Швець Д.Є. Соціокультурні аспекти інформатизації вищої освіти

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено ступінь її наукової розробки; сформульовано мету і завдання дослідження, його об’єкт і предмет; з’ясовані теоретико-методологічні засади та емпірична база дослідження; визначено наукову новизну і встановлено практичне значення отриманих результатів, а також форми їх апробації.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні засади соціологічного аналізу інформатизації освіти” – розглянуто стан вивчення проблем інформатизації освіти. Вони досліджуються в рамках декількох галузевих соціологічних дисциплін: соціології освіти, соціальної інформатики, соціології управління.

У літературі звертається увага на позитивні та негативні наслідки інформатизації. Зокрема, підкреслюється, що найбільш чітко суб'єктність молоді в трансформаційних процесах виявляється саме серед тієї її частині, яка залучена до процесу інформатизації. Суб'єктами освоєння інфосфери переважно є студенти ВНЗ.

Негативними наслідками комп'ютеризації є захоплення агресивними комп'ютерними іграми, комп'ютерний ескапізм, психологічна залежність від Інтернету.

Автор визначає “інформатизацію освіти” як процес залучення нових джерел інформації, застосування нових засобів управління нею, зміни методики навчання і контролю знань на базі всебічного використання комп'ютерної, комунікаційної та мультимедійної техніки.

Інформатизація у ВНЗ має дві сторони – це інформатизація самого освітнього процесу й інформатизація управління ним. У дисертаційній роботі висвітлюються насамперед питання інформатизації освіти, проблеми ж управління розглядаються не так докладно.

Інформатизація управління навчальним процесом передбачає автоматизацію збору, надання, збереження й переробки інформації необхідної для управління навчальним процесом, з використанням комп'ютерної техніки та відповідного програмного забезпечення. Це –  використання АСУ ВНЗ, АСУ кафедра і т. ін.

Інформатизація освіти охоплює три компоненти, які фактично визначають і три її етапи: технічний, методичний, змістовний. Перший охоплює забезпечення навчального процесу комп'ютерною, мультимедійною, комунікаційною технікою і відповідною інфраструктурою. Другий являє собою процес відновлення методичної сторони навчального процесу з використанням комп'ютерної, мультимедійної техніки. Змістовна сторона інформатизації включає освоєння нових джерел інформації, насамперед з Інтернету, для навчання з усіх дисциплін.

Інформатизація освіти має соціокультурні умови та наслідки. До них, зокрема, відносяться: формування глобального мережного суспільства, нерівність доступу різних соціальних груп до можливостей інформатизації; вплив її на спосіб життя; спілкування через  комп'ютерні мережі; явище інтернетних спільнот; ідентифікація у мережному співтоваристві; норми відносин у мережі; цінності, пов'язані з комп’ютерно-інформаційною культурою; рівень комп'ютерної грамотності; ступінь ментальної готовності до використання сучасної інформаційної техніки; мотиви користування комп'ютером та ін.

Інформатизація спрямована на розв’язання протиріччя інформаційного суспільства, яке полягає у тому, що, з одного боку, відбувається нагромадження великої кількості інформації, яку не може переробити окрема людина. З іншого, - без урахування досягнутого рівня знань і накопиченої інформації неможливо розвивати пізнання в різних сферах діяльності.

У роботі розглянуто соціокультурні фактори, що впливають на інформатизацію освіти, яка пов'язана з соціокультурними особливостями суспільства, що трансформується і набуває рис інформаційного. Зокрема, знання, інформація стають важливим чинником розвитку суспільства. В умовах інформатизації освіти особливого значення набувають методи управлінсько-інноваційного характеру. Саме завдяки їм керівник одержує можливість адекватно реагувати на управлінські ситуації, пов'язані з інформатизацією.

Учасники інформаційного простору мають різні інтереси і переваги, що є джерелом соціокультурної диференціації.

На зміни в системі освіти та її інформатизацію впливають соціокультурні фактори: гуманітаризація освіти, стиль управління у ВНЗ, запити еліти, зразки способу життя розвинутих країн, запозичення освітніх та культурних стандартів, ментальність студентів.

Автор аналізує інформатизацію вищої освіти в інституціональному контексті, розглядає вплив інформатизації на виконання освітою основних функцій, з наголосом на заочній формі навчання.

Інформатизація є важливим компонентом інноваційної функції освіти.

