Чоні С.В. Аскохітоз насіннєвої люцерни і комплекс заходів з обмеження його розвитку та шкодочинності у Східному Лісостепу України

Короткий зміст

СУЧАСНИЙ СТАН ВИВЧЕНОСТІ АСКОХІТОЗУ НАСІННЄВОЇ ЛЮЦЕРНИ ТА ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ВІД НЬОГО

Аналіз літературних джерел показав недостатність вивчення біологічних, морфологічних, культуральних особливостей збудника аскохітозу, суперечність даних для країн СНД і дальнього зарубіжжя та їх відсутність для умов Східного Лісостепу України. За наведеними в огляді літератури даними обґрунтовано актуальність теми досліджень.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Вивчення аскохітозу люцерни проводили в 2001-2005 рр. Усі польові досліди закладали за загальноприйнятими методиками. Проводили їх на дослідному полі та в навчально-дослідному господарстві ХНАУ, у фермерському господарстві САМ Куп’янського району Харківської області, у СТОВ „Агро-союз” Синельниківського району Дніпропетровської області. Лабораторні досліди були проведені на кафедрі фітопатології Харківського НАУ та в лабораторії імунітету Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва.

Маршрутні обстеження посівів люцерни проводили за удосконаленою нами методикою ВІЗР (Методические указания ..., 1975). Моніторинг пошире­ності та розвитку хвороби проводили раз на декаду на трьох ділянках по 50 м². Шкодочинність хвороби визначали загальноприйнятими методами (Боєвський, 1947; Назарбекова, 1975).

Розвиток аскохітозу на окремих рослинах оцінювали в балах з викорис­танням модифікованої нами шкали М. А. Каримова (1961).

Визначення посівних якостей насіння люцерни проводили згідно з вимогами ДСТУ 4138 (2002).

Активність окислювально-відновних ферментів у листі люцерни визначали колориметричним методом (Плешков, 1976), вміст хлорофілу в листі – за методикою Н. Х. Починка (1976), залишкову кількість фунгіцидів у листі люцерни – хроматографічним методом (Клисенко, 1983).

Статистичну обробку даних виконували стандартними методами (Менкевич, Захарова, 1997) за допомогою комп'ютерних програм.

МОНІТОРИНГ АСКОХІТОЗУ ЛЮЦЕРНИ

Ураженість люцерни аскохітозом. Проведений нами аналіз фітосанітарного стану посівів люцерни в Харківській і Дніпропетровській областях у 2001-2003 рр. показав, що перші симптоми аскохітозу на посівах культури відмічалися з моменту відростання рослин, а максимального поширення хвороба набувала у фази стеблування – бутонізації люцерни. У Харківській та Дніпропетровській областях аскохітоз проявлявся на посівах люцерни впродовж усього вегетаційного періоду. У Дніпропетровській області відсоток ураженого листя у фазі стеблування на 4,4% перевищував цей показник у Харківській області. Максимального розвитку хвороба набувала у фазі бутонізації рослин. У Дніпропетровській області поширеність хвороби становила 22,6%, що в 1,8 раза вище ніж у Харківській області. У наступні фази розвитку культури кількість ураженого листя помітно зменшувалася й у фазі цвітіння становила у Дніпропетровській області 15,3%, у Харківській – 5,6%, у фазі утворення бобів - відповідно – 9,8 і 2,8%. Результати досліджень показали, що у Дніпропетровській області відсоток рослин, уражених аскохітозом, у середньому в 1,8-2,8 раза перевищує даний показник для Харківської області.

Морфолого-культуральні і біологічні ознаки збудника Ascochyta imperfecta. Пікноспори Ascochyta imperfecta безбарвні, овальні або циліндричні. Розміри спор значно коливалися: 5-27,5х1,5-12,5мкм мали пікноспори, які утворилися на плямі у вологій камері, 9,5-25,5х4,5-12,5 – пікноспори, які перезимували на рослинних рештках в полі. Розміри двоклітинних спор становили 25,0-33,5х7,0-12,5 мкм. Інкубаційний період хвороби триває чотири – п’ять діб.

