Сабадин В.Я. Вірулентність ISeptoria tritici Rob. et Desm./I та оцінка стійкості вихідного і селекційного матеріалу озимої пшениці до септоріозу в Центральному Лісостепу України

Короткий зміст

Огляд літератури

На основі аналізу літературних джерел розглянуто питання пов’язані з розповсюдженням, видовим складом та шкодочинністю збудників септоріозу озимої пшениці (Septoria tritici Rob. et Desm. i Stagonospora nodorum Berk.) їх біології, структури популяції за ознакою вірулентності та фізіологічної спеціалізації. Подається інформація про методи створення і впровадження стійких щодо збудників септоріозу сортів озимої пшениці. Показано світовий досвід вивчення та виділення джерел і донорів стійкості озимої пшениці щодо збудників хвороби. Зроблено висновок про необхідність вивчення вірулентності популяції, видового складу збудників септоріозу, виділення джерел стійкості озимої пшениці та вивчення їх властивостей в умовах Центрального Лісостепу України.

Умови та методики проведення досліджень

 Дослідження за темою дисертаційної роботи проводили протягом 1999-2004рр.: лабораторні дослідження - в Інституті захисту рослин УААН та в Миронівському інституті пшениці ім. В.М. Ремесла УААН; польові – в МІП ім. В.М. Ремесла УААН, який розташований в південно-східній частині Київської обл. на вододілі річок Рось і Расава, в зоні Центрального Лісостепу. Грунт – чорнозем типовий, в орному шарі якого міститься  3,56-4,18 % гумусу, гідролітична кислотність – 1,37-1,71. Клімат помірно-континентальний. Середньорічна температура повітря складає 7,6 ºС із значними відхиленнями по роках.

Аналіз погодних умов у роки проведення досліджень показав, що вони були сприятливими для росту і розвитку рослин озимої пшениці.  Розвиток збудників септоріозу, завдяки низькій відносній вологості повітря, був не високий у 1999 та 2004 роках. Проте, сприятливі погодні умови склалися для розвитку хвороби у 2000, 2001та 2002 роках.

Поширення і видовий склад збудників септоріозу на посівах озимої пшениці, а також ураження районованих і перспективних сортів озимої пшениці хворобою визначали під час маршрутних обстежень на сортовипробувальних дільницях в умовах природного зараження у Правобережному Лісостепу України: Львівська (Перемишлянська ДСД), Тернопільська (Тернопільська ДСД) та Івано-Франківська області (Калушська СВД); в Центральному Лісостепу України: Вінницька (Уладово-Люлинецька ДСД), Черкаська (Маньківська ДСВД) та Київська області (МІП ім. В.М. Ремесла) –  у фазу молочно-воскової стиглості по прапорцевому листку за модифікованою 9-ти бальною шкалою інтенсивності ураження листків пшениці S. nodorum i S. tritici Saari Prescottа [1975]. Вид збудників визначали в лабораторних умовах за допомогою мікроскопу МБІ-6 згідно методики Г.В.Пижикової [1989] та визначника Н.М. Підоплічка [1978].

Визначення фізіологічної спеціалізації популяції Septoria tritici Rob. et Desm. проводили згідно методики А.А. Саніної [1991]. На основі патогенності ізолятів до сортів-диференціаторів, з врахуванням морфологічного типу колоній ізолятів на поживному середовищі встановлювали раси S. tritici. Для характеристики популяції S. tritici використовували показники: кількості вірулентних клонів до певних сортів-диференціаторів і середню вірулентність популяції (СВП), яку обчислювали за формулою Мартенсона [1998].

Гібридизацію проводили за методикою А.П. Горіна [1968] і М.П. Лісового [2002]. Статистичну обробку результатів досліджень - за Б.А.Доспеховим [1985]. Середню арифметичну та її похибку - згідно рекомендацій В.Г.Вольфа [1964]. Ступінь домінування кількісних ознак за формулою Бейла,  Аткінса [1965]. Трансгресію за Г.С. Воскресенською та В.І.Шпотою [1967]. Оцінку стійкості перспективних сортів, гібридів та ліній озимої пшениці щодо збудників септоріозу проводили в МІП ім. В.М. Ремесла в усіх ланках селекційного процесу на штучному інфекційному фоні збудника септоріозу, який напрацьовували згідно методики Г.В. Пижикової [1989].

Спостерігали за динамікою розвитку збудників септоріозу на сортах озимої пшениці в екологічному та на лініях озимої пшениці в конкурсному сортовипробуваннях МІП ім. В.М. Ремесла. Обстеження посівів проводили у фази трубкування – початок колосіння, цвітіння і молочно-воскової стиглості. Загальну ступінь розвитку хвороби на сорті обчислювали як середньоарифметичну за Ю.І. Помазковим [1990].