Законодавче та нормативно-правове забезпечення рекреаційно-оздоровчої діяльності

Короткий зміст

Для виводу України на якісно новий організаційно-економічний рівень розвитку слід здійснити широкий комплекс заходів, орієнтованих на підвищення ефективності рекреаційно-оздоровчої діяльності. Серед цих заходів важливе місце займає розробка законодавчих актів і нормативних документів, здатних забезпечити ефективне управління рекреаційно-оздоровчою діяльністю.

Рекреаційно-оздоровчий потенціал України до цього часу використовувався не в повній мірі. Серед причин цього – і недосконале правове регулювання курортної і туристичної діяльності.

Слід відзначити, що за останній час в Україні створено певну нормативно-правову базу, що регулює відносини у  курортній та туристичній сфері.

Основними документами, що регулюють рекреаційно-оздоровчу діяльність є прийняті Верховною Радою Закон “Про курорти” [38], України Закон «Про туризм» [39], затверджена Кабінетом Міністрів Програма розвитку туризму в Україні до 2010 року [76] та інш.

Як визначають загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі курортної сфери та туризму.

Закон України “Про курорти” спрямований на забезпечення використання з метою лікування і оздоровлення людей природних лікувальних ресурсів, природних територій курортів, які є надбанням народу України, та їх охорони. [38]

Метою Закону “Про туризм” є створення правової бази для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян, забезпечення зайнятості населення, збільшення валютних надходжень, захист законних прав та інтересів туристів і суб’єктів туристичної діяльності, визначення їх обов’язків і відповідальності. [39] Закон України “Про туризм” визначає державну політику та державне регулювання в галузі туризму. По-перше, держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності. Відповідно до Закону “Про туризм”, державна політика в галузі туризму визначається Верховною Радою України і основними напрямами якої є:

-        залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення;

-        забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельного виду економічної діяльності України, для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;

-        створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил;

-        захист прав та інтересів держави в галузі туризму;

-        створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю;

-        створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму в Україні;

-        запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення;

-        заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії;

-        встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму;

-        впровадження системи статистичної звітності суб’єктів туристичної діяльності;

-        визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму;

-        створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб’єктів підприємництва незалежно від форм власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства;

-        забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна;

-        підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії;

-        організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів;

-        розвиток співробітництва з зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації.