Лук\'янчук Н.Г. Піднаметове трав\'яне вкриття культурфітоценозів Заходу України та підвищення його декоративності

Короткий зміст

ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ПІДНАМЕТОВОГО ТРАВ'ЯНОГО
ВКРИТТЯ  ПАРКІВ ТА ЛІСОПАРКІВ

Формування паркових і лісопаркових фітоценозів набули особливої актуальності у зв'язку із процесами антропогенізації, десильватизації та синантропізації фітоценотичного вкриття міст (Шеляг-Сосонко, Соломаха, 1990, Кучерявий, 1981, 1984, 1991; Сорока, 2002, Дідух, 2002).  Найбільш вразливою структурною частиною фітоценозів виявилося трав'яне вкриття (Жижин, Зеленский, 1975; Карписонова,  1980; Смирнова, 1987), яке  є невід'ємним об'єктом досліджень у фітоценології (Сукачов, 1975; Трасс, 1975; Работнов, 1983; Міркін, Розенберг, Наумова, 1989;  Лаптєв, 1998). Найважливішою комплексною екологічною характеристикою піднаметового вкриття є поліфакторіальний об'єм "екологічних ніш" у деревних культурфітоценозах. Адаптація рослин до різних умов середовища, зокрема до освітлення, дає їм змогу використати ресурси "екологічної ніші" та створити відповідну просторову структуру фітоценозів (Уіттекер, 1980; Кучерявий, 2000). Вивчення впливу освітлення на ценопопуляції піднаметових рослин має не лише теоретичне, але й велике практичне значення (Сахаров, 1948; Росс, 1965; Руднєв, 1974; Цельнікер, 1978; Белл, 1990). Це, насамперед, стосується величини світлового забезпечення екологічних ніш декоративних видів лісових трав. Досі не було виявлено корелятивних зв'язків між складом  деревостану,  режимом піднаметового освітлення і особливостями структури і естетичної характеристики трав'яних угруповань.

ОБ'ЄКТИ, ПРОГРАМА ТА МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Досліджувались структурні, територіально-просторові, едафічні,  ценотичні й екологічні особливості піднаметового трав'яного вкриття парків, лісопарків і приміських лісів Львова, Хмельницького, Кам'янця-Подільського, Чернівців і Шацького національного природного парку. Були використані методи статистично-флористичних геоботанічних досліджень на тимчасових пробних площах у різних типах едафічних умов і штучних деревостанах (Ярошенко, 1961; Корчагін, 1964). У межах площ прокладали взаємно перпендикулярні маршрути–трансекти, вздовж них закладали квадратні облікові ділянки 1´1 м, де здійснювали повний облік трав'яного вкриття, встановлювали його флористичний склад і  проективне покриття видів. У цілому було обстежено 1480 облікових ділянок. На підставі зібраних фактичних матеріалів була створена спецалізована база даних у середовищі СУБД Access-2000. Тематичний відбір матеріалів і його статистична обробка виконані з використанням стандартних функцій. Аналіз геоботанічних  досліджень здійснювали за допомогою інформаційно-пошукової системи  “Еколог” та “Ботанік”. Результати обробки та узагальнення матеріалів представлено у вигляді фітоценонів.  На підставі апроксимації дисперсії множини даних виведено залежність кількості облікових ділянок від кількості виявлених у фітоценонах видів (Грейг-Сміт, 1967). Результати виконаних геоботанічних досліджень було приведено до двох кривих тренду – логарифмічної другого ступеню та поліномічної четвертого ступеню. Нагромаджені матеріали фактичних спостережень було піддано ординаційному аналізу залежно від едафічних умов, складу деревостанів та інтенсивності освітлення.

Заміри величин освітлення визначались люксметром Ю–116 згідно з методиками В.А. Алексєєва (1963, 1967, 1975); Ю.Л. Цельнікер (1967);              Е.А. Сидорович, М.С. Мотиль (1986). За величиною відносного освітлення встановлювали тип піднаметового режиму: менше 2% освітленості відповідає умовам ультратінистого Z-типу; 2–4% освітленості – гущавинному тінистому Т-типу режиму;  4–8% освітленості – тінистому лісовому S-типу; 8–12% освітленості – середньо-тінистому лісовому P-типу режиму освітлення; 12–16 % освітленості – густо-світло лісовому N-типу; 16–20% освітлення – світлому лісовому M-типу;  20–30% освітлення – розрідженому лісовому  G-типу режиму (Циганов, 1983).

Використовуючи прямий градієнтний аналіз світлового забезпечення для переважаючих видів обчислювали їх середньозважене значення Х, що бере до уваги частоту трапляння виду, проективне покриття та кількість облікових ділянок, на яких цей вид був зареєстрований. Побудовані діаграми відображали показники екологічної толерантності кожного виду до до освітлення на конкретному відрізку градації чинника (Міркін, Розенберг, 1983). Згідно з методикою Д.М. Циганова (1983) встановлено екологічні групи рослин (сціофіти, субсціофіти, семігеліофіти, субгеліофіти) і здійснено класифікацію рослин за трьома ознаками: ставленням до екстремальних типів режиму освітлення, положення амплітуди толерантності стосовно оптимуму і розмах кривої толерантності.

