Ковтун С.Б. Вплив енергетичного живлення бичків до 6-місячного віку на ефективність виробництва яловичини

Короткий зміст

Науково-виробничий дослід проведено у дослідному господарстві “Кутузівка” Харківського району Харківської області в 1990-1992 р.р. на бичках чорно-рябої породи відповідно до схеми (табл. 1).

На початку досліду, по принципу груп-аналогів, у 10-20 денному віці, було відібрано 45 бичків чорно-рябої породи, з яких після вирівнювального періоду в 45-денному віці було сформовано 3 групи по 15 голів у кожній.

Таблиця 1

Схема науково-виробничого досліду

 Показник      Група           

             І          ІІ         ІІІ     

І етап досліду           

 Поголів'я бичків, голів.       15       15       15      

 Вік:  на початок досліду,  днів       45       45       45      

На кінець досліду, міс.         6         6          6        

 Тривалість досліду, днів      135     135     135    

 Рівень годівлі телят , % до норми 80        100      120     

 Енергетична поживність раціонів, МДж ДОЕ/кгW0.75             0,70     0,83     0,96  

ІІ етап досліду         

 Поголів'я бичків,  голів.     12        12        12       

 Вік, міс.:  на початок досліду         6         6         6        

        на кінець досліду, міс.              17       17       17      

 Тривалість досліду, днів      330     330     330    

 Рівень годівлі телят , % до норми 100      100      100     

У молочний період, із 45-денного до 6-міс. віку, телята I дослідної групи утримувалися на “низькому” рівні енергетичного живлення - 0,70 МДж доступної для обміну енергії на 1 кг обмінної маси  (МДжДОЕ/кг W0.75), II групи - на “помірному” рівні енергетичного живлення (0,83 МДжДОЕ/кг W0.75), III групи - на “високому” рівні енергетичного живлення (0,96 МДжДОЕ/кг W0.75). Різниця в рівні годівлі між групами створювалася, в основному, за рахунок згодовування різної кількості концентрованих кормів.

Протягом другого етапу від 6- до 17-міс. віку молодняку згодовували однакову кількість поживних  речовин в раціонах, ідентичних для всіх груп.

Утримання всіх дослідних бичків було однаковим: до 6-міс. віку в групових станках безприв'язне, старше 6-міс. віку - на прив'язі. Тваринницьке приміщення було оснащене автонапувалками, годівницями, гнойовими транспортерами і системою вентиляції.

Годівлю піддослідних бичків до 6-міс. віку проводили 3 рази на день, а після постановки на прив'язь, старше 6-міс. віку, два рази. Корми роздавали вручну з щоденним обліком заданих кормів і їх залишків. Раціони коректувалися після кожного зважування тварин і складалися з кормів власного виробництва дослідного господарства, на основі визначення хімічного складу і розрахунку фактичної поживності кормів, яку визначали у лабораторії оцінки якості кормів Інституту тваринництва УААН згідно загальноприйнятих методик.

Екстер'єрні особливості росту й розвитку бичків вивчали шляхом замірів основних параметрів по Е.Ф.Ліскуну (1951).

Приріст живої маси піддослідних бичків визначали зважуванням вранці до годівлі. На основі цих даних проводили екстраполяцію живої маси на дату народження. У бичків обчислювали показники абсолютних і середньодобових  приростів живої маси.

З метою вивчення м'ясної продуктивності бичків було проведено два контрольних забої у 6- і 17-міс. віці по 3 голови з кожної групи, всього 18 голів. Забій 6-міс. бичків проводили в забійному цеху дослідного господарства "Українка" Харківського району, 17-міс. бичків на Вовчанському м'ясокомбінаті Харківської області за методикою ВІТ (1986). Визначення забійного виходу, морфологічного складу туші, маси внутрішніх органів проводили за методикою М.Ф.Томме (1951). Обвалку півтуш і відбір зразків найдовшого м'яза спини і середньої проби м'яса трьохреберного відрубу для наступних аналізів проводили після 24-годинної витримки півтуш у холодильній камері при температурі 0°С - +3°С. У м'ясі визначали вміст вологи, сухої речовини, колір, уварювання, рН, ніжність за методикою ВНДІМП (1968). Білково-якісний показник білка м'яса - відношенням триптофану до оксипроліну. Смакові якості вареного м'яса і бульйону визначали комісійно шляхом дегустації.

Вихід білка й конверсію протеїну й енергії кормів у білок і енергію м'ясної продукції визначали за методикою Л.К.Лепайие (1983).

Споживання обмінної енергії і сухої речовини кормів на 100 кг живої і обмінної (W0,75) маси бичками по періодах росту й ефективність використання кормів на продукцію визначали розрахунковим шляхом.

При визначенні потреби бичків в доступній для обміну енергії на підтримуючий обмін (ДОЕп ) використано наступну формулу:

ДОЕп = 0,4·ЖМ0,75/(0,0194·КДОЕ+0,503),

де ЖМ – жива маса, кг; КДОЕ – концентрація ДОЕ, МДж в 1 кг СР раціону. Загальні витрати ДОЕ, використані на приріст у бичків, розраховували як різницю між середньодобовою кількістю ДОЕ, спожитою тваринами, і ДОЕп.  Розрахунок чистої енергії жировідкладення (ЧЕЖ) проводили за формулою:

ЧЕЖ = (0,85·ПЖМ·4,1+0,0332·ЖМ- 0,000009·ЖМ2)/(1-0,1475·ПЖМ),

де ПЖМ – середньодобовий приріст ЖМ, кг.

Коефіцієнт ефективності використання ДОЕ на приріст (Кж), запропонований як критерій оцінки компенсаторного росту, визначали за формулою:

Кж = ЧЕЖ/ДОЕж ,

де ДОЕж - загальні витрати ДОЕ, використані на приріст у бичків.

Підвищення цього коефіцієнта у тварин І групи у порівнянні ІІІ групою буде розцінюватись як наявність компенсаторного росту. Вказані розрахунки ми проводили для І та ІІІ дослідних груп в період від 6- до 9-міс. віку, коли тварин перевели на однаковий раціон годівлі.

Біоенергетичну ефективність виробництва яловичини визначали за методикою ВАСГНІЛ (1985). Економічну ефективність виробництва яловичини визначали за загальноприйнятими методиками (1986). Матеріали досліду оброблені методом варіаційної статистики за методикою М.О.Плохінського (1970).