ЮВЕНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ: ГЕНЕЗИС ТА СУЧАСНИЙ СТАН

Короткий зміст

Актуальність теми. У процесі поступального розвитку людства статус дитини зазнав вражаючих перетворень: від правового режиму речі – приналежності родини, точніше, її глави – батька – до статусу автономного суб’єкта права. Водночас дитина як член людської спільноти та дитинство як соціально-культурне явище еволюціонували від рівня суто домашніх до рівня глобальних, загальнопланетарних проблем.

Правовий статус уразливих груп населення є показником рівня цивілізованості суспільства, в якому право, що розпочинало свою історію як право сильного, стає силою слабких. Одним із проявів гуманізації права, посилення його соціальної спрямованості та захисного потенціалу є становлення ювенального права, провідною метою якого є захист та утвердження прав однієї з найуразливіших та найнезахищеніших груп населення – дітей.

Що ж до сучасної України, то охорона дитинства та захист прав дітей об'єктивно стають одним із пріоритетів юридичного забезпечення національної безпеки, оскільки наявна депопуляція та невтішні демографічні прогнози, рівень якості життя дітей та молоді, що не відповідає гуманітарним світовим стандартам, зниження освіченості, незадовільний стан правової культури, відсутність позитивної динаміки у протидії негативним явищам у дитячому та молодіжному середовищі ставлять під загрозу майбутнє та саме існування українського суспільства. Від «молодіжного» та «дитячого» чинників, яким від природи властивий великий інноваційний потенціал, значно залежать реформування українського суспільства, його подальший соціальний та економічний розви­ток, просування до інформаційного суспільства та демократії.

Постановка питання про правовий вимір дитинства викликана не тільки загальносоціальним його значенням, але й чинниками самої правової системи України. Юридизація суспільних відносин та видів поведінки, які нещодавно перебували поза правовим впливом, якісні зміни у складі суспільних відносин призводять до виникнення нових та трансформації традиційних сфер правового регулювання, а це, у свою чергу, приводить до ускладнення системи права, виокремлення у ньому нових інститутів та галузей, однією з яких є ювенальне право, що постає як відносно самостійна система ціннісно-нормативного регулювання, спрямованого на забезпечення виживання, розвитку та соціалізації молодого покоління, на захист прав та інтересів дітей та молоді.

Актуальність дослідження обумовлена і суто науковими чинниками. Формування в системі права України нової галузі ювенального права продукує появу науки, яка його вивчає, що, у свою чергу, зобов’язує окреслити місце нової юридичної дисципліни у системі правознавства, її об’єкт та предмет, а також методологію дослідження.

Отже, актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю теоретичного осмислення: дитинства як особливого правового феномена; ціннісно-нормативного регулювання ювенальної сфери громадянського суспільства, юридичного статусу дитини в Україні; участі дітей у правовому житті сучасного суспільства; удосконалення правового регулювання охорони дитинства та відносин за участю дітей; конституювання нової наукової дисципліни, пов’язаної з дослідженням норм, інститутів та дії ювенального права.