Проведено аналіз результатів досліджень за ростом і розвитком збудника на різних живильних середовищах, в різних температурних режимах. Для вивчення морфології гриба були використані наступні живильні середовища: сусло-агар, картопляно-глюкозний агар, тверде середовище Чапека, середовища із стебел буркуна та люцерни, середовище Леоніана, вівсяний агар. Найбільш сприятливими для росту і розвитку збудника виявилися середовища Чапека і Леоніана і температура 10-17ºС; менш сприятливими для розвитку збудника були середовища: сусло-агар, картопляно-глюкозний агар, середовище на основі буркуна, середовище на основі люцерни, вівсяний агар. При чому суттєвої різниці в швидкості росту колонії на середовищах Чапека і Леоніана не було виявлено. Оптимальна відносна вологість повітря становила 85-95%. Нами встановлено, що гриб росте в широкому диапазоні температур - від 5 до 30 ºС і вологості - від 43 до 100%. Зміна цих параметрів впливає на початок і швидкість росту колоній культури. Температури нижче +10 ºС і вище +20 ºС затримують швидкість росту колоній. При зниженні температури до +5 ºС і підвищенні до +30 ºС розвиток збудника проходить дуже повільно. При розвитку збудника за умов відносної вологості повітря 63-80% утворюється незначна кількість пікнід.

ПРОГНОЗУВАННЯ АСКОХІТОЗУ ЛЮЦЕРНИ

У регіоні наших досліджень аскохітоз уражує посіви люцерни щорічно. Оскільки для побудови достовірної моделі прогнозу розвитку аскохітозу даних наших досліджень за 2001–2005 рр. недостатньо, ми використовували літературні дані В. П. Туренка за 1982–2000 рр. Їх аналіз дає змогу визначити середні дати появи перших ознак хвороби, максимальної ураженості, спаду розвитку та межі коливань цих показників. Симптоми аскохітозу з’являються на посівах насіннєвої люцерни з моменту відростання культури (кінець квітня – початок травня). Це підтверджується порівняльною характеристикою розвитку хвороби у 1982–2005 рр. та у 2001–2005 рр. (рис. 1). Оскільки нами доведено високий ступінь кореляції між показниками поширеності й розвитку аскохітозу люцерни (r = 0,96; Р=0,05) і синхронні сезонні зміни цих показників, на рис. 1 наведено дані про динаміку розвитку цієї хвороби.

Максимальної інтенсивності хвороба набуває, за середніми даними 1982–2005 рр., у першій декаді червня, а за даними 2001–2005 рр. – у третій декаді червня, тобто різниця становить дві декади. Графічне зображення коливань температури та динаміки розвитку збудника аскохітозу свідчить, що середньодобова температура перевищувала +20°С лише впродовж третьої декади травня. Це стримувало розвиток патогена, але в подальшому температура знизилася до +17,3–+16,5°С, що сприяло збільшенню поширеності хвороби яка перевищила 40 %. При середньодобовій температурі повітря вище +18ºС (третя декада травня) інтенсивність розвитку хвороби почала знижуватися. Симптоми хвороби на посівах люцерни спостерігалися до моменту збирання врожаю.

Аналіз динаміки розвитку аскохітозу на посівах люцерни залежно від метеорологічних показників у 1982–2005 рр. і характеру розвитку збудника в чистій культурі дає чітку закономірність: при переході середньодобової температури повітря через +20°С поширеність і розвиток хвороби знижуються. Це дає підстави вважати, що при перевищенні середньодобової температури повітря +20°С метеорологічні умови виконують роль стримуючого чинника розвитку хвороби, і проводити захисні заходи немає необхідності.

Нами доведено залежність строків сезонного розвитку аскохітозу люцерни від ходу температур і від строків проходження попередніх періодів. Установлено тісний зв’язок між сумою максимальних температур і періодом максимального розвитку хвороби (r = 0,78), сумою позитивних температур і терміном спаду розвитку хвороби (r = 0,81), а також наявність зв’язку між сумою позитивних температур на час появи перших ознак хвороби та строками максимального поширення і спаду розвитку хвороби (r становить відповідно 0,57 і 0,52). Проте строки початку, максимального поширення та спаду розвитку хвороби залежать і від інших чинників довкілля.

З метою розробки прогнозу появи перших симптомів хвороби ми порівняли динаміку її розвитку з фазами сезонного розвитку люцерни.

За періодом переходу середньодобової температури повітря через +10°С можна прогнозувати початок розвитку аскохітозу на посівах насіннєвої люцерни через 7 діб (рис.2). Стійкий перехід температури повітря через +10°С, за багаторічним моніторингом,  відбувався в середньому 19 квітня.