Покопцева Хранения посевных и технологических свойств семян подсолнуха в условиях Юга Украины
Тип:
Автореферат
Короткий зміст:
Огляд літератури. Формування та збереження якості насіння залежно від умов вирощування і зберігання соняшнику.Розглянуто результати дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів щодо хімічного складу насіння соняшнику залежно від умов формування сім’янки, оксидаційні і гідролітичні процеси в ліпідному комплексі насіння соняшнику при зберіганні за різних умов та питання ролі антиоксидантів у гальмуванні окиснювальних та гідролітичних процесів при зберіганні продуктів рослинництва. Проведено аналіз та узагальнення даних наукової літератури та виявлено відсутність системних досліджень щодо зберігання посівних і технологічних властивостей насіння соняшнику в умовах південного Степу України, що дозволило сформулювати мету та основні завдання досліджень.
Умови, об’єкти та методика проведення досліджень. Дослідження проводили у 2000–2005 рр. на базі кафедри технології переробки і зберігання продукції сільського господарства і лабораторії біохімії та фізіології рослин кафедри загального землеробства Таврійського державного агротехнологічного університету (м. Мелітополь), фермерського господарства “САНАТ”, ТОВ АФ «Мир».
У польових дослідах використовували насіння соняшнику скоростиглих сортів Роднік і Прометей та середньостиглих сортів Лідер і Запорізький кондитерський, вирощене в ТОВ АФ «Мир» та ФГ «САНАТ» у польовій шестипільній сівозміні. Грунт – чорнозем південний середньо-суглинистого типу з вмістом гумусу 3,8 %, N – 0,18 %, P2O5 – 0,23 %, К2О – 2,3 %, рН ґрунтового розчину 7,9.
Досліди проводили за схемою, наведеною на рис.1.
У досліді 1 (2001–2004 рр.) вивчали особливості сорту та збереженість технологічних та посівних властивостей насіння соняшнику різної вологості. На зберігання закладали насіння, вирощене за технологією, рекомендованою для зони Степу на богарі. Площа ділянок 50 м2, повторність чотирьохразова, розміщення ділянок систематичне. Попередник – ярий ячмінь.
Зберігали насіння протягом десяти місяців у стаціонарному одноповерховому сухому, добре вентильованому, не зараженому шкідниками і очищеному від сміттєвих домішок зерносховищі. Під час зберігання насіння стежили за температурою, відносною вологістю повітря, появою гризунів. Відбір проб для аналізу проводили на 5-, 65-, 125-, 185-, 245-, 305-й день після закладання насіння на зберігання згідно з ГОСТ 10852-86.
У досліді 2 (2001–2004 рр.) вивчали вплив антиоксидантного препарату дистинол на посівні, технологічні та біохімічні властивості насіння соняшнику при зберіганні. Перед закладанням на зберігання насіння обробляли робочим розчином дистинолу в концентраціях 0,125 %, 0,25 % та 0,50 %. Для цього насіння, розстелене тонким шаром, обприскували розчином дистинолу з розрахунку 20 л на 1 т. Після обробки насіння підсушували до заданої вологості з використанням активного вентилювання, затарювали в мішки з мішковини і зберігали. Повторність чотирьохразова.
У досліді 3 (2002–2005 рр.) вивчали вплив обробки насіння на формування та збереження якості товарного зерна соняшнику. Для посіву використовували насіння, яке перед закладанням на зберігання обробляли препаратом дистинол у концентраціях 0,125, 0,25 та 0,5%. Соняшник вирощували за технологією досліду 1.
У період формування сім’янки відбирали проби з найбільш типових кошиків на 6-, 13-, 20-, 27-, 34-й день від початку цвітіння і в стадії технічної зрілості та проводили дослідження хімічного складу тканин сім’янки. В стадії технічної зрілості кошики збирали і обмолочували вручну, насіння очищали, при необхідності підсушували і зберігали.
