Оперативний облік і контроль міжнародних фінансово-господарських операцій

Короткий зміст

У вступі викладено доцільність дослідження проблеми, обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, відображено основну мету і завдання, визначено основні положення наукової новизни, представлено теоретичне та практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

Розділ 1 – “Концептуальні засади оперативного обліку і контролю міжнародної економічної діяльності” присвячено науковому обгрунтуванню теоретично-концептуальних засад оперативного обліку та контролю міжнародної фінансово-господарської діяльності. Подано характеристику розвитку міжнародної економічної діяльності України, визначена сутність оперативного обліку та контролю у сфері міжнародної фінансово-господарської діяльності, місце оперативного обліку в загальній системі обліку.

Досліджено фундаментальні питання теорії міжнародної економічної діяльності суб’єктів господарювання, діяльність яких за законодавством України здійснюється винятково на підставі письмових контрактів. У роботі вони розглядаються як джерело первинної інформації для організації та здійснення оперативного обліку та контролю.

Критично проаналізовано різні погляди на предмет і об’єкт дослідження, їх класифікацію, теоретичну та практичну основу. Врахувавши погляди і класифікацію різних авторів та чинне законодавство України, розроблено і запропоновано три види класифікації міжнародної фінансово-господарської діяльності: за ознакою території діяльності; за ознакою об’єкта; за економічною сутністю.

Досліджено історичні особливості міжнародної економічної діяльності, зокрема принципи, за яких: кожна країна переважно експортувала готову продукцію, а імпортувала сировину; кожний трейдер продавав товар якомога дорожче для отримання максимального прибутку; кожний виробник бажав зробити свою експортну продукцію як закінчений виріб; усі країни бажали експортувати більше, а імпортувати менше. На основі цих принципів економісти-класики створювали теорії та концепції розвитку міжнародної економічної діяльності.

У роботі дослідження розвитку міжнародних економічних зв’язків і торговельних відносин України з іншими країнами світу здійснено на основі порівняння з загальним світовим розвитком торгівлі за останні 10 років. З метою порівняння взято окремі статистичні дані про розвиток міжнародних економічних відносин українських суб’єктів господарювання ще за часів СРСР. За даними Мінстату УРСР та його правонаступника Держкомстату України важко провадити порівняльні дослідження, оскільки основні дані за 10 останніх років подано в непорівнюваних одиницях: інвалютних рублях, карбованцях, доларах США. Тому у дисертації використано статистичні дані за обмежені проміжки часу — 3-4 роки. До 1995 р. статистичний облік експорту/імпорту товарів здійснювався на основі контрактів, вантажних митних декларацій, транспортних та інших товарних документів. За даними Держкомстату, при збиранні інформації застосовувались принципи зміни права власності на товар (за методологією МВФ), розподілу на країни походження (виробництва) та країни споживання (призначення). Такий розподіл був умовним, тому методологія припускала, що країна споживання (призначення) збігається з країною, яка придбаває товар, а країна виробництва (походження) — з країною, що товар реалізовує. До обсягів експорту/імпорту товарів не було включено: пряму транзитну торгівлю; чартерні рейси; товари, що тимчасово експортуються не для продажу (для виставок, ярмарок); ремонт основних фондів. Вартість товарів, які взято в оренду на термін більше від одного року, включається в експорт/імпорт товарів, що призводить до невідповідності даних. Моментом експорту/імпорту товарів вважається дата перетину товарами митного кордону. Тут втрачається значна кількість статистичних даних про товари, що реалізуються на території України іноземним контрагентам, без фактичного перетину митного кордону України.

Починаючи з 1995 р. обсяги експорту/імпорту давальницької сировини та готової продукції, виготовленої з неї, включено до загальних обсягів експорту/ імпорту товарів. Зазначене спотворює реальну картину щодо міжнародної економічної діяльності суб’єктів господарювання України, оскільки не враховує повернення готової продукції, виробленої з давальницької сировини, або реалізацію готової продукції в країні переробки і повернення валютних коштів від її фактичної реалізації. За загальноприйнятою практикою статистичні дані України охоплюють обсяги експорту товарів за терміном поставки FOB, а обсяги імпорту визначають за терміном поставки CІF. Органи статистики здійснюють оцінку товарів і послуг за їх вартістю у звітах за цінами контрактів та у валюті контракту. Перерахунок вартості товарів у долари США та національну валюту України здійснюється виходячи з валют контракту та офіційних середньомісячних (для послуг — середньоквартальних) курсів, встановлених НБУ. Це також значно спотворює фактичну картину міжнародної економічної діяльності.

Значну увагу приділено визначенню сутності оперативного обліку та оперативного контролю за міжнародними фінансово-господарськими операціями суб’єктів господарювання України, яка полягає передусім у здійсненні контролю за виконанням етапів міжнародних контрактів, зокрема: відвантаженням, поставками, транспортуванням, митним оформленням, страхуванням, де особливу роль відіграє повсякденне спостереження та контроль за точним виконанням зобов’язань по міжнародних економічних угодах, забезпеченням своєчасності та правильності проведення розрахункових операцій, визначенням результатів діяльності, своєчасним та правильним складанням і поданням звітності. Зазначене досягається завдяки застосуванню сукупності методів, що забезпечують отримання та обробку оперативної інформації з метою використання її в процесі оперативного управління.

У роботі логічно розподілено не лише процеси (етапи) на конкретні стадії, а й окремі процеси за місцем знаходження об’єктів оперативного обліку та контролю — на підприємстві; в дорозі на території України; в пунктах перевантаження; під митним контролем; в дорозі за кордоном.

