ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ІТАЛІЙСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ Автореферат

У “Вступі” подається обґрунтування теми дисертаційного дослідження: в ньому визначаються актуальність, наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, встановлюються мета і завдання, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист. Вступ містить також дані про матеріал і методи дослідження, про структуру даної роботи.

У першому розділі – “Характерні риси системи економічних термінів сучасної італійської мови” – подано результати вивчення понять “термін” і “термінологія”; надано власні визначення понять “термін” і “термінологія”, “економічний термін” та “економічна термінологія”; визначено особливості термінологічної лексики відносно загальновживаних слів; досліджено італійську економічну термінологію як елемент структурно-семантичної організації мови та визначено її характерні риси, з огляду на її специфіку.

Під поняттям “економічна термінологія” розуміється прошарок лексики, який обслуговує різні сфери економічної діяльності, і пов’язаний з економікою як наукою, як фахом, як сферою суспільної діяльності. Економічний термін розуміється як слово чи словосполучення, що висловлює і формує спеціальне поняття, яке співвідноситься з іншими поняттями у системі понять сфери економіки і має власну наукову дефініцію.

Розвиток синонімії (зафіксовано 542 синонімичні пари) обумовлено особливостями розвитку самої системи економічних відносин, а також мовними системними закономірностями, такими як розширення та звуження значення, поява нових найменувань, запозичення, наявність різних словотвірних моделей, різна етимологія терміноелементів, перенос значення та ін. Найрозповсюдженішим типом синонімії в межах економічної термінології є синонімічні відносини між італійським терміном та запозиченою терміноодиницею – 30% всіх синонімічних термінів.

Полісемія є складовою частиною процесу формування нових значень, які утворюються в результаті процесів термінологізації, ретермінологізації та полісемантизації на основі семантичних переносів або спеціалізації; нами виявлено 47 полісемічних економічних термінів італійської мови. У семантичному та формально-структурному планах економічним антонімам властива більшість кваліфікаційних ознак загальнолексичних антонімів.

Гіпонімічна парадигма є однією з найважливіших категорій, яка формує термінологічну структуру економіки і виступає засобом тематичної організації економічної терміносистеми. Гіперо-гіпонімічні відношення економічних термінів відображають різнорівневі родо-видові зв’язки понять терміносистеми.

Взявши до уваги кількісну перевагу багатокомпонентних термінів над однослівними (вони складають 65% термінологічної лексики досліджуваної сфери), що пояснюється схильністю термінів досліджуваної термінології до аналітизму та диференціації понять, надано рекомендації щодо скорочення надто громіздких термінологічних структур.

У другому розділі – “Шляхи поповнення італійської економічної термінології” – досліджено внутрішньо- та зовнішньомовні шляхи термінотворення італійських економічних термінів; визначено найпродуктивніші термінотворчі моделі.

У результаті комплексного аналізу економічної термінології сучасної італійської мови (матеріалом дослідження є 5403 терміноодиниць), яке проводилося на трьох рівнях лінгвістичного аналізу, а саме: морфологічному, семантичному та синтаксичному, виокремлено корпус однокомпонентних термінів, утворених за допомогою зовнішньо- та внутрішньомовних шляхів та способів поповнення лексичного складу (вони складають 35% від загальної кількості термінів), та використовуючи результати статистики, ми можемо зробити висновок, що шляхи та способи термінотворення не відрізняються від способів утворення загальновживаних слів.

Основними шляхами термінотворення в сучасній італійській економічній терміносистемі є деривація (словотвірна та семантична) та запозичення. Суфіксація посідає перше місце – 27% (345 термінів). Метод абревіації займає друге місце, адже значну частину досліджуваної термінології складає група термінів-абревіатур – 18% (226 термінів). Метод словоскладання є дуже продуктивним на сучасному етапі, доля термінів-композитів складає 14% (175 італійських економічних термінів). Процес запозичення іншомовних термінів (переважна більшість яких це запозичення з англійської мови) як спосіб поповнення економічного словника італійської мови, за продуктивністю посідає четверте місце і нараховує 13% однокомпонентних економічних термінів сучасної італійської мови (165 терміноодиниць). Частина термінів з латинського фонду складає 9% (113 термінів). Шостим за продуктивністю є семантичний спосіб поповнення термінологічного словника – 8% (97 термінів). Низьким рівнем продуктивності відзначено спосіб префіксації – 5% (61 термін). Такий спосіб поповнення лексичного складу підмови економіки, як регресивний словотвір, не виявляє високої продуктивності – 4% термінологічних одиниць (55 термінів). Спосіб калькування іншомовних термінів, переважна більшість яких походять з англійської, посідає дев’яте місце – в цей спосіб утворено лише 2% однокомпонентних економічних термінів сучасної італійської мови (31 термін).

