| Короткий зміст: | У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт і предмет дослідження, основну мету, гіпотезу та завдання, методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи. Наведено відомості про апробацію результатів дослідження та впровадження їх у практику, структуру та обсяг роботи.
У першому розділі − “Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми соціально-психологічної адаптації майбутніх фахівців з комп’ютерних технологій” – висвітлено стан вивчення досліджуваної проблеми, проаналізовано основні підходи та поняття, пов’язані з аналізом сутності адаптації особистості. Розглянуто різні види адаптації особистості, такі як: психічна, соціальна, психологічна, соціально-психологічна. Розкрито поняття соціально-психологічної адаптації та її місце у структурі інших видів адаптації.
При аналізі сутності адаптації проаналізовано, насамперед, різні наукові позиції та наукові підходи з проблем адаптації: фізіологічний (В. П. Казначеєв, Ф. З. Меєрсон, А. Д. Слонім та ін.), біхевіористський (Г. Айзенк, Р. Хенкі, Дж. Уотсон та ін.), інтеракціоністський (Г. Блумер, Дж. Мід, Л. Філіпс, Т. Шибутані та ін.), психоаналітичний (Г. Гартман, Г. Фрейд, З. Фрейд, Е. Фром та ін.).
Значний внесок у розвиток загальної теорії соціально-психологічної адаптації зробили як вітчизняні (І. В. Жадан, В. П. Казміренко, О. Г. Мороз, О. Г. Солодухова, П. Д. Фролов, А. В. Фурман та ін.) так і зарубіжні вчені (Г. Гартман, В. І. Лебедєв, О. О. Налчаджян, Ж. Піаже, Л. Філіпс та ін.). Проаналізувавши різні підходи багатьох дослідників щодо визначення поняття соціально-психологічної адаптації та сутності цього явища, соціально-психологічну адаптацію можна розглядати як багатоплановий процес активного пристосування психіки та поведінки особистості до умов соціального середовища, яке опосередковане провідною діяльністю особистості на даному етапі її розвитку.
Проблемі впливу інформаційних та комп’ютерних технологій на особистість приділяли увагу багато дослідників. Так, зокрема, досліджувались такі аспекти: особливості інформаційного суспільства (Д. Белл, М. Кастельс, Н. Луман); комунікація в середовищі нових інформаційних технологій (М. Постер, Е. Рейд, Дж. Сулер); особливості мислення, емоційної сфери, які формуються в процесі тривалої взаємодії з комп’ютером (М. Г. Абрамов, О. В. Брушлинський); структура розумової діяльності людини в умовах автоматизації (Х. Баррет, Л. П. Гур’єва, М. Л. Смульсон, Дж. Хассет); психологічні проблеми та наслідки комп’ютеризації (Ю. Д. Бабаєва, А. Є. Войскунський, А. Гольдберг, Д. Грінфільд, К. Янг) та інші.
Визначено критерії соціально-психологічної адаптації майбутніх фахівців з комп’ютерних технологій. До об’єктивних критеріїв соціально-психологічної адаптації студентів відносяться: відповідність потреб колективу потребам та інтересам розвитку особистості і суспільства (М. О. Свиридов та ін.); успішність власної діяльності (поточна та сесійна успішність), реальне становище в колективі, авторитет, що відбиває стійке визнання членами групи пріоритету особистості в певному виді діяльності (О. І. Зотова, І. К. Кряжева, І. М. Соколова та ін.); стабільність у процесі навчання функціонального стану організму студентів (відсутність різких порушень у стані психофізіологічних функцій), відсутність яскраво виражених ознак втоми при виконанні навчальної діяльності (В. Г. Асєєв, І. М. Соколова та ін.); суспільна активність особистості, ступінь включення її в систему функціонально-рольових відносин, соціальний статус студента в навчальній групі (І. В. Жадан, В. П. Казміренко, П. Д. Фролов та ін.). Суб'єктивними критеріями адаптації виступають: ставлення особистості до різних аспектів і умов діяльності та спілкування, а також до самої себе (О. І. Зотова, І. К. Кряжева та ін.); задоволеність процесом навчання та колективом, сформованими у ньому відносинами, психологічним кліматом (В. Г. Асєєв, І. М. Соколова та ін.); ступінь засвоєння індивідом цінностей і норм мікросоціуму (О. Ткаченко та ін.); задоволеність особистості своїм становищем у групі, громадською активністю групи, ставленням до навчання у групі, задоволеність діловими характеристиками групи та розвитком дружніх відносин, особистісна тривожність як інтегральний показник задоволеності особистості (І. В. Жадан, В. П. Казміренко, П. Д. Фролов та ін.).
Виокремлено чинники соціально-психологічної адаптації майбутніх фахівців з комп’ютерних технологій у ВНЗ: внутрішні (психологічні): рівень особистісної тривожності, комунікативність, ступінь соціальної активності особистості, рівень розвитку самосвідомості, емоційної сфери, тощо; зовнішні (соціальні): психологічна атмосфера у студентських групах, особливості професійної підготовки, часовий фактор (курс навчання студентів), тощо.