Відбір та підготовку проб для аналізів проводили за стандартною методикою (ДСТУ 4138-2002). Визначалися такі показники: кількість загальних ліпідів (ГОСТ 10857-86); вологість насіння (ДСТУ 4138-2002), схожість (ДСТУ 4138-2002), енергія проростання (ГОСТ 24933.2-81), сила росту (ГОСТ 10968-88), інтенсивність дихання (Філатов В.І. та ін., 2002), інтенсивність тепловиділення, продуктивність вентиляції (Колтунов В.А., 2003), кислотне число олії (КЧ) (ГОСТ 10858-77), перекисне число (ПЧ) (Крищенко В.П., 1983); вміст малонового діальдегіду (МДА) – за реакцією з 2-тіобарбітуровою кислотою (Владимиров Ю.А., Арчаков А.И., 1972); вміст вітаміну Е
визначали спектрофотометричним методом за модифікованою методикою Еммері- Енгля з використанням залізопіридилового реактиву (Антонов Б.І., 1991); вміст каротиноїдів – фотометрією ефірного екстракту ліпідів при λ = 440 нм (Антонов Б.І., 1991); вміст фосфоліпідів – гравіметричним методом, який полягає в осадженні фосфоліпідів ацетоном з ліпідного екстракту за Фолчем (Єрмаков А.Н., 1987); активність пероксидази (КФ 1.11.1.7) – фотометрією розчину індигокарміну, який окиснюється Н2О2 в присутності пероксидази (Асатіані В.С., 1969); активність супероксиддисмутази (КФ 1.15.1.1) оцінювали за ступенем гальмування відновлення нітросинього тетразолію в присутності NАDH і феназинметасульфату (Чвари С., Чаба І., Секей Й., 1985).
Результати досліджень опрацьовано статистично за Б.А.Доспеховим (1985).Економічну оцінку результатів дослідів проводили за методикою А.І.Полякова та співавт. (2005), біоенергетичну оцінку – за О.К.Медведовським та П.І.Іваненко (1988).
ЗБЕРЕЖЕНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ТА БІОХІМІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ НАСІННЯ СОНЯШНИКУ РІЗНОЇ ВОЛОГОСТІ
Природні втрати маси, інтенсивність дихання і тепловиділення насіння соняшнику різної вологості при зберіганні. Під час зберігання насіння соняшнику відбуваються природні втрати маси, що обумовлено інтенсивністю фізіолого-біохімічних процесів. У наших дослідах при зберіганні насіння протягом 10 місяців спостерігаються втрати маси в межах 0,10 – 0,13 %, що в 1,1–1,4 раза менше норм природної втрати маси. Найбільш інтенсивні втрати маси спостерігаються протягом перших шести місяців зберігання без достовірної різниці між варіантами досліду і сортами, за винятком сорту Прометей.
Підвищена вологість насіннєвої маси при закладанні на зберігання сприяє активізації дихання насіння соняшнику (табл.1). Так, при температурі 22 оСу насінні з підвищеною вологістю для усіх досліджуваних сортів соняшнику інтенсивність дихання і тепловиділення була вищою в 9,6–19,8 разів порівняно з варіантами зі стандартною вологістю. Підвищення температури в насіннєвій масі з вологістю 10–11% перебігало в 9,1–18,7 разів інтенсивніше, ніж у насінні зі стандартною вологістю, що обумовило збільшення продуктивності вентиляції з 9,9 – 15,0 м3/т∙год для насіння соняшнику зі стандартною вологістю до 66,0 – 90,8 м3/т∙год для насіння з підвищеною вологістю.
Особливості фізіолого-біохімічних процесів в ліпідному комплексі насіння соняшнику різної вологості при зберіганні. Протягом усього періоду зберігання спостерігається тенденція до підвищення олійності насіння в усіх досліджених сортів соняшнику. При цьому достовірних відмінностей між насінням зі стандартною вологістю і насінням з підвищеною вологістю за цим показником не спостерігалося.
