Кропивка С.Й. Відгодівельні і м\'ясні якості свиней при згодовуванні кормових бобів

Короткий зміст

Експериментальні дослідження виконувались протягом 1996-1997 років у дослідному господарстві “Радехівське” Інституту землеробства і біології тварин УААН. Для виконання поставлених завдань було проведено 2 досліди на відгодівельних свинях великої білої породи. В кожному досліді було сформовано по 3 групи підсвинків середньою живою масою 46 і 51 кг, з врахуванням віку, статі і походження. Підсвинки в експерименті використовувались лінії Радеха. В кожну групу було підібрано в першому досліді по 7 (5 кабанчиків і 2 свинки), а в другому - по 10 голів (6 кабанчиків і 4 свинки).

Перший дослід тривав 150 днів (з 2 лютого по 1 липня 1996 р.), а другий 132 дні (з 26 жовтня 1996 р. по 25 лютого 1997 р.). Годівлю піддослідних тварин проводили згідно загальноприйнятих норм (Калашніков О.П. та ін., 1985). В першому досліді кількість комбікорму згодовували від 1,5 до 3,0 кг, а в другому - від 1,75 до 3,0 кг на голову за добу. Із збільшенням живої маси піддослідних свиней кожних 15 днів даванку комбікорму підвищували. В першому досліді перед згодовуванням тваринам всі комбікорми запарювали протягом 25-30 хв., а в другому - використовували в сухому вигляді.

Дослідні варіанти комбікормів виготовляли в комбікормовому цеху господарства. Для проведення першого досліду до всіх комбікормів включали по 32,5% пшениці, 45% ячменю. Крім того в складі комбікорму для тварин першої групи було 20% гороху (за масою), другої - по 10% гороху і кормових бобів і третьої - 20% кормових бобів. В другому досліді всі комбікорми містили по 37,5% пшениці і 40% ячменю. У всі раціони включали мінеральні добавки. Додатково до цього у складі комбікормів першої і другої груп було по 20% сирих гороху і кормових бобів, а в комбікорм свиней третьої групи включали таку ж кількість кормового бобу підсмаженого на СБ - 1,5 при температурі на виході близько 150 оС. В літній період використовували зелену масу бобових рослин і бобово-злакових сумішок, взимку - потеруху конюшини. Раціони були збалансовані за деталізованими нормами повноцінної годівлі.

Кожна група свиней утримувалась в окремій клітці з вільним доступом до годівниць, а в другому досліді і до водопою.

Для визначення інтенсивності росту піддослідних свиней на початку досліду і кожного наступного місяця до кінця дослідів тварин індивідуально зважували з точністю до 1 кілограма. На протязі дослідів від чотирьох тварин кожної групи брали кров із хвостової вени через 2-2,5 години після годівлі. В крові визначали кількість еритроцитів і гемоглобіну - фотоколориметрично, вміст загального білку сироватки - колориметрично, загального і залишкового азоту - за К’єльдалем, а білкового - за їх різницею (Неменова Ю.М.,1972). Білкові фракції розділяли шляхом електрофорезу в агар-агаровому гелі.

В кінці кожного досліду на Львівському м’ясопереробному підприємстві “Прикарпаття” було проведено контрольні забої свиней, по 4 голови з кожної групи. Забійні і м’ясні якості свиней визначались за масою парної і охолодженої туші, окорока, довжиною туші, площею м’язового вічка та товщиною сала на холці і на 6-7 грудних хребцях (Поливода А.П., 1977). В найдовшому м’язі спини та хребтовому салі визначали вміст води, білку, жиру і золи за загальноприйнятими методами.

Економічну ефективність використання кормових бобів у годівлі свиней розраховували за І.В.Поповичем (1968), статистичну обробку одержаних даних проводили за методом описаним І.А.Ойвіним, (1960).