На морфологічному рівні суфіксація є найпродуктивнішим способом термінотворення в межах еконoмічної термінології. Отже, внаслідок вивчення структури та семантики суфіксальних дериватів італійської економічної термінології отримано наступні результати: 1) суфіксальна деривація спричиняє зміну категорії (accreditare < accredita- + -mento = accreditamento); 2) найпродуктивнішою основою для творення термінів-іменників є дієслівна – 75% економічних терміноодиниць утворено методом віддієслівної суфіксації (253 терміни); прикметникові основи теж відрізняються досить високою продуктивністю – 15% (46 термінів); похідні економічні терміни-іменники, утворені від іменникових основ, складають 10% всіх суфіксальних дериватів (36 термінів); 3) встановлено, що в італійській мові економіки діє принцип поняттєво-суфіксальної диференціації та спеціалізації: суфікси виражають і диференціюють інтер- та інтракатегоріальні зв’язки (finanzia- + -mento = finanziamento; “finanziare” + “atto di” = “atto di (finanziare)”); 4) в групі італійських економічних термінів-іменників суфіксальних похідних ми виділяємо наступні семантичні групи: перше місце за кількістю посідають похідні для позначення певного виду економічної діяльності чи процесу – 63% (211 термінів). Найпродуктивнішими моделями в цій групі є: V + -zione (distribuzione, compensazione, obbligazione); V + -mento (accreditamento, finanziamento, fallimento); V + -ione / -sione (divisione); V + -enza (scadenza). Другою за чисельністю є група термінів, що позначають агента, виконавця чи суб’єкта економічної діяльності – 23% економічних термінів-іменників, утворених способом суфіксації (78 термінів). Найпродуктивнішими моделями в межах цієї групи є: V + -tore / -trice (imprenditore, monopolizzatore, prestatore); N + -ista (aumentista, azionista, premista); V + -ante (montante, mutuante). Суфіксальні похідні для позначення якісних характеристик економічних процесів та їх виконавців складають 14% (46 термінів). Найпродуктивнішими моделями тут виступають: A + -ità (competitività, convertibilità); A / N + -ismo (liberismo, protezionismo); 5) у словотвірній системі досліджуваної термінології існує певний набір суфіксальних формантів та словотвірних моделей із арсеналу загальномовних, яким властива поняттєво-категорійна спеціалізація в межах терміносистеми. Найпродуктивнішими моделями творення італійських економічних термінів-іменників способом суфіксальної деривації є наступні: V + -zione – 33% (110 термінів); V + -mento – 16% (52 терміни); A + -ità – 7% (24 терміни); A + -ismo – 6% (20 термінів); V + -tore / -trice – 6% (21 термін); N + -ista – 5.7% (19 термінів); V + -ione / -sione – 5.4% (18 термінів); V + -enza – 4.8% (16 термінів); V + -ante / -ente – 3% всіх суфіксальних похідних досліджуваної термінології (10 термінів).

Спираючись на отримані результати структурно-семантичного аналізу та дані статистичних підрахунків стосовно процесів префіксальної деривації італійських економічних термінів-іменників, ми можемо зробити наступні висновки: 1) префіксація, як правило, не викликає зміну категорії: inflazione (N) + iper- = iperinflazione (N), fiscale (A) + para- = parafiscale (A); 2) значення терміна в процесі деривації змінюється відповідно до значення префікса. Так, наприклад, префікс re- використовується в значенні “di nuovo”. Отже, семантичною моделлю префіксального терміна-деривата reinvestire є: “investire” + “di nuovo” = “di nuovo (investire)”; 3) заперечний префікс anti- є найпродуктивнішим, за його допомогою утворено 16% префіксальних дериватів (10 термінів), наприклад: anticongiunturale, anticonsumistico, antinflattivo, antinflazionistico. Досить продуктивними виступають також префікси: dis- (10% – 6 термінів): disinflazione, disoccupazione, disintermediazione; co- (8% – 5 термінів): coassicurazione, cogestione; sotto- (8% – 5 термінів): sottocapitalizzazione, sottoconsumo, sottosviluppo; ex- (6% – 4 терміни): excedola, exdiritto, exdividendo; iper- (5% – 3 терміни): iperinflazione, ipermercato, iperreazione; pre- (5% – 3 терміни): prepensione; sovra- (5% – 3 терміни): sovraindebitamento, sovraoccupazione, sovrapproduzione; in- (5% – 3 терміни): insolvenza. Інші префікси, такі як: con-, contro-, de-, infra-, inter-, para-, re-, s-, sopra-, stra-, sub-, super- не виявляють високої продуктивності у творенні економічних термінів-іменників сучасної італійської мови.

