Методичні підходи до оцінки галузевої конкурентоспроможності на мезорівні управління

Короткий зміст

Конкурентоспроможність являється ключовою категорією в сучасній економіці, умовою здійснення інтеграції країни у світове господарство, яке все більше глобалізується. Глибока інтеграція економіки країни у світове господарство означає її входження в основний потік світового розвитку. Останнє десятиліття ще більше загострило проблеми конкурентоспроможності економіки на світовому рівні.

          Вивчення конкурентоспроможності являє собою одну із найважливіших складових елементів досліджень ринкових відносин, служить орієнтиром для формування економічної політики для держав та стратегій представників бізнесу.

          Категорія “конкурентоспроможність” має різні трактування як серед вітчизняних, так і серед зарубіжних спеціалістів. Це свідчить, з однієї сторони, про значну актуальність та складність проблеми, а з другої сторони – про незавершеність її методологічної розробки та необхідність подальших досліджень.

Так, на думку І. Данилова [35, с.24], аналіз сутності категорії “конкурентоспроможність” потребує розгляду даного поняття з різних позицій:

–      економічної, як основи існування;

–      ринкової, як змагання на ринку;

–      юридичної, як підтвердження відповідності законодавству;

–      філософської, як рушійної сили розвитку суспільства;

–      психологічної, як підтвердження відповідності сподіванням;

–      соціальної, як відповідність потребам соціального розвитку підприємства, країни.

Погоджуючись з автором в цілому, вважаємо за потрібне висловити протиріччя з точки зору методології дослідження. Оскільки імперативом конкуренції різних господарюючих суб’єктів є досягнення переваг над конкурентами в умовах ринкової економіки, то запропоновані І. Даниловим  визначення не враховують різних важливих факторів, які виступають в якості обмежуючих умов, які регламентують єдиний процес (соціальна орієнтація, правове регулювання тощо). 

В економічній науці існують твердження, що галузь у ринковій економіці не є єдиною структурною одиницею та конкуренції між ними реальної не існує, а категорія “конкурентоспроможність галузі” може існувати лише умовно [77, с.22]. З цією точкою зору важко погодитися, оскільки саме на рівні галузі можливе здійснення узагальненої оцінки ефективності використання тих чи інших видів суспільних ресурсів. У випадку втрати галузями конкурентних позицій, ставиться під загрозу здатність країни підтримувати стабільне економічне зростання та соціально-економічну оптимальність. Підтримка та сприяння виробництву у найбільш продуктивних галузях економіки, імпорт товарів (послуг) тих галузей, в яких країна є менш конкурентноспроможною – процес, що зміцнює національну економіку та сприяє оптимальному використанню національних ресурсів. Саме ефективність функціонування сукупності підприємств галузі формує її конкурентноспроможність як невід’ємний елемент конкурентоспроможності національної економіки та є показником привабливості галузі для міжгалузевого перетікання капіталів та припливу нових інвестицій. Також галузевий рівень, в більшості випадків, є основним об’єктом впливу для різних державних заходів та програм [77, с.23]. Відтак, ця категорія має суттєве методологічне та практичне значення.