Теоретичний аналіз літератури дозволив визначити особливості соціально-психологічної адаптації студентів, які навчаються за спеціальностями, пов’язаними з комп’ютерними науками, такими, як “Програмне забезпечення автоматизованих систем”, «Автоматизовані системи управління» та іншими, що зумовлені особливостями професійної підготовки майбутніх фахівців. В даному випадку найбільший вплив мають особливості діяльності в системі “людина – комп’ютер”: 1) вплив професійної підготовки на психічні процеси особистості; 2) діалог «людина – комп’ютер»; 3) спілкування, опосередковане комп’ютером та інші. До позитивних перетворень відносяться: розвиток інтелектуальних здібностей особистості, логічного, прогностичного та оперативного мислення, ділова спрямованість та точність тощо. До негативних перетворень, які відбуваються в результаті об'ємної і постійної роботи з комп'ютером, можна віднести: надмірну спеціалізацію пізнавальних процесів, що знижує їх гнучкість, особливості мислення, такі як алгоритмізація та стереотипізація, які можуть ускладнювати міжособистісні взаємини, знецінення ролі почуттів у психічній діяльності, відмежування від інших, тощо.
Запропонована модель соціально-психологічної адаптації майбутніх фахівців з комп’ютерних технологій, яка базується на етапах соціально-психологічної адаптації студента у ВНЗ.
I етап – адаптація до навчання у ВНЗ (первинна або початкова соціально-психологічна адаптація), яка починається з моменту вступу до вищого навчального закладу і початку навчання в ньому та продовжується протягом першого курсу навчання. На цьому етапі відбувається загальне пристосування (і фізичне, і психічне) вчорашнього школяра до ролі студента, до нових вимог, які висуває до студента ВНЗ та процес навчання, а саме: до особливостей навчання, які суттєво відрізняються від умов навчання у школі. До критеріїв оцінки соціально-психологічної адаптації даного етапу відносимо: 1) готовність та пристосування до вузівських норм і вимог (прагнення до пізнання нового, особистісна комфортність (тривожність), розуміння своїх психологічних особливостей, самоставлення); 2) засвоєння обов’язків та рольової поведінки відповідальності (інтерналізація і відповідальність, прийняття соціальної функції “студента взагалі”, впевненість у собі, навчальна успішність); 3) включення в інтеграційні процеси студентської групи та стосунки (задоволеність психологічним кліматом групи, агресивність, як прояв поведінки особистості, товариськість).
II етап – адаптація до спеціальності (або спеціальна соціально-психологічна адаптація). Цей етап загалом триває на II–III курсі навчання у ВНЗ. Починається адаптація до спеціальності з початком вивчення студентами нових для них спеціальних дисциплін. На цьому етапі відбувається поглиблення уявлень студентів про свою майбутню професію, а також усвідомлення сутності обраної спеціальності та набуття спеціальних знань, умінь і навичок. На даному етапі є актуальним дослідження таких критеріїв соціально-психологічної адаптації, як: 1) готовність та пристосування до інтенсивної інтелектуально-пізнавальної і групової діяльності (мотивація до навчання, соціальна активність у студентському середовищі, особливості емоційної сфери особистості (емоційна лабільність)); 2) готовність та пристосування своєї діяльності і особистісної самоорганізації до засвоєння знань (самопочуття (фізичне і психічне), відкритість новому досвіду).
III етап – адаптація до професійної діяльності. Вона починається на останніх курсах навчання у ВНЗ (IV−V курс). На цьому етапі відбувається подальший розвиток спеціальних здібностей, спеціалізація психічних процесів, формування певних особистісних характеристик, які є еталоном для даної професії, з метою формування готовності особистості до роботи за обраною професією. Всі зазначені процеси відбуваються завдяки тривалому перебуванню студентів не в студентських аудиторіях, а на практиці, в максимально наближених умовах середовища до робочого місця спеціаліста. На цьому етапі важливе значення має дослідження таких критеріїв та вимірюваних змінних, що входять до них, як: 1) готовність та пристосування до образу фаху і майбутньої професії (співвіднесення образу “Я” і уявлення параметрів професіонала, самоконтроль як властивість особистості); 2) мотивація приналежності до фаху та ідентифікація (усвідомлення впливу професії на особистість, формування програм перспективного майбутнього).
У другому розділі – “Емпіричне дослідження особливостей соціально-психологічної адаптації майбутніх фахівців з комп’ютерних технологій” − визначено методичні засади експериментального дослідження, обґрунтовано та описано систему методичних прийомів і діагностичних методик, що були використані у констатуючому експерименті, наведено та проінтерпретовано отримані результати. Розкрито особливості соціально-психологічної адаптації майбутніх фахівців з комп’ютерних технологій. Викладено результати статистичної обробки емпіричних даних та їх інтерпретацію.
Дослідження проводилось упродовж 2004-2007рр. Всього дослідженням було охоплено 415 студентів (І, ІІ та ІV курсів) вищих навчальних закладів м. Києва. З них 315 осіб – майбутні фахівці з комп’ютерних технологій (224 чоловічої статі і 91 жіночої) та 100 осіб – майбутні політологи і дипломати (37 чоловіків та 63 жінки).
За результатами проведеного кластерного аналізу виділено три кластери (групи) студентів − майбутніх фахівців з комп’ютерних технологій: групу з середнім рівнем адаптованості, в якій переважають здебільшого середні значення показників групу з низьким рівнем адаптованості, студенти якої мають найнижчі показники, і групу з високим рівнем адаптованості, у студентів якої спостерігаються найвищі показники соціально-психологічної адаптації. |