На морфо-синтаксичному рівні найпродуктивнішими способами термінотворення виступають абревіація та словоскладання. Дослідження процесів абревіації, як способу поповнення термінологічного словника сфери економіки італійської мови, дозволило зробити наступні висновки:

1) абревіація сприяє виникненню паралельної скороченої форми вже існуючої терміноодиниці: Ente nazionale di previdenza e assistenza statali > ENPAS; 2) відзначається тенденція до використання абревіатур не тільки як повноцінної, але й основної комунікативної одиниці, коли вона (абревіатура) створюється і вживається одночасно із розгорнутою формою; 3) терміни-абревіатури сфери економіки представлені переважно абревіатурами ініціального типу, які, в залежності від способу їхньої вимови, поділяються на: буквені чи алфавітні (PNL – Prodotto nazionale lordo, PСP – Pagamento contro pagamento; S.r.l. – Società a responsabilità limitata); звукові чи фонетичні (AIRE – Associazione italiana delle società di revisione, ACRI – Associazione tra casse di risparmio italiane, IRPEF – Imposta sul reddito delle persone fisiche). Іншим структурним типом абревіатур досліджуваної термінології є абревіатурами складового типу (MEIM – Mercato monetario e finanziario, CONSOB – Commissione nazionale per le società e la borsa); 4) характерною рисою досліджуваної термінології є досить активне словотворення зі скороченнями: irizzare > IRI – включити до складу IRI – націоналізувати.

В результаті дослідження на структурно-семантичному рівні та використовуючи статистичні дані, ми дійшли наступних висновків щодо словоскладання як способу поповнення італійської економічної термінології: 1) творення композитів досліджуваної терміносистеми супроводжується семантичною деривацією, досить часто це призводить до метафоричного переосмислення одного чи обох компонентів складного слова: casa-madre, impresa-figlia, obbligazioni-spazzatura; 2) композити італійської економічної термінології мають суто італійський характер – їх утворення є проявом загального процесу семантичної конденсації термінолексики; 3) дослідження італійських економічних термінів – складних слів в плані їхньої словотворчої будови показало, що найпродуктивнішим структурним типом є сполучення двох іменників – 54% (95 термінів): acquisto-vendita, capogruppo, borsa merci; утворення із префіксоїдами та суфіксоїдами посідають друге місце і становлять 30% (53 терміни): girofondo, multiproprietà; наступним типом за продуктивністю є поєднання прислівника та іменника – 8% (15 термінів): dopoborsa, quasi-contratto, quasi-prestito, benefondi, dopolistino; 4) найпродуктивнішими словотворчими формантами виступають наступні: aliquota, banca, borsa, cambio, capo, corso, costo, fondo, impresa, inflazione, libro, moneta, obbligazione, paese, prezzo, quota, reserve, scorta, società, tasso, valore; 5) що стосується складних слів, утворених за допомогою префіксоїдів та суфіксоїдів, то внаслідок проведеного дослідження і використовуючи дані статистики, ми можемо стверджувати, що найпродуктивнішими префіксоїдами, що беруть участь у творенні італійських економічних термінів, виступають наступні: auto- (25% – 13 термінів) (autoassicurazione, autoconsumo, autofinanziamento) та euro- (17% – 9 термінів) (euroazione, euroassegno, eurocredito); префіксоїди neo-: neocorporativismo, tele-: teleacquisti, xeno-: xenomercato, та суфіксоїд -giro: bancogiro – виявляють середню продуктивність. Утворення із префіксоїдами agri-, capo-, deci-, iso-, macro-, meso-, metro-, micro-, mini-, porta-, multi- не виявляють високої продуктивності в утворенні італійських економічних термінів складно-похідних слів; 6) для італійської економічної термінології характерним є досить новий і відносно продуктивний тип творення складних термінів – “книжне чи культурне словоскладання”, який полягає у поєднанні суфіксоїдів із префіксоїдами: duopolio, monopsonio, omeopolio, ergonomia. У цей спосіб утворено 6% складних слів досліджуваної термінології (10 термінів).

Метафоричний спосіб творення економічних термінів зі слів загального вжитку є в італійській мові досить продуктивним (автор виявив 364 метафоричні терміноодиниці, з яких 97 є монолексемними), що забезпечує інтенсивну взаємодію загальновживаної лексики із термінологічною. Аналіз досліджуваного лексичного матеріалу дозволяє дійти висновку, що у формуванні переосмисленого термінологічного значення актуалізується не будь-яка сема, а лише та, яка є найнеобхіднішою для успішного втілення завдання вторинної номінації. Так, економічна дійсність постає перед нами начебто гра: gioco borsistico, gioco d’azzardo, gioco di cambiali, gioco equo; а діячі – як герої цієї гри чи казкові герої: gnomo. Численними є терміни, семантику яких має декодувати перекладач (адресат комунікації) в процесі мовного акту, наприклад: а bocca di barile – “як з відра” – операції з купівлі-продажу об’єму цінних паперів, незалежно від їх квотування.

