| Короткий зміст: | Розділ 1. Природні умови і стан полезахисного лісорозведення регіону дослідження. Регіон досліджень відноситься до Х агролісомеліоративного району (за даними Логгінова Б.Й., 1961), який займає Правобережний Лісостеп в межах Київської, Черкаської, північної частини Одеської і Кіровоградської, східної половини Вінницької та південних районів Житомирської областей. Площа Правобережного Лісостепу становить 6,6 млн га (10,9% території України) і знаходиться в помірно-кліматичній зоні лісового атлантико-континентального клімату
Примітка. I-XVI – номера агролісо-меліоративних районів; – межі районів; – гірські райони;
|
|
              . За рівнем зволоження належить до центральної зони несталого зволоження (коефіцієнт зволоження 0,76-1,0; Бучинський І.О., 1963). Середньорічна кількість опадів теплого періоду знаходиться в межах 450-550 мм, холодного періоду – 125-150 мм. Висота снігового покриву в середньому досягає 20-30 см, кількість днів зі сніговим покривом становить 75-105.
Переважаючі за напрямком вітри північних і південних, а суховійні та вітри, які спричиняють пилові бурі, східних і південних румбів.
Механічний склад ґрунтів незалежно від їх генетичної природи – переважно суглинковий. У структурі ґрунтового покриву значні площі припадають на сірі, темно-сірі і рідше світло-сірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені, чорноземи вилугувані, чорноземи типові та ін; у досліджуваних господарствах переважають чорноземи. Тип умов місцезростання (ТУМ), в основному, D2.
Досліджувані полезахисні лісові смуги розташовані в Київській і Черкаській областях, площа лісосмуг відповідно становить 11,9 і 15,5 тис. га; середня полезахисна лісистість в межах 0,7-1,0%, а оптимальна (необхідна) – 1,6-3,2% (за даними проф. Пилипенка О.І., проф. Юхновського В.Ю., 1998).
Розділ 2. Теоретичне обґрунтування лісівничих особливостей та полезахисної ролі лісових смуг (аналітичний огляд літератури). У цьому розділі з метою вирішення основних проблемних питань (стосовно лісівничої будови і полезахисної ролі лісових смуг різних конструкцій у досліджуваному регіоні) ми вивчили, проаналізували й узагальнили наукові праці попередніх дослідників (насамперед вчених УкрНДІЛГА, м. Харків; Всеросійського НДІ агролісомеліорації, м. Волгоград; кафедри лісової меліорації НАУ та ін.). За основу наших теоретичних досліджень слугували праці класиків і визначних вчених з лісової меліорації та лісівництва: В.В. Докучаєва, Г.Ф. Морозова, Г.М. Висоцького, В.О. Бодрова, А.В. Альбенського, М.П. Анучина, Г.Г. Данілова, Б.В. Карузіна, В.І. Коптєва, Б.Й. Логгінова, М.М. Милосердова, Є.С. Павловського, П.С. Пастернака, О.І. Пилипенка, М.М. Свалова, Я.А. Смалька, В.Ю. Юхновського та ін.
Як засвідчують численні дослідження в галузі полезахисного лісорозведення, лісові смуги оптимальних конструкцій повинні володіти основними рисами і елементами лісового біоценозу: займати певну площу (бути допустимо вузькими), мати високозімкнений головний намет і розвинутий другий ярус, підлісок та лісову підстилку. Основною лісо-утворюючою породою для полезахисного лісорозведення в умовах Лісостепу та чорноземного Степу є дуб звичайний з його типовими супутниками.
Згадані дослідники встановили, що оптимальними (у загальних рисах) є вузькі лісові смуги (ширина до 10-15 м) з помірною середньою ажурністю (10-20%) і вітропроникливістю (30-50%). Серед основних вимог до захисних насаджень – біологічна стійкість та висока полезахисна ефективність у будь-яку пору року, що залежить від їх конструкції.
