Барбакар О.В. Бактеріальний опік плодових: резервація, прогноз та засоби обмеження захворювання Автореферат

В огляді літератури узагальнено результати наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних учених щодо поширення, розвитку бактеріального опіку плодових, ідентифікації збудника і діагностики бактеріозу. Проаналізовано світовий досвід із прогнозування прояву і розвитку захворювання та існуючі методи і засоби його контролю.

2. Матеріали та методи досліджень

Рослинний матеріал для досліджень відбирали у грушевих садах Придністровської науково-дослідної станції Буковинського інституту агропромислового виробництва (Чернівецька область) протягом 2001 – 2003 рр. Відбір зразків із симптомами бактеріального ураження органів дерев проводили в різні періоди вегетації – навесні (період цвітіння), влітку (інтенсивний ріст пагонів) та восени.

Мікробіологічний аналіз зразків здійснювали за методами Бельтюкової К.І. (1968). Здатність ізолятів спричиняти реакцію надчутливості листків тютюну вивчали за методом Клемента З. (1963). Морфологію колоній досліджували на картопляному агарі з додаванням 0,5%-го дріжджового автолізату, відзначали форму, розмір та колір колоній. Вивчення культуральних властивостей проводили з використанням селективних середовищ Кінга В (1954) та Д3 (1970).

Для вивчення біохімічних властивостей досліджувану культуру бактерій висівали на спеціальні живильні середовища, основою яких слугувало середовище Гісса з водним індикатором бромтимоловий синій (Бельтюкова К.І., 1968). Вивчення впливу метеорологічних умов на розвиток захворювання проводили на основі даних Придністровської науково-дослідної станції щодо погодних умов в 1997 – 2003 рр. Для дослідження впливу пестицидів на колонії збудника використовували метод розведень на твердому живильному середовищі.

3. Фітосанітарний стан грушевих насаджень

Протягом 2001 – 2003 рр. на наявність бактеріального опіку плодових було обстежено грушеві насадження Придністровської науково-дослідної станції у травні – перед початком та у фазу цвітіння, в червні – в період швидкого росту пагонів та в середині липня – під час плодоношення.

Період цвітіння. Візуальне обстеження насаджень груші на початку цвітіння в 2001 – 2003 рр. свідчить, що ураження суцвіть E. amylovora мало місце лише у 2002 р. Симптоми захворювання проявилися на деревах сорту Конференція, Парижанка та Улюблена Клаппа на 50, 40 та 30% відповідно. Ступінь ураження крони в цей період становив 3%.

Симптоми ураження мали наступний характер: квітки в суцвіттях темніли, набуваючи спочатку коричневого, а потім чорного забарвлення, згодом всихало все суцвіття; уражені квітки не опадали, створюючи враження обпалених вогнем дерев. Найчастіше спочатку уражувались одна – дві квітки, від яких згодом інфекція передавалась на все суцвіття, що, ймовірно, обумовлювалось нерівномірністю розпускання квіток.

Період росту пагонів. У період інтенсивного росту молодих пагонів хворобу виявляли щороку. В 2001 р. ураження дерев було незначним: спостерігалися слабкі симптоми на листках, які темніли, та зелених плодах, що зморщувались і всихали. За шкалою Т. Звета ми оцінили ураження крони сортів Парижанка та Конференція в 5% при поширенні хвороби на цих самих сортах відповідно в 5% та 3%. На сорті Улюблена Клаппа в 2001 р. симптомів захворювання виявлено не було.

У червні 2002 р. нами було виявлено значний розвиток бактеріального опіку з наступними симптомами: налиті рідиною молоді пагони, на корі яких спостерігався маслянистий слід від висохлого ексудату; зморщені та почорнілі, але не опалі уражені молоді плоди. В середині червня відсоток уражених дерев істотно збільшився порівняно із фазою цвітіння і досяг 75% у сорту Конференція та 50% – у сортів Парижанка і Улюблена Клаппа; ступінь ураження крони становив 15% і 10% відповідно, що пояснюється сприятливими погодними умовами для розвитку захворювання. З відібраних в цей період зразків нами був виділений збудник бактеріального опіку плодових Erwinia amylovora.

У червні 2003 р. відсоток дерев із видимими симптомами захворювання значно зменшився порівняно з цим самим періодом 2002 р., хоча погодні умови обох періодів істотно не відрізнялися. Симптоми хвороби спостерігалися у 8% дерев сорту Парижанка та у 5% дерев сорту Конференція і Улюблена Клаппа за ураження крони в 3%. Значне зменшення кількості уражених дерев в 2003 р. слід пов’язати, насамперед, з осінньою обрізкою та частковою вирубкою заражених патогеном рослин і відсутністю ознак бактеріального опіку в період цвітіння. Іншими словами, інтенсивний розвиток опіку плодових у фазі цвітіння визначає перебіг захворювання в період інтенсивного росту пагонів.

Період плодоношення. Під час фітопатологічного обстеження грушевих насаджень в період плодоношення в липні 2001 р. інтенсифікації розвитку та поширення захворювання порівняно з початком червня виявлено не було, що пояснюється підвищенням температури понад 30⁰С, яка є несприятливою для розвитку патогену.

У липні 2002 р. інфекція поширилася майже на всі дерева груші сорту Конференція (95%), а також переважну більшість дерев сортів Парижанка та Улюблена Клаппа (70%). На них з’явилися характерні симптоми бактеріального опіку – гачкоподібно зігнуті кінчики пагонів. Ззовні та на зрізах гілок уражена тканина чітко відмежовувалась від здорової. Крона була уражена на 60, 30 та 25% дерев сортів Конференція, Парижанка і Улюблена Клаппа відповідно. Найбільший відсоток уражених дерев спостерігали в липні, що свідчить про оптимальні погодні умови для розмноження збудника і накопичення інфекції в червні та першій декаді липня.

У 2003 р. в період плодоношення симптоми з’явились лише на 15% дерев сорту Парижанка та 10% – Конференція, крона яких уражалася на 10%. Кількість уражених дерев сорту Улюблена Клаппа не збільшилась, водночас зросло до 10% ураження крони. Подальшої інтенсифікації розвитку хвороби відмічено не було.

4. Властивості збудника бактеріального опіку плодових

Морфологія та культуральні властивості. Клітини Erwinia amylovora являють собою палички із заокругленими кінцями та перитрихальним розташуванням джгутів, грамнегативні, оксидазонегативні, спор та капсул не утворюють, факультативні анаероби, оптимальна температура росту становить 27 – 30⁰С.

Виділені з уражених зразків бактерії через 48 год. утворювали на картопляному агарі круглі, з рівними краями, блискучі колонії сірувато-білого кольору, напівпрозорі, маслянистої консистенції, зморшкуваті або з рівною гладкою поверхнею. У разі додавання до інкубаційного середовища дріжджового автолізату ріст колоній завершувався через 24 год.

Біохімічні та антигенні властивості виділених ізолятів. Для остаточної ідентифікації ізолятів вивчали їх здатність засвоювати різні органічні сполуки та синтезувати ферменти. За всіма ознаками досліджувані ізоляти були ідентичні колекційному штаму E. amylovora 2024 і штамам, описаним у літературі (Лукач М.І., Садляк А.М., Бокшан О.Я., 1998).