Неїлик М.М. Біологічні особливості амброзії полинолистої та хімічні заходи її знищення в агроценозах сої Правобережного Лісостепу України

Короткий зміст

У вступній частині розкрито сутність наукової проблеми, актуальність теми, сформульовано мету і завдання досліджень, обґрунтовано практичне значення їх результатів.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМКУ

ДОСЛІДЖЕНЬ

У розділі подано короткий аналітичний огляд літератури з питань сучасного ареалу амброзії полинолистої, причини її поширення та біологічні особливості. Проведено аналіз досліджень з вивчення ефективності агротехнічних та хімічних методів захисту посівів сільськогосподарських. культур від амброзії та інших видів бур’янів. Висунуто робочу гіпотезу та визначено напрямки досліджень.

Умови та методика проведення досліджень

Дослідження проводили протягом 2006-2008 років у лабораторії землеробства і захисту рослин Інституту кормів УААН та базовому господарстві «Колос» Піщанського району Вінницької області. Ґрунтовий покрив дослідної ділянки в господарстві – чорнозем глибокий структурний слабо змитий легкосуглинковий. Вміст гумусу в шарі 0-30 см становить 2,84 %, легкогідролізованого азоту за Корнфільдом – 5,4 мг на 100 г ґрунту, рухомого фосфору за Чиріковим – 6,8-7,1 мг на 100 г ґрунту, обмінного калію за Чиріковим – 12,1 мг на 100 г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної: рН сольової витяжки – 7,1-7,3.

Гідротермічні умови впродовж вегетаційного періоду сої за 2006 - 2008 рр. були різними та характеризувалися певними особливостями. Так, у 2006 році середньодобова температура становила 16,5 ⁰С, а кількість атмосферних опадів 362 мм. У 2007 році середньодобова температура повітря складала 18,5 ⁰С, кількість атмосферних опадів – 302 мм. За період квітень-вересень 2008 року середньодобова температура становила 16,9 ⁰С, а кількість опадів –  578 мм. Тоді як, середня багаторічна температура повітря відповідно складала 15,3 ⁰С, а середня багаторічна норма опадів – 379 мм.

Програмою і методикою досліджень було передбачено проведення 9 лабораторних, модельних, польових та виробничих дослідів. Схеми їх, деталізація елементів методики окремих дослідів та методика проведення обліків, спостережень і аналізів наведені у відповідних розділах дисертаційної роботи.

Потенційну засміченість орного шару ґрунту насінням амброзії полинолистої та іншими видами бур'янів визначали шляхом відбору його зразків буром в 30-40 точках поля і подальшої відмивки їх на ситах з діаметром отворів 0,25 мм за методикою І.Н. Шевельова (1930), Ю.П. Манько (1993), а надземну засміченість виробничих посівів визначали встановленням кількісно-видового складу згідно загальноприйнятих методичних вказівок. Особливості конкурентних взаємовпливів культурних рослин і амброзії полинолистої досліджували шляхом відбору 20-30 рослин амброзії у посівах різних культур, з подальшим визначенням сирої маси та середньої висоти однієї рослини. Оцінку насіннєвої продуктивності амброзії проводили відбиранням зразків рослин у посівах різних культур.

Алелопатичну активність водних екстракцій із кореневої і надземної маси амброзії досліджували за методикою А.М. Гродзинського (1973). Інтенсивність проростання насіння амброзії за різних способів стратифікації вивчали за методикою М. Г. Ніколаєвої (1981). Поглинання надземною масою бур'янів та культурних рослин елементів мінерального живлення визначали за методикою В. Ф. Мойсейченка і В. О. Єщенка (1994).

Польові досліди з вивчення біологічної ефективності гербіцидів на посівах сої проводили згідно загальноприйнятих методик Б. А. Доспехова (1985). Площа посівної ділянки становила 36 м², облікової – 25 м². повторність досліду – чотириразова. Варіанти в повтореннях розміщували систематично, повторення у дві смуги.

У дослідах проводили наступні обліки, спостереження та аналізи.

1. Фенологічні спостереження за рослинами сої проводили за методикою держкомісії з сортовипробування сільськогосподарських культур (2000).

2. На кожному варіанті у повторенні проводили облік бур’янів по діагоналі ділянки на 4-х фіксованих майданчиках розміром 0,25 м². обліки проводили перед внесенням гербіцидів, через 30 днів після внесення і перед збиранням врожаю. Під час останнього обліку бур’янів визначали їх сиру масу. Для цього зрізували рослини біля поверхні ґрунту, розбирали їх за класами та зважували свіжу масу на терезах.

3. густоту рослин сої визначали у фазі повних сходів та перед збиранням врожаю.

4. Висоту рослин – шляхом заміру на зафіксованих 10 рослинах у трьох несуміжних повтореннях.

5. Площу листкового апарату визначали за методом В.Ф. Мойсейченка, В.О. Єщенка (1994).