Інформатизація інтенсифікувала роль освіти у формуванні людини, впливаючи на її інтелектуальний, моральний, естетичний розвиток. Її гуманізуючий вплив виявляється через формування нової ідентичності, сприяючи глобалізації, залучаючи до мережного суспільства, до інтернаціональних ресурсів інформації.

Завдяки інформатизації формуються віртуальні освітні спільноти. Інформатизація впливає на організовану соціалізацію індивідів, привчає враховувати численні правила й умови користування інформацією, спілкування через локальні і глобальні мережі. Це надає соціалізації нового інформаційного змісту і характеру.

Інформатизація стимулює соціальну мобільність, підвищує статус індивідів, готує їх до більш складних видів праці, сприяє збільшенню доходів і престижу. Інформаційне суспільство виробляє свої критерії соціального статусу професії, де важливим компонентом є знання комп'ютера, виконання робіт, пов'язаними з використанням комп'ютерної та мультимедійної техніки, системи комунікацій і т. ін. Інформатизація у ВНЗ дає змогу забезпечити кваліфікацію вітчизняних фахівців на рівні достатньому для роботи за кордоном, що сприяє соціальним переміщенням.

Нові дистанційні форми заочної освіти, насичені інформатизацією, змінюють умови соціальних переміщень, роблять їх більш інтенсивними та інформаційно орієнтованими. Працівник, не залишаючи робочого місця, може дистанційно підвищувати власну кваліфікацію, тим самим поліпшуючи свої шанси на соціальні переміщення.

Інформатизація освіти впливає на соціальну селекцію. Зростання престижу знання й інформації посилює вимоги до еліти інформаційного суспільства, яке формує нову еліту, що вирізняється високим рівнем інформаційної культури.

Інформатизація сприяє функції соціального відтворення. Для інформаційного суспільства система освіти з високим рівнем інформатизації готує соціальну групу фахівців масових професій нового типу, що володіють високим рівнем інформаційної культури.

Інформатизація освіти, через засвоєння міжнародних стандартів програмного забезпечення, методики навчання, освоєння міжнародних вимог до освіти сприяє забезпеченню співвідношення національних і транснаціональних, глобалізованих компонентів у формуванні культури навчання. З іншого боку, інформатизація на основі українізованого програмного забезпечення посилює престиж національної культури і мови, розширює сфери її впливу.

Інформатизація стимулює самоосвіту завдяки новим технічним та інформаційним можливостям навчального телебачення, касетної відеотехніки, персональних комп'ютерів, дистанційних ресурсів.

Досліджуються також латентні явища в інформатизації освіти. Їхнім джерелом та причиною дисфункцій може стати незадовільне виконання програми інформатизації освіти: недостатність комп’ютерної техніки, нерозвиненість інформаційної інфраструктури для забезпечення повноцінного навчання у ВНЗ, формалізм у навчанні, використання застарілої емпіричної й теоретичної бази, догматизоване викладання тощо. В дисертації запропоновано типологію дисфункцій, яка включає: дисфункції стосовно особистості (неврози, порушення психіки); стосовно родини; порушення в соціальній структурі через неоднакові можливості доступу до  ресурсів інформатизації; порушення балансу робочих місць і підготовлених фахівців та ін.

У другому розділі – „Особистісні аспекти інформатизації у ВНЗ” – розглянуто питання впливу інформатизації на становлення „інформаційної особистості”. Інформатизація відіграє певну роль у соціалізації і культурації, допомагає самовдосконаленню людини. Дія Інтернету на особистість включає процеси сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню й встановлення взаєморозуміння в мережі. Спілкування в мережі впливає на особистість комп’ютерщика, може бути способом компенсації соціально-психологічних проблем. Участь у мережному спілкуванні частково відновлює соціальні зв'язки, через ослаблення яких може виникнути невроз.

Інформатизація дає змогу студентові усвідомити себе сучасною людиною і підтримувати це відчуття постійно.

Користуючись форумами та чатами, студент засвоює мовні і комунікативні зразки, типізує учасників і всю ситуацію діалогу в мережі. Інформатизація впливає на формування специфіки соціального часу і простору. Час для комп’ютерщика виміряється часом, проведеним за комп'ютером і в мережі, – це для нього соціально значущий час соціального самовираження,  самореалізації й повноти життєсприйняття.

Для орієнтації й освоєння у світі, подальшого перетворення соціокультурного простору молода людина повинна володіти певною соціокультурною компетентністю, до якої належить й інформаційна компетентність. Таку компетентність забезпечує інформатизація.

