Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Авторские отчисления 70% |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Акция - новый год вместе! |
Каталог авторефератів / СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ НАУКИ / Лісознавство і лісівництво
Назва: | |
Альтернативное Название: | Имшенецка н.а. Фитоценотическая структура парковых насаждений Львовщины и пути ее совершенствования |
Тип: | Автореферат |
Короткий зміст: | Незважаючи на значний розвиток фітоценології як розділу екологічної науки, теоретичні концепції паркової фітоценології знаходяться на початкових стадіях узагальнення фактичного матеріалу, зокрема коли йдеться про їх конституційну структуру (флористичний склад, стан ценопопуляцій та синузії). У роботах Ю.П.Бялловича (1936), А.П.Шеннікова (1951), М.В.Маркова (1962), А.А.Ніценко (1977, 1980), Т.Г.Ларіної, А.А.Аненкова (1980), Н.Д.Успенської (1985), В.О.Крамарця (1991, 1992), А.В.Бакланова (1991), Г.А.Миронової (1991), В.П.Кучерявого (1972, 1973, 1981, 1984, 1991, 1999) обгрунтовано необхідність проведення геоботанічних та екологічних досліджень паркових рослинних угруповань, які виконують різноманітні соціально-культурні та середовищетвірні функції. Зокрема, актуальним є вивчення структури паркових фітоценозів, тенденцій їхнього розвитку, взаємодії усіх їх компонентів. Важливо володіти знаннями еколого-ценотичних стратегій паркових рослин (засобів виживання популяцій рослин в угрупованнях і екосистемах). Лише на таких засадах можливе формування стійких та довговічних міських зелених насаджень та забезпечення оптимізації їх екологічної та психофізіологічної комфортності, вкрай необхідних сучасному паркобудівництву.
Досліджувались структурно-функціональні особливості паркових фітоценозів. Об’єктами досліджень послужили, в основному, молоді паркові насадження лісостепової зони Львівщини. Структура паркових угруповань досліджувалась за допомогою загально прийнятих лісівничих, екологічних, таксаційних та математичних методик. Картування проводилось за допомогою напівінструментального знімання. Для кожної ділянки складені дві картосхеми, на одній з яких представлено горизонтальну структуру намету деревостану, а на другій структуру трав’яного і чагарникового ярусів включно з підростом деревних видів (гіперсинузії). Описи фітоценозів виконувались маршрутним методом та на пробних ділянках на основі рекомендацій Т.Г. Ларіної, А.А. Аненкова (1980), В.П. Кучерявого (1984, 1991). Аналіз та узагальнення зібраних матеріалів здійснювали за еколого-флористичним принципом школи Й. Браун-Бланке. Математичну обробку матеріалів виконували у середовищі СУБД Access. Для введення назв рослин при здійсненні систематичного, географічного та екологічного аналізів досліджуваного біорізноманіття застосовували інформаційно-пошукову систему “Ботанік”. Результати обробки та узагальнення матеріалів фітоценотичних досліджень представлялись у вигляді фітоценонів. Дослідження еколого-фітоценотичної стратегії деревних, чагарникових та трав’яних рослин виконували шляхом візуальної оцінки, орієнтуючись на структурні особливості паркових фітоценозів різного складу, віку та на основі літературних даних.
Природні умови району досліджень типові для рівнинних ландшафтів Західного лісостепу України. Вони зазнали під впливом урбанізації певних змін. Ці зміни полягають у формуванні штучного шару грунту, його ущільнення внаслідок антропогенного впливу, а також синантропізації рослинності. .