Типи ценотичних стратегій рослин визначено за Л.Г.Раменським (1938) і Дж.Граймом (1969). Еколого-фітоценотичну стратегію рослин встановлювали візуально за оцінкою їх життєвості у фітоценозі. Визначення едафотопу проводилося за списком видів-індикаторів згідно з методиками М.Д. Сибірякової, Т.Б. Вернандер (1957), А.А. Корчагіна (1971), П.С. Погребняка, (1993), З.Ю. Герушинського (1996) та ін. Рівень декоративності рослин встановлено згідно з прийнятими в соціологічній практиці програмами анкетного опитування із застосуванням оригінальних бальних шкал естетичної оцінки (Л.С. Тимченко, 1984; К.І. Ерингіс, А.-Р.А Бурдюнас, 1975). Під час проведення реінтродукційних експериментів використані рекомендації В.А. Грабаря (1956), З.І. Лучника (1959), Н.Є. Антонюка (1972), Р.А. Карписонової (1978), Н.А.Базилевскої (1964, 1981). Догляд за рослинами здійснювали згідно з агротехнічними вимогами видів на підставі загальноприйнятих методик.

ПРИРОДНО-ІСТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ                             КУЛЬТУРФІТОЦЕНОЗІВ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

На підставі літературних даних подано характеристику природно-історичних умов регіону досліджень та  розвиток паркових фітоценозів.

ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДНАМЕТОВОГО
Трав'яного ВКРИТТЯ КУЛЬТУРФІТОЦЕНОЗІВ

Піднаметове трав'яне вкриття міських і заміських деревних культурфітоценозів району досліджень є типовим для лісостепової зони Заходу України. В його складі виявлено 205 видів рослин, що належать до 50 родин, з яких провідними є Asteraceae, Lamiaceae, Rosaceae, Polygonaceae, Ranunculaceae, Apiaceae, Fabaceae, Poaceae, Liliaceae. Переважають елементи широкого зонально-географічного ареалу – голарктичні, євроазійські, європейські, космополітні, бореально-неморальномонтанні, неморально-монтанні, мультизональні. Фоноутворювачами є лісочагарникові, лісові, лісолучні та лучні елементи зі значною домішкою рудеральних видів, які характеризують десильватизаційні процеси, що протікають у культурфітоценозах. Домінантами виступають види: Geum urbanum L., Aegopodium podagraria L., Impatiens parviflora DC., Urtica dioica L., Pleurozium schreberi (Brid.) Mitt., Oxalis acetosella L., Galeobdolon luteum Huds., Viola odorata L., Carex pilosa Scop., Viola canina L., Ranunculus repens L., Ajuga reptans L., Stellaria holostea L., Majanthemum bifolium (L.) F. W. Schmidt, Plantago major L., Taraxacum officinale Webb. ex Wigg. Біологічний спектр життєвих форм трав'яного вкриття досліджених культурфітоценозів формують довго- та короткокореневищні рослини.

Виявлені географічні відмінності флористичних комплексів: в умовах Львівщини характерними видами піднаметового рослинного покриву є Impatiens parviflora, Geum urbanum, в околицях Шацьких озер – Pleurozium schreberi, Vaccinium myrtillus L., для міст Західного Поділля – Viola odorata, а у передгір'ї Карпат у Чернівцях – Viola canina, Carex pilosa і Geum urbanum.

На підставі апроксимації тренду множини отриманих результатів виявлено особливості флористичного різноманіття піднаметового трав'яного вкриття деревних культурфітоценозів при співвідношення кількості видів до кількості облікових ділянок. Найвища видова насиченість зафіксована у парках і лісопарках міста Чернівців, що, очевидно, зумовлене близкістю Українських Карпат. Високий показник видової насиченості піднаметового вкриття обстежених територій в околицях Львова можна пояснити залученням до досліджень малозмінених лісових угідь і захисних залізничних лісосмуг, а також охопленням ранньовесняного аспекту культурфітоценозів лісопарку Білогорща. Низьке флористичне різноманіття піднаметового рослинного покриву культурфітоценозів Шацького національного природного парку та паркової зони санаторію "Лісова пісня" можна пояснити відносною бідністю флори типових соснових лісів Полісся. Найнижчі показники видового різноманіття виявлено в парках і лісопарках міста Кам'янця-Подільського, що зумовлене більшим впливом урбогенного чинника й ізольованістю агрокультурними територіями від природних лісових ділянок Західного Лісостепу.

Найпоширенішими в Західному регіоні України є культурфітоценози з перевагою дуба звичайного, у складі піднаметового трав'яного вкриття якого налічується 100 видів, серед яких переважають лісові та лісолучні види.  Мікроасоціації з перевагою  гіркокаштана кінського, клена гостролистого і дуба північного відзначаються низьким рівнем освітлення, що зумовлює невисоке видове насичення трав'яного вкриття. Переважають  лісочагарникові та лісові види. Досить поширеними є мікроасаціації з участю тополі чорної, клена-явора,  в'яза шорсткого, граба звичайного та ясена звичайного. Для них є характерними едифікаторні види дібровного комплексу із значною домішкою рудералів. Участь останніх зростає у світлих насадженнях з перевагою робінії псевдоакації, липи дрібнолистої  та сосни звичайної.

Урбогенний чинник також помітно зумовлює особливості екологічної структури піднаметового трав'яного вкриття у паркових, лісопаркових та лісових фітоценозах. Структура заміських культурфітоценозів наближена до лісової рослинності і  має розвинуті чагарникові комплекси із значним  поширенням лісових і лісочагарникових видів. У парках більше відкритих просторів, ніж у лісопарках, а  тому тут більше лучних та лучночагарникових видів. Водночас урбанізація ландшафтів сприяє зменшенню лісових і лісочагарникових видів, а також значному поширенню  рудеральних видів.