Бабаєва Г.І. Оцінка та добір вихідного матеріалу для селекції шовковиці на стійкість до вілту в умовах України

Короткий зміст

Стан вивчення питання в науковій літературі.

При аналізі наукової літератури виявлено, що найбільш ефективним шляхом боротьби зі збудниками вілту є виведення високопродуктивних, вілтостійких сортів. Більшість існуючих методів діагностики рівня вілтостійкості мають ряд недоліків. У зв’язку з цим і обґрунтовано необхідність застосування комплексу методів для оцінки вілтостійкості сортів шовковиці та добору перспективних форм.

Матеріали та методи досліджень.

Дослідження проведено протягом 1992 – 1997 років на кормових та дослідних плантаціях чотирьох господарств різних кліматичних зон України – у Великолепетиському шовкогосподарстві Херсонської області (південний Степ), Полозькому шовкогосподарстві Запорізької області (центральний Степ), Інституті шовківництва УААН Харківської області (південно-східний Лісостеп) та Хмельникському шовкогосподарстві Вінницької області (південно-західний Лісостеп).

Вивчення осередків ураження шовковиці збудниками вілту, добір серед них вілтостійких форм проведено методом маршрутного обстеження (методика державного сортовипробування рослин 1983 року).

При обстеженні кормових плантацій шовковиці вивчали, залежно від площі, таку кількість рослин:

на площі від 1 до 3 га – п'ять рядів;

на площі від 3 до 10 га – десять рядів;

на площі понад 10 га – п'ятнадцять рядів.

У кожному з облікових рядів відмічали підряд тисячу садивних місць, у яких визначали: кількість живих, уражених збудниками хвороб і загиблих рослин. У процесі обстеження плантацій визначали їх загальну площу насаджень і сортову приналежність.

Поширення захворювання обчислювали за відсотком уражених рослин до загальної кількості обстежених.

Ступінь ураження збудниками хвороб визначали у відсотках по кожній оглянутій рослині, а потім разом по сорту (методика державного сортовипробування 1983 року).

У вищеназваних господарствах проводили обстеження маточно-насіннєвих плантацій, закладених у 1982 – 1987 роках районованими стандартними сортовими саджанцями за схемою садіння 5ґ5 м.

Вихідний матеріал оцінювали в шкілках саджанців, селекційному та колекційному розсадниках, рівень вілтостійкості шовковиці – в осередках ураження візуальним методом.

Ступінь ураження шовковиці збудниками вілту оцінювали за чотирибальною шкалою (Б.Е.Ураков, 1982):

1 бал – відмічено поодинокі пагони, що всихають, ледве помітне всихання листя окремих гілок або всієї крони;

2 бали – усихає більша частина скелетних гілок, на кореневій шийці вдавленості та тріщини кори (кора і камбіальний шар у цій частині загнивають);

3 бали – рослина загинула, але з'являються паростки, на штамбі біля кореневої шийки спостерігаються тріщини, утворюються раковини;

4 бали – рослина повністю загинула.

Стійкість шовковиці до збудників вілту визначали лабораторним методом (Н.В.Єзерська, Л.М.Назарова, 1991) зворотним титруванням екзоосмованих з клітин органічних речовин:

стійка – 0,11 - 0,39 мг/г;

слабостійка – 0,40 - 0,69 мг/г;

сприйнятлива – 0,70 - 1,00 мг/г і більше.

Характеристику вілтостійкості сортів визначали за допомогою удосконаленого нами (стосовно шовковиці) методу Н.Н. Гусєвої (1980).

При вивченні анатомічної будови деревини шовковиці використовували методики С.І.Ваніна (1934), В.Є.Віхрова (1949), А.А.Яценка-Хмелевського (1959).

Виділяли гриби із уражених рослин і визначали видовий склад за методиками ВІЗРу (1990).

Ґрунтові гриби визначали методом висіву ґрунтових суспензій на агарове поживне середовище (Г.С.Киреєва, 1972; І.В.Авсєєва та ін., 1980; В.І.Білай, 1983; Йожеф Сеги, 1983).

Оцінювали показники продуктивності шовковиці та проводили облік структурних елементів урожаю листя за загальноприйнятою методикою Державного сортовипробування сільськогосподарських рослин (1983).

Експериментальні дані обробляли математично, використовуючи методи варіаційно-статистичного, дисперсійного та кореляційного аналізів (Б.А.Доспехов, 1968, 1985).

Розрахунки проведено з використанням спеціальних програмних пакетів Microsoft Exсel, Statgraf i Agros на комп'ютері з процесором Intel Pentium.

Обстеження кормових плантацій шовковиці.

            За допомогою комплексних обстежень кормових плантацій України встановлено, що в них розповсюджено переважно такі хвороби, як циліндроспоріоз (Cylindrosporium maculans (All.), бактеріоз (Bacterium mori B. et L.) і вілт (Fusarium oxysporum Schl., Verticillium dahliae Kleb.). При цьому слід відмітити, що менш за все шовковиця страждає від бактеріозу, в окремі роки ураження цією хворобою взагалі не спостерігалось. Згідно з нашими спостереженнями, ураження шовковиці циліндроспоріозом відмічено щорічно. Із названих хвороб найбільш поширена і шкодочинна хвороба шовковиці в Україні – вілт (табл. 1).

            Ураження кормових плантацій шовковиці збудниками вілту відмічено в різних кліматичних зонах України. Найбільш поширена хвороба (до 50 % уражених рослин) на плантаціях Вінницької області (Хмельникське шовко-господарство), Херсонської області (Великолепетиське шовкогосподарство), Харківської області (Інститут шовківництва УААН).

            Зовнішні прояви хвороби в обстежених плантаціях чітко виражені: наявність осередків уражених рослин, загибель основного стовбура, некротичні плями біля кореневої шийки. Масове випадання рослин відмічено здебільше в насадженнях шовковиці старше 10-річного віку.

            При обстеженні кормових плантацій шовковиці проведено добір вілтостійких форм в осередках масового ураження вілтом.

            Відібрані методом візуальної оцінки рослини шовковиці без ознак хвороб, з високими господарчо-цінними показниками підлягали лабораторному дослідженню.