Малина Г.В. Кореневі гнилі огірка у зимових блокових теплицях і удосконалення заходів щодо обмеження їх розвитку

Короткий зміст

СТАН ВИВЧЕНОСТІ КОРЕНЕВИХ ГНИЛЕЙ ОГІРКА

У ЗАКРИТОМУ ҐРУНТІ

На основі узагальнених літературних даних висвітлено питання щодо поширеності кореневих гнилей огірка у закритому ґрунті, їх етіології, стану вивчення біолого-екологічної характеристики збудників хвороби та заходів з обмеження її розвитку.

В умовах закритого ґрунту кореневі гнилі як складова загального фітопатокомплексу огірка проявляються в усіх типах культиваційних споруд різних еколого-географічних і світлових зон. Шкодочинність хвороби полягає в ураженні кореневої системи рослин, які передчасно відмирають, що негативно впливає на кількісні і якісні показники врожайності огірка. Погляди на цілу низку питань щодо етіології і патогенезу хвороби є неоднозначними залежно від типу теплиць і технологій вирощування огірків.

МІСЦЕ, УМОВИ ТА МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження виконували на кафедрі фітопатології Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва, у виробничих зимових блокових теплицях ЗАТ “Альянс” (“Харківська овочева фабрика”), ЗАТ ТМ “Зміївська овочева фабрика” та інших спеціалізованих господарствах Харківської та суміжних областей у 2002–2005 рр. Поширеність кореневих гнилей вивчали під час маршрутних обстежень зимових блокових теплиць у зимово-весняній та літньо-осінній культурозмінах. Інтенсивність розвитку хвороби визначали за загальноприйнятою методикою (Марютін, Білик, 1990; 2002).

Матеріалом для вивчення видового складу збудників хвороби були ізоляти грибів, виділених з рослин з ознаками ураження кореневими гнилями. Виділення, кількісний облік і визначення їх видової приналежності виконували згідно з методикою запропонованою В.І. Білай (1977, 1978).

Мікроміцети ризосфери рослин огірка виділяли у чисті культури шляхом ґрунтових розведень на агаризованому живильному середовищі Чапека (Литвинов, 1969). Для визначення насіннєвої інфекції використовували метод паперових рулонів (Марютін, Білик, 2002), а також інші методики відносно цього питання. Ефективність термічної дезінфекції ґрунту визначали за допомогою біоіндикаторів (Беляев, Баранов, Лучников, 1976).

Антагоністичну активність грибів роду Trichoderma досліджували методом агарових блоків (Егоров, 1965). Дослідження щодо оцінки фунгіцидної дії фунгіцидів-протруйників та бактеріальних препаратів вивчали згідно з методикою М. М. Голишина (1982).

Фізіологічно-біохімічні аналізи виконували в лабораторії масових аналізів у Харківському національному аграрному університеті ім. В. В. Докучаєва за загальноприйнятими методиками (Ермаков, 1974). Біологічну, господарську й економічну ефективність визначали за прийнятими для закритого ґрунту методиками (Марютін, Білик, 2002). статистичну обробку виконували за методикою Б.О. Доспєхова (1979) з використанням ліцензійних комп’ютерних програм Excel 97, Agro та Statistica.