Психологические особенности понимания и переживания насилия младшими подростками и юношами (психосемантический подход)

Короткий зміст

У вступі надано обґрунтування актуальності, новітньості та практичної значущості дисертаційної роботи, представлені основні цілі та задачі дослідження, а також дослідницькі методи, визначено особистий внесок здобувача в отримання даних.

Розділ 1 присвячено огляду наукових джерел, присвячених питанню витоків агресії та насильства. Насильство - це складне багаторівневе явище, що призводить до деструкції особистості, негативних соціальних наслідків і є, з одного боку, соціокультурним та соціопсихологічним феноменом, а з іншого – наслідком впливу на особистість біогенетичних чинників. Проблемі насильницької поведінки та її попередження традиційно приділялося багато уваги в кримінології, але її систематичне вивчення з позицій психології почалося лише в другій половині ХХ сторіччя, разом із зростанням в 60-ті роки інтересу до проблеми соціальної природи насильства. До тих часів насильство, переважно, ототожнювалося з агресією, хоча воно є феноменом ширшим за неї. У подальшому, межі уявлень про насильство значно розширилися, а увага дослідників зосередилася, здебільшого, на проблемі деструктивного впливу насильства на окремі соціальні групи; було розроблено типологію форм насильницької поведінки, поглибилося її вивчення в кримінальній психології. В останні роки великого поширення дістали міждисциплінарні дослідження проблеми насильства.

В розділі 2 обґрунтовано вибір досліджуваної групи, а також надано опис дослідницьких методів, до складу яких увійшли психосемантичні (вільна класифікація понять за Дж. Міллером, суб’єктивне шкалювання понять за 7-ми бальною шкалою Лайкертовського типу) та проективні (Малюнковий апперецептивний тест) методики. Також описано методи статистичної обробки отриманих емпіричних результатів дослідження.

Третій розділ повністю присвячено опису отриманих результатів дослідження психосемантичної структури суб’єктивного образу насильства в молодших підлітків та юнаків. Загалом, вивчення феномену віогентної поведінки підлітків набуває особливого значення у зв’язку зі специфічними психологічними рисами цього віку (становлення системи морально-етичних норм і цінностей, формування правосвідомості тощо). Значущим чинником, що зумовлює формування віогентної поведінки в підлітків є суб'єктивний образ насильства, який відбиває уявлення підлітків про припустимі форми поведінки й вирішення конфліктів та визначає рівень мотиваційної готовності до актуалізації насильницьких дій.

Для вивчення вікових та ґендерних особливостей суб’єктивного образу насильства в підлітків було відібрано 186 понять, насичених семантикою насильства, з числа яких підлітки 12-13 років відібрали 122 слова, юнаки та дівчата 16-17 років – 113 слів та виразів, насичених, за їхньою думкою, віогентною семантикою. Учасники дослідження виконували вільну класифікацію понять, що описують насильство, створювали оповідання за таблицями Малюнкового апперцептивного тесту, а також виконували суб’єктивне шкалювання понять за 7-ми бальною шкалою Лайкертовського типу. Отримані результати були піддані частотному, кореляційному, кластерному та факторному аналізу.

За результатами оцінювання понять можна виділити два основні аспекти суб’єктивного образу насильства: нормативно-оцінювальний (кількісний) та якісний. Важливою кількісною характеристикою суб’єктивного образу насильства є параметр нормативної відповідності (ПНВ) – показник рівня семантичної схожості суб’єктивного значення віогентних понять з їх нормативним значенням, що є індикатором рівня засвоєння соціальних нормативів оцінювання насильницьких дій. Його значення для досліджуваної вибірки демонструє, що підліткові уявлення про насильство та межи припустимої поведінки значно відрізняються від соціальних нормативів, притаманних “дорослому” середовищу. Можна зазначити наявність розриву між когнітивним та мотиваційним компонентами засвоєння “дорослих” нормативів оцінювання насильницьких дій: в період 12-17 років відбувається лише формальне засвоєння ознак насильства, яке не знаходить свого відбиття в поведінці підлітків та проявляється в неадекватності уявлень обстежуваної вікової групи про межі поведінкової норми. Загалом, найбільш важливими для засвоєння соціальних нормативів оцінювання насильства є уявлення про примушення, фізичне та економічне насильство.

Існують і ґендерні відмінності ПНВ різних форм насильства. Дівчата демонструють більшу чутливість до віогентної поведінки, зокрема до психологічного насильства, а їхні уявлення про насильство характеризуються більшою складністю та диференційованістю, ніж аналогічний показник в хлопців.

Щодо якісного аспекту суб’єктивного образу насильства, то на підставі аналізу результатів вільної класифікації понять було відтворено його категоріальну структуру. Весь масив категорій, виділених обстежуваними, може бути описаний за допомогою трьох факторів:

1). “Насильство, що виходить за межі толерантності” (цей фактор пов’язаний зі статтю: дівчата більш чутливі до проявів насильства);

2). “Нормативна поведінка” (пов’язаний з віком: юнаки та дівчата 16-17 років демонструють більшу толерантність до покарань);

3). “Насильство, що не оцінюється” (вказує на утруднення в оцінюванні та афективну девальвацію багатозначних понять, які описують як фізичне, так і психологічне насильство).

Існує вікова динаміка та ґендерні особливості психосемантичної структури суб’єктивного образу насильства в молодших підлітків та юнаків.

Незважаючи на відсутність значущих вікових змін в кількісній оцінці рівня насиченості понять віогентним потенціалом (далі за текстом – віогентності), існують якісні розбіжності уявлень про насильство підлітків 12-13 років та юнаків 16-17 років. До категорії максимально віогентних, як видно з таблиці 1, підлітки віднесли лише 8,2% понять з числа тих, які вони вважають насиченими віогентною семантикою (далі за текстом НВС-понять), що описують вітальні форми фізичного насильства та викликають різко негативну оцінку соціуму. Ті ж види насильницьких дій, щодо яких негативну оцінку соціума виражено менш категорично, не вважаються підлітками за високовіогентні, що вказує на відсутність чітких уявлень про межі припустимості поведінки. Про це ж свідчить й внесення до числа найменш віогентних (27,9% НВС-понять) тих, що описують примус, фізичне та економічне насильство.