Бех В.В. Оцінка помісних коропів від схрещування української рамчастої та рамчастої румунської породи фресинет і перспективи їх використання

Короткий зміст

Дослідження за темою дисертаційної роботи проводились в 1993-96 рр. на базі дослідного господарства “Нивка” Інституту рибного господарства УААН. Матеріалом для досліджень були плідники коропа української рамчастої породи і румунської рамчастої породи фресинет, а також їх чистопородні та помісні нащадки на першому-другому році життя.

Заводський та природний нерест, бонітування, інвентаризацію та мічення плідників проводили згідно “Інструкції з  організації племінної роботи в коропівництві України” (Томіленко, Олексієнко, Кучеренко, 1995).

Вивчення кормової бази дослідних ставів та відбір проб  кишечників, для встановлення  інтенсивності  живлення  цьоголіток,  проводили за рекомендаціями  С.А. Кражан та Л.І. Лупачової  (1991).

Температурний та газовий режим дослідних ставів контролювали щоденно, з застосуванням комбінованих приладів “HORIBA  U-7” та термооксиметру Н20-ИОА.

Дослідження якості сперми самців  вихідних порід проводили за методиками запропонованими В.А. Мусселіус (1951),  У Цзин Гуй (1959) та Чжен Ень Шоу (1965).

Вивчення зрілості коропів проводили за О.Ф. Сакун та  Н.А. Буцькою (1968).

Відбір та обробку гематологічних проб проводили за загальноприйнятими методиками  (Лиманский и др, 1984). Білок сироватки крові визначали рефрактометричним методом на приладі ІРФ-22.

Дослідження поліморфних білкових систем сироватки крові (трансферин) та печінкового ферменту (лактатдегідрогеназа) проводили електрофоретичним методом з застосуванням камери  Трувеллера-Нефедова. Електрофорез проводили з використанням 7.5 % поліакріламідного гелю при напрузі 200-220 V та силі струму 120-140 мА. Фарбування фореграм та приготування розчинів проводили за стандартними методиками (Маурер, 1971; Корочкин и др., 1977).

Дослідження показників інтер’єру проводилось згідно “Інструкції з фізіолого-біохімічних аналізів риб” (Лиманский, 1984).

При проведенні фізичного аналізу та встановленні виходу їстівних частин тіла, розтин коропів проводився на наступні складові частини: тушка з плавцями, голова, внутрішні органи, луска. Потім тушка та голова відварювались на протязі 15 хв. і визначався вихід їстівної  та неїстівної частини. Речовини, які під час відварювання переходили в розчин не  враховувались. Гонади, очі та зябра відносили до неїстівних частин тіла. Голова відокремлювалась від тушки відламуванням в місці прикріплення основної потилочної кістки з тілом першого хребця. Кров,  що виділялась під час розтину риби, відносили до  маси внутрішніх органів.

Співвідношення самок та самців у всіх фізіолого-біохімічних та морфологічних дослідженнях, що проводились на товарних дворічках,  складало 1:1.

Оцінку ефекту гетерозису у відносних показниках проводили за  формулами запропонованими К.Б. Свєчиним (1967). Подібність помісних коропів відносно вихідних батьківських форм визначали за В.В. Хмельницьким (1962). Відносну швидкість росту досліджували за  І.І. Шмальгаузеном (1935). Показник тілобудови - коефіцієнт округленості,  вираховували    за    Г.І. Шпетом (1975).