6. Облік урожаю насіння сої проводили методом суцільного збирання з усієї облікової площі дослідної ділянки.

7. біохімічні показники якості насіння сої визначали на основі загальноприйнятих методик зоотехнічного аналізу кормів (1989).

8. Визначення залишкових кількостей гербіцидів у насінні сої виконували методом газорідинної хроматографії.

9. Статистичний аналіз результатів дослідів та спостережень проводили за дисперсійним, кореляційним і регресійним методами на комп’ютері з використанням сучасних пакетів програм Excel, Sigma та Statistica.

10. економічну та біоенергетичну ефективність застосування гербіцидів розраховували згідно з технологічними картами за «Методичними вказівками по визначенню економічної оцінки вирощування сільськогосподарських культур» (1987) та за методикою «Енергетичний аналіз інтенсивних технологій в сільськогосподарському виробництві» (1988).

Особливості поширення амброзії полинолистої та конкурентні взаємовІДНОСИНи із

культурними рослинами

Результати проведеного моніторингу агроценозів в господарствах «Промінь» і «Колос» Піщанського району Вінницької області (2006–2008 рр.) свідчать , що у середньому з 10 полів в орному шарі нараховувалось 443,2 млн. штук насінин бур’янів на кожному гектарі, а чисельність насіння амброзії полинолистої (Ambrosia artemisifolia L.)становила 39,2-56,0 млн. шт./га, що складало 8,8-12,6 % до загальної кількості.

Значну частку (28-33 %) займали однорічні злакові види: мишій зелений (Setaria viridis L.), мишій сизий (Setaria glauca L.) та просо куряче (Echinochloa crus galli L.). Серед однорічних дводольних видів домінувало насіння щириці звичайної (Amaranthus retrоflexus L.), лободи білої (Chenopodium album L.), гірчака розлогого (Poligonum lapatifolium L.) та гречки татарської (Fagopirum tataricum L.). Слід виділити насіння бур’янів, які є характерними для даної ґрунтово-кліматичної зони. Це: насіння дурману звичайного (Datura stramonium L.), пасльону чорного (Solanum nigrum L.), горошку мишачого (Vicia cracca L.) та нетреби звичайної (Xanthium strumarium L.). У загальній кількості насіння ці бур’яни складали 9-12 %. Насіння інших дванадцяти видів однорічних дводольних бур’янів було менш поширеним. Так, кожний вид у загальній структурі насіння знаходився в межах 0,6-4,5 %.

Видовий склад бур’янів та рівень забур’яненості посівів окремих сільськогосподарських культур формувався залежно від біологічних особливостей культур, гідротермічних умов та інших факторів. максимальним рівнем забур’яненості (68-168 шт./м²) виділялися просапні культури (кукурудза, соняшник, цукрові буряки та соя). За відсутності конкуренції з боку культурних рослин у посівах таких культур прискорено проростали як злакові, так і дводольні бур’яни. У загальній структурі яких рослини амброзії складали 8-12 %. Мінімальна чисельність (3,1-7,7 шт./м²) бур’янів встановлена у посівах люцерни та еспарцету другого року життя, де сходи амброзії були відсутні. За оптимальної густоти стеблостою рослини озимої пшениці та ярого ячменю успішно конкурують з бур’янами і тому рівень забур’яненості посівів був низьким і коливався в межах 11,5-28,9 шт./м². У результаті аналізу видового складу бур’янових угрупувань різних агрофітоценозів створена загальна модель формування бур’янового ценозу та встановлені обсяги поширення амброзії полинолистої та інших видів бур’янів (рис. 1.).

Рис. 1. Частка амброзії полинолистої у загальній структурі бур'янового ценозу

За вивчення конкурентного впливу культурних рослин і амброзії полинолистої встановлено, що серед сільськогосподарських культур максимальний фітоценотичний тиск на амброзію здійснювали рослини люцерни та еспарцету другого року життя, пшениці озимої і ячменю ярого. В результаті недостатньої освітленості в нижньому ярусі та негативного впливу фізіологічно – активних речовин, які входять до складу кореневих виділень культурних рослин, спостерігалося суттєве пригнічення росту та розвитку амброзії полинолистої. Це підтверджується мінімальною масою однієї рослини, яка становила 10-14 г, а висота її складала 12-16 см (табл. 1). Тоді як культури широкорядного способу посіву (кукурудза, цукрові буряки, соняшник і соя) мають низьку конкурентну здатність і погано протистоять амброзії. Тому сира маса однієї рослини амброзії у посівах цих культур знаходилась в межах 212-299 г. Високий показник маси амброзії (299 г) був у посівах сої, що свідчить про низьку конкурентну здатність культурних рослин. На необроблюваних землях амброзія формувала максимальну вегетативну масу (367 г) з розгалуженим стеблом заввишки 149 см.