Паркові насадження представлені як інтродукованими видами субнеморальної, неморальної та бореальної зони Північної півкулі, так і типовими автохтонними у даному регіоні видами. Переважають види євроазіатського та євроазіатсько-північноафриканського походження (63 види). Характеризуються космополітним, голарктичним та панбореальним типом природного ареалу 16 видів. Тобто, паркові фітоценози формуються переважно за рахунок видів рослин широкого географічного та екологічного ареалу. В цілому зареєстровано 133 види вищих рослин, що відносяться до 37 порядків, 47 родин і 100 родів. Загалом для флори парків досліджуваної частини Львівщини характерне широке видове представництво родин Rosaceae (11 видів), Asteraceae (6 видів), Poaceae (5 видів), Fabaceae (6 видів). На основі прямого градієнтного аналізу флористичного складу паркових фітоценозів в залежності від зімкнутості намету деревостану, встановлено, що найбільше видове різноманіття підросту, чагарників та ліан спостерігається при зімкнутості крон 0,5 – 0,8. Підріст Acer platanoides L. і Acer pseudoplatanus L. зустрічається найчастіше. Його рясність та проективне покриття майже не залежить від зімкнутості крон намету. Подібні тенденції виявляють Quercus borealis Michx, Fraxinus lanceolata Borkh., Crataegus monogyna Jacq., Fagus sylvatica L., Tilia cordata Mill., Quercus robur L., Sorbus aucuparia L. Приуроченість до зімкнутості крон 0,6 – 0,8 проявляють Acer saccharinum L., Fraxinus excelsior L., Robinia pseudoacacia L., Prunus divaricata Ledeb. Інші 18 деревних видів зустрічаються в паркових фітоценозах спорадично. Чагарниковий ярус формує переважно Sambucus nigra L., яка нерідко у низькоповнотних та середньоповнотних деревостанах утворює густі зарості (проективне покриття біля 30 %). Лише у високоповнотних насадженнях (0,9 – 1) вона зустрічається значно рідше. Нещільні угруповання під наметом середньоповнотного деревостану може формувати і Swida sanguinea (L.) Opiz., яка утворює на галявинах досить щільні біогрупи. Рідше під наметом деревостанів зустрічається Ligustrum vulgare L., Symphoricarpus albus Blake, Sambucus racemosa L. Решта 17 видів чагарників зустрічаються під наметом паркових фітоценозів в поодиноких випадках, спорадично. У трав’яному покриві найчастіше спостерігаються рясні ценопопуляції Geum urbanum L. (4-й клас постійності), Impatiens parviflora DC. (3-й клас постійності), Urtica dioica L., Aegopodium podagraria L., Dactylis glomerata L. Це дає підстави вважати ці види діагностичними при виділенні рослинних асоціацій за флористичним принципом Браун-Бланке. Досить часто зустрічаються ценопопуляції Salvia glutinosa L., Poa pratensis L., Anthriscus nemorosa (Bieb.) Spreng., Galeopsis pubescens Bess., Achillea millefolium L. p.p., Poa nemoralis L. Інші види, зокрема Lysimachia nummularia L., Potentilla erecta (L.) Raeusch., Glechoma hederacea L., Ranunculus acris L., Pulmonaria angustifolia L., Holcus mollis L., Galeobdolon luteum Huds., Geranium robertianum L., Carex sylvatica Huds., Dryopteris filix-mas (L.) Schott, Equisetum sylvaticum L. (переважно лісові) зустрічаються значно рідше, що є наслідком десильватизації урбанізованого середовища. Лучні види Trifolium sativum (Schreb.) Crome, Vicia cracca L., Cirsium vulgare (Savi) Ten., Tussilago farfara L. проникають до складу паркових фітоценозів з невеликою зімкнутістю крон. До трав’яних рослин, що зустрічаються дуже рідко, віднесені ще 26 видів. Серед них цікавою знахідкою слід визнати Epipactis atropurpurea Rafin. — рідкісний вид з родини орхідних, що занесений до Червоної книги України. Узагальнюючи матеріали дослідження стану паркових фітоценозів, приходимо до висновку, що паркові насадження є рослинними угрупованнями змішаного (штучного і природного) походження значної ценотичної сформованості. Флористичний склад паркових фітоценозів формується за рахунок регенеративного потомства інтродуцентів та автохтонних видів лісової та лучної флори. Присутність у складі паркових фітоценозів характерних видів для лісових та лучних автохтонних асоціацій рослинності свідчить про їх тісний генетичний зв’язок з природним фітоценогенезом. Значний вміст у складі фітоценозів паркових насаджень рудеральних видів свідчить про певний рівень процесів денатуралізації і десильватизації. Парковим фітоценозам, незалежно від особливостей штучного деревостану, властива істотна просторова спільність у формуванні піднаметових гіперсинузій. Картувальними дослідженнями було охоплено широкий спектр різноманітних варіантів горизонтальної структури паркових фітоценозів різного складу, зімкнутості і віку. Аналіз таких картографічних матеріалів свідчить, що піднаметова мозаїка рослинного покриву помітно корелюють з відповідною структурою намету деревостану та фітоценотичною ситуацією на прилеглих територіях. Частим явищем під наметом деревостанів різного складу і зімкнутості є формування бузиново-гравілатово-шавлієвого трав’янисто-чагарникового комплексу рослинності з великою кількістю в природному поновленні Quercus borealis, Quercus robur, Fagus sylvatica, Acer platanoides, Acer pseudoplatanus. Варіанти вертикальної структури середньовікових та молодих паркових фітоценозів, які залежать від складу та зімкнутості паркових насаджень, представлені у вигляді спряжених діаграм (рис. 1). Паркові фітоценози старшого віку (100 і більше років) формують піднаметові структури рослинного покриву аналогічного типу, однак їм властиві ознаки глибших процесів сильватизації. Про це свідчать бузинові комплекси піднаметової рослинності разом з Galeobdolon luteum, Aegopodium podagraria, Urtica dioica, Hedera helix L.
Екологічний аналіз найбільш поширених флористичних елементів свідчить, що едафотопи обстежених парків представлені переважно грудовими та сугрудовими типами з різними варіантами вологозабезпечення. В цілому піднаметову рослинність паркових фітоценозів слід визнати мегатрофною. |