Губарєв А.А. Вплив технологічних умов вирощування ремонтних телиць на їх продуктивні показники і адаптаційну здатність

Короткий зміст

Для проведення науково-господарських дослідів було сформовано шість груп (2 – у першому та 4 – у другому) телиць – ровесниць у 15- денному віці. Групи тварин формували за принципом пар-аналогів зі врахуванням віку, живої маси і генотипу (О.І. Овсянніков, 1976).

У дослідженнях були організовані наступні варіанти утримання піддослідних тварин. До 6-місячного віку телиць контрольних груп утримували у типовому капітальному телятнику, а телиць дослідних груп – у ТПТ у групових станках по 10 голів у кожному (1 період). В подальшому тварин утримували до 12-міс віку на пасовищі (2 період), а з 12 до 18-міс віку – в групових станках по 10 голів у типовому капітальному телятнику (3 період).

Раціони складали, виходячи з запланованого середньодобового приросту живої маси на рівні 600 г згідно норм годівлі. Тривалість молочного періоду становила 6 міс, післямолочного 12 місяців.

При оцінці мікроклімату телятників визначали температуру, відносну вологість, швидкість руху і газовий склад повітря за методиками В.Ф. Матусевич (1964); І.Ф. Храбустовський (1984). При вивченні показників макроклімату, таких як температура та відносна вологість повітря, використовували дані Луганської та Ясиноватської гідрометеообсерваторій за період 1996-1997 років. Комплексну оцінку проводили за методикою бальної оцінки показників мікроклімату В.Г. Гов’ядін (1980).

Показники росту і розвитку, відтворювальної здатності піддослідних телиць та молочну продуктивність первісток визначали за загальноприйнятими в зоотехнії методиками.

Визначення морфологічних, імунологічних показників крові та біохімічного складу сироватки крові проводили за загальноприйнятими методиками.

Відбір та вивчення зразків шкірного та волосяного покриву тварин проводили шляхом морфометрії за методиками І.Д. Козлова, З.В. Спєшнєвої, А.М. Кравченко (1968), Н.А. Діомідової, О.Ф. Панфілової, О.С. Сусліна (1969); Г.Д. Каци (1987).

Клінічні показники (температура тіла, частота дихання і пульсу) телиць визначали за загальноприйнятими методиками; теплостійкість – за методикою Ю.О. Раушенбаха (1960, 1967) у 8-міс. віці.

Економічну ефективність вирощування телиць визначали за загальноприйнятою методикою (1986).

Отримані дані опрацьовували методами варіаційної статистики за методикою М.О. Плохинского (1961). Біометричні розрахунки виконані на персональному комп`ютері IBM з використанням програми “MS Excel”.