Юрчишин В.А. Продуктивність та особливості метаболічних процесів у несучих курей залежно від джерела протеїну і жиру в раціоні

Короткий зміст

З метою виконання запланованих досліджень було проведено 2 науково-виробничі і два лабораторні досліди на поголів’ї несучих курей породи білий легорн кросу “Беларусь-9” та несучих індичках бронзової породи. Досліди проводилися на базі відкритого акціонерного товариства (ВАТ) Жовківський племптахорепродуктор Львівської області, кафедри тваринництва Львівського державного аграрного університету та лабораторії живлення тварин Чеської академії наук.

Для забезпечення протеїнового і ліпідного живлення курей в дослідженнях використовували соняшникову та ріпакову макуху, а в якості жирових добавок – соняшникову і ріпакову олію. Соєве, соняшникове і ріпакове борошно використовували в дослідженнях для вивчення їх впливу на метаболічну активність мікрофлори сліпих кишок несучих курей та індичок в умовах інкубації.

            Перший дослід, з вивчення впливу джерела рослинного протеїну і жиру в раціоні курей на яєчну продуктивність, якість яєць та перебіг метаболічних процесів було проведено на чотирьох групах несучих курей-аналогів по 500 голів у кожній. Починаючи з 210 – денного віку, перша (контрольна) група курей отримувала впродовж дослідного періоду, який тривав 90 днів, повнораціонний комбікорм. У раціоні птиці дослідних груп 10% соняшникового шроту  у складі комбікорму заміняли соняшниковою макухою насіння сорту “Старт” (2 група); ріпаковою макухою насіння сорту “Тисменницький” (3 група) та сумішшю 5% соняшникової і 5% ріпакової макух вищевказаних сортів (4 група). Впродовж дослідного періоду проводили щоденний облік яєчної продуктивності, оцінювали якість яєць за масою білка, жовтка і шкарлупи [Сметнев С.И. 1978], індексом форми      [Мосякин В.М. 1996], коефіцієнтом рефракції, рН білка і жовтка [Мелехин К.П. 1977]; економічну ефективність використання вказаних кормових добавок у раціонах курей [Мертенс В.П., 1985]. Разом з тим визначали жирнокислотний склад ліпідів жовтка яєць методом газорідинної хроматографії [Немировський В.І. 1989 ], вміст загальних ліпідів у жовтку – ваговим методом  [Folch J. 1949]. У кінці досліду, по досягненні птицею 300 денного віку, по 5 курей з кожної групи забивали і відбирали змішану артеріо-венозну кров із шийних судин та вмістиме тонкого кишечника для біохімічних досліджень. В плазмі крові курей визначали вміст загального білку за допомогою рефрактометра РЛУ-2, співвідношення білкових фракцій по Ілкову і Ніколову [Головач В.Н. 1968], концентрацію азоту вільних амінокислот нінгідриновим методом [Muting D. 1963] та вміст глюкози ортотолуїдиновим методом [Hultman E. 1959].

            Амінокислотний профіль гідролізату білків плазми крові і вмістимого кишечника курей визначали за допомогою автоматичного аналізатора амінокислот ААА – 390 [Moope С. 1963].

            У плазмі крові курей визначали також концентрацію загальних ліпідів та їх йодне число, а також вміст ліпоїдного фосфору й концентрацію загального холестерину    [Folch I. 1949].

            У цільній крові визначали вміст гемоглобіну – гемоглобін-ціанідним методом та кількість еритроцитів – фотометричним методом [Науменко В.В. 1993].

            У другому досліді вивчався вплив джерела   рослинного жиру в раціоні курей на їх яєчну продуктивність, якість яєць та жирнокислотний спектр вмістимого тонкого кишечника і ліпідів крові. З цією метою проведено дослід на чотирьох групах курей по 500 голів у кожній. Впродовж періоду із 240 до 300 денного віку птиця першої (контрольної) групи отримувала повнораціонний комбікорм. У комбікормі дослідних груп курей 4% тваринного жиру заміняли соняшниковою олією насіння сорту “Старт” (2-га група); ріпаковою олією насіння сорту “Тисменницький” (3-тя група) та сумішшю 2% соняшникової і 2% ріпакової олій вищевказаних сортів (4-та група). У кінці досліду, по досягненні птицею 300 – денного віку, по 5 курей з кожної групи забивали і у зразках змішаної артеріо-венозної крові і вмістимого тонкого відділу кишечника визначали жирнокислотний склад ліпідів методом газорідинної хроматографії [Курко В.И. 1965]. 

            З метою дослідження метаболічної активності мікрофлори сліпих кишок несучих індичок і курей та особливостей впливу соєвого, соняшникового і ріпакового борошна на вказані процеси було проведено два лабораторні досліди в умовах інкубації вмістимого. Експерименти проводились шляхом інкубації свіжоотриманого вмістимого сліпих кишок після забою птиці. Контрольні зразки вмістимого сліпих кишок інкубували впродовж 24 годин у водяній ванні в газовому середовищі, насиченому СО₂, при температурі 41,5 ºС у герметично закритих флаконах, в буфері, виготовленому за методикою Мс Dougal. До дослідних зразків вмістимого другої, третьої і четвертої груп додавали відповідно соєве, соняшникове і ріпакове борошно. По закінченні інкубації у контрольних і дослідних зразках визначали кількість утвореного ферментативного газу за допомогою визначення тиску газів на стінки посудини, вміст метану при допомозі газорідинного хроматографа та концентрацію водневих іонів (рН) за допомогою скляного електрода. Крім цього, у зразках вмістимого контрольної і дослідних груп визначали вміст летких жирних кислот шляхом їх титрації розчином їдкого калію після парової дистиляції в апараті Маркгама, молярну концентрацію за допомогою газорідинного хроматографа Хром – 5 [Немировський В.І. 1989] та продукцію аміаку колориметрично, кольоровою реакцією з реактивом Неслера  [Алікаєв В.А. 1953]. Отримані цифрові дані опрацьовували статистично [Ойвин И.А,   1960].