Економічна стратегія вищого навчального закладу за умов демографічної кризи

Короткий зміст

У першому розділі «Теоретичні засади та проблеми управління вищими навчальними закладами» досліджено проблеми вищої освіти і управління ВНЗ за умов переходу України до ринкових відносин і впливу демографічних факторів, проведено аналіз основних проблем і теоретичних засад управління діяльністю ВНЗ та їх розвитку.

Проблема удосконалення системи вищої освіти і підвищення якості професійної підготовки фахівців в Україні є найважливішою соціокультурною проблемою, вирішення якої можливе тільки при приведенні освіти у відповідність з новими соціально-економічними вимогами ринкової економіки. В даний час державні структури, які визначають і здійснюють політику у галузі якості освіти, напрацьовують політичні тенденції, визначають стратегії і виконують, у відповідності з потребами суспільства та ресурсами держави, освітянські програми, що необхідно для економічного та соціального розвитку України, а також індивідуального та культурного самовираження особистості у суспільстві.

Якщо врахувати демографічну ситуацію, а у нас не тільки ліцензований обсяг, але і фактична кількість прийнятих на навчання до закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації в 2004/05 навчальному році (475 тис. студентів) більше народжуваності в 2004 р. (427 тисяч), то ця проблема найближчим часом загостриться і оптимізації мережі ВНЗ в Україні не уникнути. Але розпочинати цю роботу слід еволюційним шляхом, поступово, з урахуванням реалій сьогодення.

Від якості вищої освіти в країні залежить її майбутнє, оскільки система вищої освіти формує найважливіше багатство держави – інтелектуальний людський потенціал. Тому цілком справедливим є той факт, що підвищення якості вищої освіти і його вплив на розвиток економіки повинно стати національною стратегією України.

Важливіше місце на шляху реформування вищої освіти займає реалізація положень Болонської декларації та інтеграції освіти України до європейського освітнього простору.

Україна, як і інші учасниці Болонської декларації, зобов’язалась до 2010 р. привести свої освітні системи у відповідність до єдиного стандарту. Розв’язання цієї проблеми пов’язане не тільки з методичними розробками у вищій освіті та їх організаційним забезпеченням, але й потребує динамічного розвитку економічної бази освіти – національної економіки, державного бюджету, а також добробуту людей.

Численна статистична інформація висвітлює розвиток вищої освіти в динаміці, як в цілому по Україні, так і по регіонах, за формою навчання та оплати і дозволяє визначати важливі показники. На всіх рівнях управління, від державного до вищого навчального закладу, проблема якості освіти в сучасних умовах в Україні набуває особливого значення.

Аналіз методів управління довів, що ВНЗ – організація, яка недостатньо вивчена з точки зору теоретичного та практичного менеджменту. Методи управління у ВНЗ значно відстають як у кількісному, так і якісному вимірюванні, тому важливим кроком в удосконаленні системи управління є моделювання її структури.

Наприклад, метод декомпозиції, розроблений для промислових підприємств, дозволяє формалізувати множину задач управління ВНЗ, на основі аналізу зв’язків між ними виявити основні, що в більшій мірі впливають на досягнення цілей.

Задачі планування основної діяльності ВНЗ за своєю складністю і впливу на кінцеві результати займають важливе місце серед задач управління. Аналіз розроблених економіко-математичних моделей і методів, а також впровадження їх на підприємствах різних галузей економіки, довів доцільність їх використання для закладів освіти. Задачі лінійного програмування за своєю адекватністю умовам ВНЗ і простотою реалізації займають важливе місце в удосконаленні всієї системи управління ВНЗ. Для застосування цих моделей актуальним залишається обґрунтування критеріїв оптимальності і обмежень, що адекватно описують реальні умови діяльності закладу освіти в сучасних умовах.

Динаміка розвитку вищої освіти в Україні за останні 15 років, перехід до ринкової економіки, негативна демографічна ситуація поставили перед вищою освітою і кожним закладом серйозну проблему визначення та реалізації стратегії розвитку, без чого криза в тій чи іншій мірі неминуча. Наслідками кризи вищої освіти буде погіршення її якості, незабезпеченість національної економіки, загалом – всіх галузей суспільного розвитку кваліфікованим персоналом, закриття ВНЗ, збільшення безробіття.

Розуміння і увага до визначення стратегій розвитку мають місце на всіх рівнях управління освітою, – уряд, міністерство, заклади освіти. Більшість постанов, документів та концепцій відображають вимоги до діяльності ВНЗ з боку держави та цілі, які визначають перед собою самі заклади.

Актуальним залишається обґрунтування шляхів досягнення цілей, що постають перед кожним ВНЗ у нових умовах. Аналіз математичних і статистичних методів, зокрема економетричного моделювання, є вельми актуальним і діючим засобом виявлення найвпливовіших факторів досягнення цілей ВНЗ і обґрунтування стратегії його розвитку у сучасних умовах.

У другому розділі «Аналіз впливу макроекономічних факторів на вищу освіту» наведено результати досліджень впливу зовнішніх факторів на вищу освіту, складено прогнози її розвитку та виявлено кризові тенденції за умови демографічної ситуації в Україні.

Вивчення динаміки основних соціально-економічних показників України за період з 1990 р. показує всеохоплюючий характер економічної кризи протягом десяти років. Валовий внутрішній продукт України з 1990 р. максимально знизився до 40,8 % (у 2,5 рази), продукція промисловості – до 49 % (у 2 рази), сільського господарства – до 49,6 %. На цьому фоні існує вид економічної діяльності, який упродовж всього кризового періоду покращував свої основні показники, це – вища освіта. При середній частці ВДВ по народному господарству 37,7 % (2002 р.), частка ВДВ по освіті становить 69,1 %. Кількість ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації збільшилась із 149 (1990/91 р.) до 347 (2004/05 р.); кількість студентів – із 881 тис. до 2027 тис.; кількість студентів, зарахованих на перший курс – із 175 тис. до 475 тис. Суттєве зростання мало місце у підготовці кандидатів та докторів наук.

Модернізація системи освіти неможлива без прогнозу її розвитку. Серед багатьох досліджень, присвячених таким показникам, як ВВП, обсяги промислової та сільськогосподарської продукції, майже відсутні прогнози розвитку і використання потенціалу вищої освіти. Прогнозування таких негативних явищ має важливе значення, оскільки демографічні фактори можуть спричинити негативний вплив на розвиток вищої освіти. Показник чисельності учнів загальноосвітніх шкіл і тих, хто закінчив середню школу, має тенденцію до зменшення. Можна стверджувати, що на цей показник впливають не тільки тенденції показника народжуваності, але й соціально-економічна ситуація в Україні.

На основі статистичних даних, починаючи з 1985 р., побудовано трендові моделі для прогнозування народжуваності в Україні. Аналіз трендових моделей дав можливість вибрати найбільш адекватну у вигляді параболи другого порядку.

Не всі народжені певного року стають випускниками середньої школи через 17-18 років. Вплив демографічних процесів (природна смертність), а також соціально-економічна ситуація в країні зменшує цю кількість. Наприклад, у 1996 закінчило середню школу тільки 50 % (374 тис.) від народжених у 1979 році     (735,2 тис.). На основі статистичної інформації про чисельність зарахованих до ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації на початок кожного навчального року побудовано п’ять видів трендових моделей для складання прогнозів щодо розвитку вищої освіти. Для дослідження динаміки розвитку вищої школи використано логарифмічну та степеневу моделі як адекватніші для цього процесу.