ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСОБИСТІСНИХ РИС ЖІНОК В УМОВАХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; вказується на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються мета, завдання дослідження, його об’єкт та предмет, використані методи; формулюються основні теоретичні положення, які обумовлюють наукову новизну роботи, визначається практичне значення одержаних результатів та їх апробація.

У першому розділі  «Сучасні уявлення про особистість та трансформацію особистісних рис» розглянуті основні напрямки дослідження особистості, формулювання поняття «особистість» та «особистісних рис» як у зарубіжній, так і вітчизняній літературі, проаналізовані теоретичні методи прогнозування трансформації особистості під впливом різних зовнішніх чинників, вплив на особистість кризових та стабільних періодів життя у суспільстві з відносно нестабільним розвитком. У роботі показано, що особистісні риси трансформуються в умовах нестабільного розвитку суспільства, в якому відбувається зміна цінностей, падіння моральності та духовності людей, зменшення прибутків населення, неспроможність держави забезпечити здоровий спосіб життя та підвищити якість освіти і таке інше. Особливу увагу надано аналізу та виділенню особистісних рис жінок в умовах позбавлення волі, використанню математичних моделей для прогнозування і кількісної оцінки взаємовпливу різних факторів на трансформацію особистісних рис людини. Проаналізовано індивідуально-типологічні особливості жінки як суб’єкта кримінальної відповідальності. Проведено аналіз літератури з математичного моделювання поведінки особистості в суспільстві, показана можливість кількісної оцінки визначення різних факторів трансформації особистісних рис людини. На підставі проведеного теоретичного аналізу літературних джерел показана актуальність вивчення вказаної трансформації та можливість її кількісної оцінки.

Другий розділ «Організація і методи дослідження» присвячено обґрунтуванню і вибору програми дослідження, послідовності її реалізації і вибору методів дослідження. При визначенні особистісних якостей жінок, що відбувають покарання, були проаналізовані не тільки умови перебування, а й соціальні характеристики (освіта, вік, професійний рівень) та злочини, за які були засуджені жінки (найпоширенішими стали злочини проти власності і злочини у сфері зберігання та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів). Найбільша кількість злочинів була скоєна у вікових групах 19-25 років і 26-30 років – відповідно 40% і 45%.

Розглядаються можливості математичного моделювання процесу перевиховання злочинців у виправній колонії шляхом медіації. Береться до уваги, що здійснення трансформації їх особистісних рис залежить не тільки від умов перебування, але і від людини, що виконує функцію медіатора. При фіксованому терміні покарання зі збільшенням ефективності діяльності медіатора і індивідуальних особливостей функція трансформації особистісних рис засуджених жінок може зростати як в негативному, так і в позитивному сенсі. Впровадження математичної моделі дає можливість прогнозувати трансформацію особистісних рис засуджених по їх індивідуальних характеристиках і упереджувати скоєння ними злочинів шляхом цілеспрямованого їх перевиховання.

Третій розділ − «Емпіричне дослідження трансформації особистісних рис засуджених жінок». Кількісні показники за шкалами інтро-екстраверсії, стабільності-нейротизму були одержані за результатами методики ЕPI Г. Айзенка. Аналіз індивідуально-типологічних властивостей особистості проводився з допомогою параметра індивідуальності ρ, який об’єднує на одній площині експериментальні дані для всіх типів та підтипів темпераменту. В групі позбавлених волі жінок переважають особистості холеричного і меланхолічного типу темпераменту, тобто індивіди з підвищеним рівнем нейротизму, які у своєму складі мають по три складові. Порівняння величин показника ρ для холериків, меланхоліків і флегматиків показало чіткий розподіл індивідуумів на дві підгрупи – інтро-екстравертованих. Аналіз змін у значеннях ρ за віковими групами показав їх специфічні особливості: якщо у вікових групах 19-25, 26-30 років значення показників приблизно однакові, то у віковій групі 31-35 років значення ρ зростає на 22%, у віковий групах 36-40 та 41-45 років значення ρ зменшуються порівняно з попередньою групою на 14%. В цілому, із зростанням віку середнє значення показника ρ зростає. Показано тенденцію у змінах значень ρ у середині темпераментних підтипів холериків та меланхоліків, які мають дзеркальне відображення.

Отримані з допомогою методики «Велика п’ятірка» кількісні значення  факторів − емоційна стабільність, екстраверсія, відкритість, дружелюбність; відповідальність та проаналізовані зміни нейрофізіологічних і набутих факторів залежно від показника індивідуальності. Визначено кількісні співвідношення набутих і нейрофізіологічних факторів залежно від віку: для вказаних вище  вікових груп вони відповідно дорівнюють -1,76; 1,62; 1,74; 1,68; 1,68; 1,36. Показано специфічне відхилення від середнього значення нейрофізіологічних факторів у холериків:  у підтипів темпераменту з двома складовими спостерігаються позитивні відхилення; − з трьома складовими − негативні відхилення; у меланхоліків ступінь негативного відхилення мають два підтипи − МФ і МХФ, у МХ − позитивні відхилення. За набутим факторам у ХС, ХМ, ХСМ − негативні відхилення; у М − всі підтипи мають негативні та  позитивні відхилення. Результати повторної діагностики не виявили істотних відмінностей за 1 та 2 фактором, проте було виявлено різницю за 3, 4, 5 факторами. Зміни індивідуальних властивостей в залежності від показника індивідуальності ρ наведені на рис. 1.

Аналіз особистості за факторами «Велика п’ятірка» залежно від віку та типу темпераменту дав змогу виявити такі тенденції трансформації особистісних рис:

1) із зростанням значення ρ відбувається зменшення значення показника фактора (3 і 5 фактори), ці зміни властиві як холерикам, так і меланхолікам, тобто емоційно нестабільним особам;

2) зі збільшенням значення ρ відбувається збільшення значення показника за 4 фактором;

3)  визначено залежність зміни особистісних рис від умов навколишнього середовища, тобто від перебування особистості у місцях позбавлення волі;

4)  показано залежність зміни фактора від віку і типу темпераменту.

При використанні методики «Соціальна сміливість» згідно з багатофакторним дослідженням особистості Р. Кеттелла ми ґрунтувалися на трактовці соціальної сміливості як характеристики зниженого почуття загрози та вільного роздуму.