Мостов\'як І.І. Біологічно-активні речовини в системі захисту озимої пшениці від вірусних хвороб в умовах Правобережного Лісостепу України

Короткий зміст

В першому розділі подається короткий огляд літератури, в якому узагальнено результати досліджень щодо поширення та шкодочинності вірусних та мікоплазмових хвороб, їх впливу на проходження фізіолого-біохімічних процесів в рослинах зернових культур.

Наводяться результати досліджень, які вказують на залежність ураження посівів озимої пшениці вірусними та мікоплазмовими хворобами від фону вирощування культури, дається характеристика ефективності застосування біологічно-активних речовин, інсектицидів і фунгіцидів в зниженні рівня ураження посівів озимої пшениці даними хворобами.

У другому розділі описані погодні умови, схеми дослідів і методи досліджень. Дослідження з вивчення дії біологічно-активних речовин та їх сумішей з пестицидами на підвищення витривалості рослин озимої пшениці до вірусних та мікоплазмових хвороб проводились протягом 1997-1999 років на чорноземах опідзолених в умовах дослідних полів Уманської державної аграрної академії, які розташовані в західній частині Черкаської області і згідно районування відносяться до лісостепової Правобережної провінції України, підзони нестійкого зволоження.

Погодні умови в роки досліджень були досить різними, що характерно для даного регіону. Дані про середньомісячні температури повітря за період досліджень (1997-1999рр.) свідчать, що восени в період сходів – вегетації (вересень-жовтень) стояла тепла, суха погода (в 1998-1999рр.). Зокрема, у вересні 1998 року середньомісячна температура повітря становила 14,2°С, у вересні 1999 року – 15,6°С, що було значно вищим за середні багаторічні показники (13,6°С). Це вплинуло на активність заселення посівів озимої пшениці переносниками (попелиці, цикадки) вірозів та мікоплазмозів. Кількість опадів в роки проведення досліджень коливалась від 784,5 мм у 1997 році, 726,8 мм – у 1998 році, до 550,7 мм у 1999 році при середньому багаторічному показникові 618,0 мм. Найменша кількість опадів за період вегетації культури ( травень-червень) випала у 1999 році. Все це вплинуло на ріст і розвиток озимої пшениці, активність препаратів.

Схема досліду включала наступні варіанти: контроль; гумат натрію (65г/га), емістим С (5мл/га), борна кислота (200г/га), мідний купорос (200г/га), сірчанокислий марганець (200г/га), сірчанокислий цинк (200г/га), Альто 400, 45% к.е. (0,2 л/га),Бі-58 новий, 40% к.е. (1л/га), Альто 400, 45% к.е. (0,2 л/га)+ Бі-58 новий, 40% к.е. (1л/га); Бі-58 новий, 40% к.е. (1л/га)+ емістим С (5мл/га); емістим С (5мл/га)+ Альто 400, 45% к.е. (0,2 л/га); гумат натрію (65г/га)+ Бі-58 новий, 40% к.е. (1л/га)+ Альто 400, 45% к.е. (0,2 л/га); емістим С (5мл/га)+ Бі-58 новий, 40% к.е. (1л/га)+ Альто 400, 45% к.е. (0,2 л/га).

Досліди закладали методом рендомізованих повторень, згідно вище поданої схеми. Загальна площа дослідної ділянки (варіанту) – 455м2 , облікової – 250м2. Регулятори росту емістим С  та гумат натрію застосовували, як окремо, так і сумісно з пестицидами весною – на початку виходу озимої пшениці в трубку. Норми витрати препаратів в сумішах були такими ж, як і при роздільному застосуванні, витрата води – 300л/га. В дослідах висівали озиму пшеницю сорту Веселка, яка відноситься до середньостиглої групи. Технологія вирощування озимої пшениці в дослідах – загальноприйнята для Лісостепової зони України.

Обстеження посівів озимої пшениці з метою встановлення ураженості вірусними хворобами, уточнення їх видового складу, облік переносників проводили згідно існуючих у вірусології та ентомології методик (Развязкіна та ін.,1962, 1965; Френкель-Конрат, 1972; Ольховська, Шевченко, 1993; Бойко, Міщенко, Силаєва, 1993 та ін.).

Ураженість рослин озимої пшениці бурою іржею визначали за шкалою Страхова, борошнистою росою і септоріозом – за шкалою Гешеле. Активність окисно-відновних ферментів в листках озимої пшениці визначали за Починком (1976), вміст хлорофілу – за Вікторовим (1983), вміст сухих органічних речовин – за Векірчик (1984), чисту продуктивність фотосинтезу за Ничипоровичем (1956,1963). Анатомічну будову листків вивчали за Грицаєнко (1967). Густоту рослин, кущистість, кількість сформованих в рослині продуктивних і не продуктивних стебел визначали за загальнопринятими методиками (Мойсейченко і Єщенко,1994). Облік урожаю здійснювали шляхом збирання його суцільним способом комбайном “НИВА”, з наступним зважуванням зерна з кожної ділянки. При оцінці якості зерна визначали: натуру – за ГОСТ 10840-64; масу 1000 зерен – за ГОСТ 10842-89; вміст білка і клейковини в зерні – згідно існуючих методик (Кондратьєв,1990; Городній та ін., 1995).

Економічну ефективність застосування біологічно-активних речовин і їх сумішей з пестицидами визначали за загально прийнятими методиками та на основі діючих нормативів.

Математичну обробку даних проводили за Б.А.Доспєховим (1985).