ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ЗДАТНОСТІ ДО ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Короткий зміст

Вступ містить обґрунтування актуальності обраної теми дослідження та напряму дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт і предмет, основну мету, гіпотезу, завдання, методологічну та теоретичну основу та методичні підходи. Розглянуто наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження та публікації за темою дисертації.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми формування здатності до прийняття управлінських рішень” – висвітлено стан вивчення досліджуваної проблеми, проаналізовано основні підходи до вивчення сутності прийняття управлінських рішень. Особливу увагу приділено аналізу понять “здібність”, “здатність” та “здатність до прийняття управлінських рішень”. Розкриваються психолого-організаційні чинники формування у майбутніх менеджерів здатності до прийняття управлінських рішень.

У роботі процес прийняття управлінських рішень розглядається як важлива складова функції управління, що полягає у виборі керівником оптимального способу розв’язання управлінської проблеми або завдання (М.Альберт, В.Г.Афанасьєв, С.О`Доннел, Л.Г.Євланов, Л.М.Карамушка, А.В.Карпов, В.Кінг, Д.Кліланд, Г.Кунц, М.Х.Мескон, А.Файоль, Ф.Хедоурі).

Прийняття управлінських рішень може розглядатися на базі двох основних характеристик – зовнішньої (предметно-діяльнісної) та внутрішньої (психологічної) (Л.М.Карамушка, А.В.Карпов, Н.Л.Коломінський).

У роботах більшості авторів (А.В.Карпов, В.Ф.Рубахін, Б. та Х. Швальбе) виокремлюється така послідовність етапів процесу прийняття управлінського рішення: визначення проблемної ситуації, аналіз змісту проблемної ситуації, формулювання альтернатив, оцінка альтернатив за системою сформульованих критеріїв і у відповідності до основних цілей діяльності, вибір альтернативи, реалізація прийнятого рішення, контроль його виконання, оцінка ефективності і корекція рішення.

Ефективність проходження цих етапів, як правило, пов’язується з наявністю певного особистісного конструкту, який термінологічно визначається як “здібність” чи “здатність”.  Під здібностями, зазвичай, розуміються такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність засвоєння знань, умінь та навичок. Під здатністю ми розуміємо такі особливості людини, які визначають ефективність виконання будь-якого конкретного виду діяльності.

В основу теоретичного аналізу проблеми здатності до прийняття управлінських рішень покладено підходи до визначення основних індивідуально-психологічних якостей, якими повинні характеризуватися професійні керівники (М.Вудкок, Р.Катц, В.Ф.Пуртов, А.Файоль, Д.Френсіс): досвід управлінської діяльності; гарна риторика, виразність, швидка словесна реакція; переконливість, високий інтелект, почуття гумору, впевненість у собі; висока працездатність, життєва активність, витривалість; чарівність, популярність, привабливість; здатність до прийняття управлінських рішень, готовність прийняти на себе відповідальність; ділова та соціальна компетентність; впевненість у судженнях, оригінальність, творчий підхід; готовність до співпраці, пристосування, гнучкість; цілеспрямованість; вміння керувати емоціями в стресових ситуаціях.