Мартиновський В.П. Перетравність корму, обмін речовин, продуктивність та якість м\'яса курчат-бройлерів при згодовуванні біомаси гриба Blakeslea trispora

Короткий зміст

Дослідження за темою дисертаційної роботи проводились у період з 2000 до 2003 рік на базі кафедри гігієни тварин ім. А.К. Скороходька та лабораторії якості і безпеки продукції АПК Національного аграрного університету, а також штамової лабораторії музейних культур Дніпровського крохмале-патокового комбінату.

Матеріалом для проведення селекційних робіт у першій серії досліджень зі створення нового штаму гриба В1. trispora були похідні штамів 64 (+) та 490 (-) і БЗО (+) та 2516 (-) відповідно. Робочі культури гриба вирощували на сусло-агарі, кукурудзяному агарі (6,3%), рідкому суслі, агарі Чапека та МЛА. Посівне середовище містило такі складові, %: борошно соєве - 2,3; борошно кукурудзяне - 4,7; К2НРО4 - 0,05; вітамін В₁ (тіамін) - 0,0002; вода - до 100, а ферментаційне, %: екстракт кукурудзяний - 6,3; патока зелена - 4,5; олія - 4,0; К2НРО4 - 0,05; тіамін - 0,0002; NaOH - 33%-ний розчин до рН - 6,1-6,5; вода -до 100. Як селективні фактори використовували імідазол (1 мкг/мл), дифеніламін (5-10 мг/мл), нікотинову кислоту (100-500 мг/мл), β-іонон (0,15-0,5%), β-каротин (0,1-0,2%), дурогвінон (1-10 мкг/мл), хлорацетат (0,4-0,6 мг/мл), ацетоацетамід (10-20 мг/мл), ацетил-СоА-синтетазу (10-20 мг/мл), ріфампіцин (0,5 мг/мл) та 2 дезокси-d-глюкозу (0,1-0,2%).

Лабораторну перевірку активності штамів гриба Вl. trispora проводили в лабораторії біологічно активних речовин НАУ, а виробничу - в цеху мікробілогічного каротину Дніпровського крохмале-патокового комбінату.

У другій серії досліджень вивчали хімічний склад та поживність біомаси гриба ВІ. trispora з різним (4,4, 5,5 та 7,5%) вмістом β-каротину, у третій - вивчали вплив різної її кількості у комбікормі на приріст живої маси та збереженість курчат-бройлерів кросу Кобб-500, перетравність поживних речовин корму, обмін речовин в тканинах та хімічний склад м'язів. Для цього за принципом аналогів сформували чотири групи курчат-бройлерів: контрольну та три дослідні по 15 голів у кожній. Дослід складався з двох періодів - підготовчого (три доби) та основного (42 доби).

Курчатам контрольної групи згодовували стандартний комбікорм, який містив 305 МДж обмінної енергії, 21% сирого протеїну, 3,64% - сирої клітковини, 2,45% - сирого жиру, 12500 млн. МО ретинолу, 9,6 мг/кг комбікорму β-каротину, 25 мг токоферолу та інші поживні та біологічно активні речовини відповідно до встановлених норм.

Курчатам першої дослідної групи протягом 42 діб згодовували комбікорм в який додавали біомасу гриба в кількості 0,5 г (0,022 г β-каротину), другої - 1,0 г (0,044 г β-каротину) та третьої - 1,5 г на 1 кг корму (0,066 г β-каротину) протягом 42 діб.

Утримання курчат-бройлерів дослідних груп не відрізнялось від контрольної, а мікроклімат у пташнику відповідав встановленим нормативам.

Для вивчення перетравності поживних речовин корму в середині основного періоду провели фізіологічний дослід (вік курчат-бройлерів становив три тижні). Для цього з кожної групи відбирали за принципом аналогів, по три голови курчат-бройлерів, яких поміщали в індивідуальні клітки.

Перетравність поживних речовин корму, баланс фосфору і кальцію, поживність та хімічний склад комбікорму вивчали за загальноприйнятими в зоотехнії методиками (Маслиева О.И., 1975,1986).

Вміст загального білку в плазмі крові визначали за S. Go elli (1949); білкові фракції плазми крові - турбідиметричним методом; концентрацію глюкози в крові, активність лужної фосфатази - за описом В.Ю. Чумаченка та ін. (1990); активність АлАТ та АсАТ в плазмі крові - за К.Г. Капетанаки (1962); 11 і - за G. Ceriotti et all. (1972); а-амілази - за допомогою наборів реактивів Ш111 "Філісит діагностика", концентрацію каротину в плазмі крові, печінці та комбікормі - за методом Г.Ф. Коромислова, Л.А. Кудрявцева, описаним Д.О. Мельничуком та ін. (1999).

Вміст амінокислот у біомасі досліджували за допомогою аналізатора амінокислот ААА-Т-339 М фірми Мікротехна (Чехія), макро- та мікроелементів - методом атомної абсорбції (Price W.J., 1972), вуглеводів - за допомогою газо­рідинної хроматографії з використанням хроматографа Хром-5 (Захарова И.Я., 1982), вищі жирні кислоти - методом газової хроматографії (Moss C.W., 1973).

Статистичну обробку одержаних результатів проводили за Кокуніним В. А. (1975), використовуючи комп'ютерну техніку в М. Excel.