Модифікація відносин власності в інтелектуальній сфері

Короткий зміст

Соціально-економічною основою функціонування економічної системи є відносини власності. Власність в економічному розумінні є історично та логічно визначеною. Як соціально-економічна категорія вона визначається ступенем розвитку продуктивних сил та системою об’єктивно обумовлених, історично мінливих  відносин між суб’єктами господарювання в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання благ, в процесі привласнення засобів виробництва та його результатів.

Відносини власності не є сталими. Вони тісно пов’язані з розвитком економіки, оскільки, з одного боку – відображають ступінь розвитку економіки та суспільства, з другого – відповідність форм власності розвиткові продуктивних сил є одним із важливих джерел зростання та удосконалення економіки [108].

Вже в умовах індустріального суспільства можна прослідкувати трансформацію відносин власності, яка стала основою для поділу індустріальної епохи на два етапи. Перший – епоха капіталізму вільної конкуренції та існування “класичної” приватної власності. Та другий етап розпочинається з подальшим зростанням концентрації виробництва та капіталу, що обумовило виникнення поряд з приватною власністю корпоративної, тобто суспільно-приватної форми капіталістичної власності.

В умовах інформаційного постіндустріального суспільства змінюється форма та структура таких базових економічних категорій, як власність та капітал. З одного боку прослідковується процес розпилення власності, з іншого – з’являються нові її форми. Становлення та розвиток інтелектуального капіталу, найширше поширення інформації та знань, інформаційних технологій зумовлює появу нового поняття “інтелектуальна власність” (див. дод. Е). 

Передумови до появи інтелектуальної власності з’явились давно. Ще 1474 року Венеціанський закон містить згадки першого системного підходу в охороні винаходів у формі патенту, який передбачав виключне право окремої особи, що є першою спробою обмежити суспільні інтереси. У XVI столітті Англія вже мала патентну систему, а законодавчий акт щодо монополій, прийнятий у 1624 році, був першим письмовим законом, який забезпечував надання монопольного права на винахід на обмежений період часу. 1788 року в Сполучених Штатах Америки було прийнято Конституцію, що містила спеціальні положення відносно патентів й охорони винаходів шляхом надання винахідникам виключних прав. Невдовзі, 1791 року патентний закон з’явився у  Франції. Протягом кінця XVIII та XIX століття  Європа переживає значні зміни, що проявились у бурхливому розвитку міст, будівництва залізниць, поширення інвестицій та капіталу. Події кінця XIX століття, що проявились у широкомасштабній індустріалізації спонукали багато країн до прийняття перших патентних законів про охорону авторських прав [152].