Розглянуто сутність методів оперативного обліку на конкретних стадіях виконання міжнародних економічних контрактів. З цією метою, враховуючи специфіку кожної групи операцій за економічною сутністю, визначено: контрольні показники; терміни контролю за оперативними обліковими показниками; форми організації контролю; центри відповідальності; головний координаційний орган.

Досліджено оперативний облік у загальній системі обліку, оскільки на підставі інформації саме оперативного обліку формуються дані бухгалтерського, внутрішньогосподарського, статистичного обліку та складається звітність.

Інформація оперативного обліку може бути виражена не в грошовому вимірнику, а в будь-яких інших, у тому числі комбінованих, залежно від потреби у необхідних даних для щоденного оперативного регулювання. Саме оперативний облік може дати швидку інформацію або керівництву, або державним контрольним органам про хід виконання/невиконання певних фактів фінансово-господарської діяльності як підприємств, так і по галузі, країні в цілому. І особливо важливим є те, що ці дані подаватимуться не лише в грошовому вираженні, а в натуральному відповідно до міжнародних домовленностей.

Розділ 2 – “Забезпечення оперативного обліку та контролю міжнародної фінансово-господарської діяльності” присвячено міжнародному економічному контракту як юридичному документу, що засвідчує досягнення певних домовленостей між контрагентами, та як документу, що має певний набір фінансово-господарських показників для організації та проведення оперативного обліку і контролю. Досліджено склад та структуру міжнародних договорів, визначені показники, що характеризують результати виконання домовленностей.

У роботі досліджувалось застосування юридичних підходів до обліку, які спричинили свого часу багато непорозумінь серед бухгалтерів-практиків. Історія розвитку обліку свідчить, що фахівці різних спеціальностей та професій — математики, фізики, монахи, юристи, комерсанти, фінансисти, державні контролери, священнослужителі, торговці внесли свій вклад у його формування, причому як позитивний, так і негативний.

Протягом 300 років (1673—1973) найвагомішу роль у розвитку обліку відігравали юристи. Вони вбачали для себе в облікових процедурах та документах юридичні аспекти: документальне свідчення про наявність правових відносин між власником і підлеглими, між місцевими торговцями та заморськими купцями, майнові, боргові відносини. Саме вони персоніфікували рахунки, тобто за кожним рахунком, на їх думку, мав бути або товар, або грошові кошти, або людина.

Міжнародний контракт, що досліджувався, є базовим документом і способом оформлення домовленостей. Він регулює правові відносини між контрагентами, розташованими в різних країнах світу. Зміст текстів контрактів різноманітний, а тому їх уніфікація (стандартизація) значно збіднює вираження волі сторін. Історичні праці вчених-правників та вчених-обліковців юридичного напряму дослідження розвитку обліку свідчать, що на початку зародження феодального устрою в Європі виникали судові суперечки між торговцями різних країн. Суперечки могли розглядатись за умови наявності у торговців письмових свідчень про їх права на здійснення торгівлі на певній території, права власності на товари. Це означає, що на той час вже існували письмові правила та звичаї, що регламентували правила та порядок торговельних відносин між національними та іноземними торговцями. Правила і звичаї широко застосовувались у практичному житті торговців. Відмінності у їх описанні на різних географічних територіях можна пояснити специфікою правил, які зазнавали впливу звичаїв іноземних торговців.

Розвиток міжнародної торгівлі XIX ст. потребував конкретизації звичаїв. Тоді виникли регламенти, які регулювали базу та вид поставки товарів, види та форми проведення розрахункових операцій. Контрагенти, які постійно співпрацювали щодо торговельних відносин, почали уніфікувати свої письмові домовленості. Зміст текстів угод набував шаблонного характеру, в нього вписувались специфічні (змінні) умови договору, такі як ціна, кількість, якість, походження товару. З одного боку, історично сформувалися регламенти, що мають статус міжнародних, приймаються кожною окремою країною для упорядкування діяльності своїх суб’єктів господарської діяльності. З іншого — залежно від економічної ситуації в країні приймаються нормативні акти, що також регулюють міжнародну торговельну діяльність суб’єктів господарювання і ніяким чином не суперечать міжнародному комерційному праву щодо міжнародної економічної співпраці, більше того опираються та посилаються на міжнародні, історично сформовані правила та звичаї.

Міжнародні регламенти, які приймає Міжнародна торгівельна палата, та підзаконні й нормативні документи, що приймає Україна на їх додержання, безпосередньо пов’язані із здійсненням оперативного обліку та контролю, а також застосовуються для ведення бухгалтерського обліку та складання державної статистичної звітності.

У дисертації запропоновано і розглянуто базову структуру міжнародних економічних контрактів, що складається з конкретних розділів. На її основі побудовано дисертаційне дослідження щодо організації та здійснення оперативного обліку та контролю за міжнародними фінансово-господарськими операціями.

Наведено масиви інформації контракту, здійснено структурний її розподіл на довідкову, що підлягає оперативному обліку і є незмінною, та обліковоконтрольну, що підлягає поточному оперативному обліку та контролю і може змінюватись у процесі виконання (або невиконання, або неналежного виконання) конкретних умов контракту. Розроблено і запропоновано електронний документ — “Реєстраційну картку оперативного обліку та контролю” (рис.1), де передбачено всі основні характеристики та показники з тексту контракту для проведення оперативного обліку та контролю відповідно до всіх його розділів.