 л + Мікосан В, 3% в.р.к., 5 л/га.

Органічні добрива вносили гноєрозкидачем із наступною заробкою у грунт. Фосфорно-калійні мінеральні добрива (простий гранульований суперфосфат і хлористий калій) вносили восени під основний обробіток грунту, а азотні – навесні в підживлення. Для побічної продукції використовували  солому. Посів ячменю ярого проводили сортом Цезар із розрахунку 5 млн схожих зерен на 1 гектар сівалкою СЗ-3,6 з шириною міжрядь 15 см.

6

Досліджували ефективність обробки насіння протруйниками, біопрепаратами окремо та в  суміші  зі  зменшеною  дозою протруйника; посівів ячменю ярого фунгіцидами, біопрепаратами окремо та в суміші зі зменшеною дозою фунгіциду від борошнистої роси, плямистостей листя і кореневих гнилей – здійснювали на дослідному полі ДАУ. Порівнювали традиційну і розроблену нами агроекологічно доцільну системи захисту культури проти хвороб на дослідному полі ДАУ та у СФГ “Зоря”. Розмір облікових ділянок по 50 м², повторність – чотириразова. Розміщення варіантів на ділянках повторень рендомізоване.

Обробку насіння препаратами проводили за 4 дні до посіву (при вивченні комплексного застосування протруйників і біопрепаратів хімічні препарати використовували за 4 дні до посіву, а біопрепарати – за 1 год. до посіву) методом зволоження з витратою робочої рідини із розрахунку 10 л/т насіння.

Посіви ячменю ярого в польових дослідах при вивченні ефективності біопрепаратів та їх сумісному застосуванні зі зменшеною дозою фунгіциду                      Альто 400 – на 29 етапі органогенезу рослин (за шкалою ЄС), фунгіцидів – на 49-му, традиційної системи – на 25, 29 і 49-му та агроекологічно доцільної – на 29 і 49-му обробляли ранцевим обприскувачем “Туман” з витратою робочого розчину із розрахунку 300 л/га. Маточний розчин при цьому готували безпосередньо перед внесенням.