Інформатизація впливає і на сприйняття особистістю соціального простору. Мережа, як соціальний простір, є зоною перетинання інформаційних потоків безлічі людей.

Інформаційному суспільству властиве явище нерівномірного розвитку технології, програмування і моральних якостей людини. Це виявляється в такому своєрідному явищі як комп'ютерна злочинність. Однією з її причин є недоліки соціалізації. Комп'ютерні злочинці – це особи з високою кваліфікацією та, як правило, з вищою освітою. Не допустити подібного ставлення до своєї професії – важливе завдання вищої освіти.

Автор розглядає вплив інформатизації освіти на ціннісні орієнтації особистості. Молодь швидше сприймає й інтерналізує цінності, обумовлені інформатизацією. Інформатизація впливає на місце інформатизаційних потреб у структурі потреб особистості. Інформаційна диспозиція впливає на життєві плани, вибір професії, суспільну поведінку, заняття у вільний час, коло і предмет спілкування. Зокрема, інформатизація освіти формує потребу в комп'ютері, створює сприятливу ситуацію для задоволення інформатизаційних потреб, забезпечує об'єктивацію інформатизаційної ситуації як сукупності засобів задоволення інформатизаційних потреб, обумовлює зміну змісту функції вільного часу з орієнтацією на освіту, сприяє інтерналізації та екстерналізації інформаційних цінностей.

Компонентом інформаційної диспозиції є інформатизаційна установка, тобто готовність використовувати комп'ютер і його засоби для вирішення інформатизаційних завдань та задоволення інформаційних потреб.

Залежно від рівня інформаційних потреб комп'ютер розглядається як засіб підготовки домашнього завдання, одержання нової інформації, або як самоцінність, тобто час, проведений за комп'ютером, в Інтернеті, вже сам по собі має позитивне значення.

Автор розглядає інформатизацію освіти як фактор формування ідентичності людини – члена кіберсоціуму, суб’єкта інформаційного суспільства.

Інформатизація дає можливість через Інтернет залучити студента до структур громадянського суспільства, відчути себе його активним суб’єктом, що разом з іншими співгромадянами усвідомлює свої особливі інтереси, пов'язані з функціонуванням у системі інформаційної взаємодії.

Автор розглядає риси інформаційної культури учасників освітнього процесу. Інформаційна культура – це сукупність знань, умінь, пов'язаних з використанням у професійній і навчальній діяльності різноманітних видів інформації з застосуванням комп'ютерної, комунікативної, мультимедійної техніки й Інтернету.

Для розвитку інформаційної культури закладу освіти, організації зворотних зв'язків та управління ним велике значення має рівень інформаційної і соціологічної культури управлінського працівника. Під соціологічною культурою розуміється  здатність і уміння керівника користуватися відповідним типом інформації, одержувати інформацію соціологічними засобами й осмислювати її соціологічне значення. Інформаційна культура спонукає керівника використовувати комплекс сучасних програмних засобів для цілей управління ВНЗ.

Для соціологічного дослідження інформаційної культури студентів здійснено операціоналізацію цього поняття. Запропоновано такі показники освітньої інформаційної культури: потреба  в освітній інформації в цілому та в окремих її видах; використання літератури, періодики, Інтернету; спілкування з приводу  споживання й освоєння освітньої інформації; здатність до науково-інформаційної діяльності; поінформованість в галузі сучасних інформаційних технологій; володіння комп'ютером, Інтернетом тощо.

За участю автора у 2003 році було проведено дослідження інформаційної культури студентів двох ВНЗ м. Запоріжжя. Характеристика вибірки була наведена у вступі. Узагальнено дані про інформаційну культуру студентів залежно від частоти роботи на комп'ютері: для тих, хто щодня по кілька годин проводить за комп'ютером і для тих, хто користується ним дуже рідко. Чим вищим є рівень комп'ютерної культури, тим вище й інтерес до одержання нових знань, тим відчутнішою є перевага експресивних, а не інструментальних мотивів навчання. Високий рівень прилучення до комп'ютерної культури не заважає інтересу до гуманітарних знань. За критерієм потреби в інформації студенти першої категорії показують високий рівень значущості різної за типом інформації, тобто вони відрізняються досить широкими інформаційними потребами.

Рівень комп’ютерно-інформаційної культури людини тісно пов’язаний з її загальною культурою: чим вищій рівень комп’ютерно-інформаційної культури в людини тим більше книг у її домашній бібліотеці. Наявність домашнього комп'ютера практично не залежить від рівня матеріального становища студентів. Серед умовно бідних студентів частка захоплених комп'ютером більше, ніж серед відносно забезпечених.

