Удосконалення інституційного забезпечення системи державних закупівель послуг

Короткий зміст

Нинішній стан функціонування організаційної структури управління в системі державних закупівель послуг потребує факторного аналізу альтернативних шляхів її розвитку з чітким визначенням напрямку змін її елементів чи створення умов для самоорганізації. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність застосування інструментарію синергетичного підходу.

Для вдосконалення організаційної структури управління державними закупівлями послуг як складної системи необхідним є вибір таких інструментів і засобів, які б, за теорію резонансів, привели до достатньої амплітуди коливань як усередині системи, так і поза нею. Тобто, пошук елементів удосконалення організаційних структур у сфері державних закупівель послуг має, з одного боку задовольняти вимоги щодо ефективності механізму, складовою якого вони є, а з іншого − забезпечувати потреби зовнішнього середовища (суспільства).

Варто зазначити, що ефективне управління в окресленій сфері визначається не лише тим, наскільки управлінська та керована системи відповідають одна одній функціонально та структурно, а й від адекватного розвитку їх інтеґрованої інформаційної бази для забезпечення закупівельного процесу та безперешкодного проходження сигналів суспільства щодо замовлення послуг.

Таким чином, пріоритетними напрямами вдосконалення організаційних структур у сфері державних закупівель послуг мають бути: вироблення оптимального механізму взаємодії елементів для їх взаємоузгодження, раціоналізація взаємозв’язків завдяки створенню інформаційного середовища для дотримання принципів відкритості та прозорості.

Однак досягнення показників оптимальності для організаційних структур управління у згаданій сфері є складним процесом, який, можливо, потребуватиме перебудови всієї бюджетної системи України, що не є предметом нашого дослідження. Тому дотримуючись позиції пошуку саме раціональності побудови і взаємодії організаційних структур у системі державних закупівель послуг, ми використали концепцію інструментального планування − як сукупність елементів для визначення раціонального типу побудови системи управління, суб’єктної диференціації функцій та безпосереднього кориґування переліку суб’єктів й об’єктів управління.