Полезахисні лісові смуги є елементом високої культури землеробства та складовою частиною зональних протиерозійних систем у цілому. Системних досліджень та обґрунтувань оптимальної будови й конструкції лісових смуг для умов Правобережного Лісостепу на даний час немає. Вирішення цієї проблеми стало метою нашої роботи.
Розділ 3. Методологічні основи, методика, план і програма досліджень. Методологія – вчення про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності, що використовуються в наукових дослідженнях. Це система пізнавальних і загальнотеоретичних принципів.
Основу методології досліджень в агролісомеліорації становлять: а) закони розвитку природи як цілісної саморегулюючої системи (природа – єдина, цілісна й нероздільна); б) захисні лісові насадження як лісовий біоценоз, що постійно розвивається, взаємодіє та саморегулюється; в) ліс і поле – єдина екологічна система; г) полезахисні лісові смуги повинні відповідати лісівничим та агрономічним вимогам, які взаємопов’язані між собою, тощо.
При розробці конкретних методик польових досліджень лісових смуг та їх впливу на прилеглі поля були використані наукові праці вчених-дослідників (див. розділ 2).
Методика досліджень. Польові дослідження лісівничих особливостей і полезахисної ролі лісових смуг різних конструкцій проводились за типовими й удосконаленими методиками, які застосовуються у лісівництві, лісовій таксації, лісовій меліорації, ґрунтознавстві та агрохімії. За виявленими закономірностями побудовані математичні моделі.
План і програма досліджень. Лісівничі особливості полезахисних смуг різних конструкцій аналізували на 17 пробних площах; при цьому ріст лісонасаджень основних конструкцій вивчався за верхівками облікових дерев.
Аеродинамічні дослідження (зниження швидкості вітру на прилеглих полях на висоті 1 м) проводили на всіх основних конструкціях по 13 маршрутних ходах на різних відстанях від лісових смуг (при цьому здійснено близько 300 10-хвилинних вимірів).
Вплив захисних насаджень на снігозатримання та снігонакопичення вивчали у більшості лісових смугах, де досліджували їх аеродинаміку; при цьому здійснено понад 1 тис. замірів снігу.
Ґрунтові дослідження проведено під захистом трьох основних конструкцій (щільна, ажурна, продувна); виконано аналіз основних властивостей ґрунту на 18 середніх зразках (гумус, питома вага, N, P, K).
Вивчалась залежність урожайності зернових культур (у т. ч. озимої пшениці) від полезахисної лісистості у звичайні та посушливі роки на прикладі 15 сільськогосподарських підприємств за 28 років (1976 – 2003 рр.).
За виявленими закономірностями позитивного впливу лісових смуг побудовані математично моделі з метою їх оптимізації.
Розділ 4. Лісівничо-таксаційна характеристика полезахисних лісових смуг. Для вивчення особливостей лісівничо-таксаційної будови було закладено з урахуванням усіх вимог методів лісової таксації, 17 пробних площ (табл. 1), на трьох пробах вивчався ріст лісових смуг.
Переважна більшість лісонасаджень, як правило, складні за формою (мають перший (головна порода) і другий яруси та підлісок або підріст).
Досліджувані лісові смуги малорядні: кількість рядів 2-7 (в основному 3-4). Ширина лісових смуг становить: по крайніх рядах – 5,0-19,5 м; по крайніх рядах плюс одне міжряддя – 6,0-22,0 м; по проекціях крон – 11,5-27,0 м. Ширина по проекціях крон у 1,2-1,9 раза більша, ніж ширина по крайніх рядах плюс одне міжряддя. Ширина міжрядь знаходиться в межах 1,5-5,0 м.
Вік полезахисних насаджень становить 45-60 років; середня висота – 15,3-20,2 м. Сума площ перерізів лісових смуг перебуває в межах 16,0-49,3 м2/га; повнота – 0,5-1,3. Повнота, встановлена залежно від ширини лісової смуги з урахуванням ширини смуги по крайніх рядах плюс одне міжряддя, знаходиться в межах 0,5-1,3, а по проекціях крон 0,3-0,9 (тобто в 1,5 раза менша). |