На інформаційну культуру учасників освітнього процесу впливає рівень інформатизації ВНЗ. Він оцінюється за допомогою такого набору показників й індикаторів: кількість та розмаїтість інформаційно-освітніх  послуг; поєднання традиційних і сучасних методів викладання; наявність у ВНЗ спеціальностей і курсів, що готують фахівців інформаційного типу; питома вага комп'ютерної техніки на 100 студентів; наявність дистанційного навчання і його кількісні показники; ступінь інформатизації управління ВНЗ; наявність зворотних зв'язків управління.

В роботі розглянутий гендерний аспект інформатизації освіти. Згідно з дослідженням серед юнаків прилучення до комп'ютерної культури вище, ніж серед дівчат. Дівчата рідше, ніж юнаки використовують можливості Інтернету. Серед жінок більше бажаючих навчатися дистанційно.

Мотиви користування комп'ютером – в основному для роботи і розваг - у дівчат і юнаків практично однакові.

У третьому розділі – “Інформатизація як соціальна технологія в освіті” – інформатизація розглядається під кутом зору соціально технологічної концепції в соціології. Згідно з сучасними вимогами до системного, комплексного підходу в управлінні освітою для реалізації заходів з інформатизації необхідна відповідна соціальна технологія. Це дає можливість здійснювати інформатизацію навчального процесу та управління в певному закладі освіти з урахуванням соціальних і культурних аспектів.

Технологічні процедури включають аналіз конкретних ситуацій інформатизації освіти для визначення засобів досягнення  відповідних результатів. Освітня інформаційна технологія являє собою процес упорядкування системи застосовуваних в інформатизації засобів та регламентує діяльність суб'єктів освітнього процесу.

Технології можуть призначатися для формування певних освітніх процесів (наприклад, нових підходів до оцінки знань, що використовують комп'ютерну техніку) або для їх підтримки (наприклад, стимулювання пізнавальних потреб з використанням Інтернету).

На основі аналізу соціальних технологій запропонована класифікація соціальних освітніх технологій за рівнем соціально-освітньої діяльності, за сферою освіти, цілями тощо.

Все більш активне використання інформаційних технологій дає змогу вдосконалити процес навчання, трансформувавши його з урахуванням збільшення обсягу досліджуваної інформації та ролі самостійної роботи студентів .

Однією з важливих соціальних інформаційних технологій в освіті є дистанційне навчання.

Процес розвитку дистанційного навчання в України стримується традиційними для України причинами – відсутністю достатнього матеріально-технічного забезпечення, дефіцитом комп'ютерної техніки, обмеженими можливостями зв'язку і низьким матеріальним стимулюванням викладачів. Певною мірою прискорити цей процес можуть ділові контакти з закордонними освітніми установами.

Технологія дистанційного навчання уможливлює максимальне наближення до традиційної денної форми навчання, прийнятої в українських ВНЗ, і, водночас, завдяки сучасній техніці дозволяє навчатися заочно.

Згідно з опитуванням, більшість молодих людей хотіли б навчатись за дистанційною формою. На питання: „Хотіли б Ви навчатися дистанційно з використанням комп'ютера?”  позитивно відповіли 56% опитаних. Встановлено, що чим менше і рідше студент користується комп'ютером, тим  більше він хотів би навчатися дистанційно.

Хоча технічні можливості для дистанційного навчання ще не достатні, та вони поступово збільшуються тому треба бути готовими до того, що потреби в дистанційному навчанні незабаром різко зростуть. Але впровадження соціальних інформаційних технологій потребує певної  мотиваційної обумовленості, соціально-психологічної та методичної підготовки.

Автор розглядає стан цих соціокультурних факторів інформатизації на прикладі конкретного навчального закладу.

Зараз більшість студентів вміють працювати на комп’ютері на рівні освітніх потреб, тому використання сучасних інформаційних технологій не зустріне перешкод через  невміння користуватися ними.

Згідно дослідження, викладачі і студенти в цілому позитивно ставляться до впровадження нових інформаційних технологій у навчальний процес. Основними перешкодами в ефективному використанні комп'ютерів на заняттях є недостатня обізнаність викладачів щодо можливостей комп'ютера як методичного засобу, мала кількість методичної літератури з цих питань, недостатня матеріально-технічна база. Виявлена динаміка  комп’ютерної забезпеченості студентів, що дає підставу для реального впровадження елементів дистанційних технологій у навчальний процес.