Визначення асоціативних полів сприяло виділенню концептуальних метафор, серед яких найбільше представленими виступають такі: “бізнес – війна”, “конкуренція – бій”; “економічна система – тваринний світ, економічні діячі – представники тваринного світу”; “економіка – довкілля, економічні явища – природні явища”; “економічні проблеми – хвороба, а заходи їх подолання – лікування”; “економіка – родина, а суб’єкти економічної діяльності – члени родини”; “економіка – людське тіло, ринкові механізми – частини тіла”.

Внаслідок дії екстра- та інтралінгвістічних факторів італійська економічна термінологія інтегрує іншомовні терміни, які є власне запозиченнями чи кальками іншомовних слів. Вивчення складу італійської економічної термінології в діахронному плані показує, що виявлені нами економічні терміни за походженням поділяються на дві групи: слова латинського фонду та запозичення з інших мов. З точки зору походження італійської економічної термінології виявлено, що значну частину складають терміноодиниці з латинської мови (оскільки італійська є природним розвитком латинської мови). Нами виявлено 161 економічний термін з латинською основою: aliquota, dividendo, azienda, cradito, denaro. Що стосується власне запозичень з інших мов, то їх можна класифікувати відповідно до ступеня асиміляції в італійській мові. На основі цього ми виділяємо неінтегровані та інтегровані запозичення. У результаті статистичних підрахунків отримано наступні результати:

1) група термінів, що не підпорядкувалися внутрішньомовним правилам італійської мови та повністю зберегли своє первинне написання, є найпоширенішою: вона складає 330 економічних термінів, з яких 118 є монолексемними терміноодиницями. За розповсюдженістю найбільшу частину складають запозичення з англійської мови – 94%: dumping, non-profit, budget, swap, straddle, dealer, що свідчить про велику силу культурно-інтеграційних процесів. Неінтегровані запозичення з французької мови представлено 4.5%: tranche; запозичення з інших мов складають 1.5%: kaizen, embargo, noch;

2) група термінів, що підпорядкувалися внутрішньомовним правилам, становить 47 терміноодиниць. Найпродуктивнішою ланкою є інтегровані запозичення з французької мови – 51%: avallo, profitto, superetta, franco; а також з англійської – 23.5%: stagflazione, supermercato, eurodollaro.

Структурно-семантичне калькування є досить продуктивним способом передачі іншомовних термінів, що не мають аналогів в італійській мові. Група італійських економічних термінів – кальок іншомовних терміноодиниць – становить 88 одиниць. Найчисленнішим типом всередині цієї групи є калькування англійських економічних термінів – 82%: orso, volatilità, stagnazione, toro, linea di credito; кальки з французької мови представлено 14%: allocazione, cedola, società anonima.

У третьому розділі –– “Функціонуваня італійських економічних термінів (на матеріалах публіцистики останнього десятиліття)” – розглянуто семантичні різновиди економічних метафоричних термінів, їх функції в текстах; досліджено корпус італійських економічних неологізмів останнього десятиліття за матеріалами сучасної публіцистики.

Дослідження італійських економічних термінів на семантичному рівні показало високу продуктивність метафоризації як способу поповнення лексичного складу терміносистеми, що вивчається. Нами використано широкий підхід щодо виділення метафор, створений на загальних засадах когнітивної лінгвістики. В процесі аналізу економічного мовлення виділено когнітивну, комунікативну, прагматичну та естетичну функції метафори, які знаходяться у постійній взаємодії (в залежності від контексту важливість тієї чи іншої функції метафори може збільшуватися чи зменшуватися).

Аналіз виявив, що метафоричні терміни в підмові економіки не є поодинокими, випадковими вкрапленнями, а являють собою цілу систему, яка формується за певними семантичними моделями, репрезентованими в італійській мові 10 тематичними групами. Кількісний аналіз італійських метафоричних термінів підмови економіки уможливив визначення ролі цих тематичних груп. Так, антропоморфна метафора посідає перше місце в італійській економічній термінології – 36% метафоричних термінів економічної сфери (130 термінів): consorella, mano invisibile, impresa figlia, casa madre; другою за розповсюдженістю групою є метафори для позначення предметів побуту – 14% (52 терміни): forbici salariali, paniere di beni, “collo di bottiglia; група метафоричних термінів для позначення кольору складає 12% від загальної кількості метафоричних економічних терміноодиниць (44 терміни): mercato nero, andare in rosso, borsa nera, clausola rossa, economia verde; численною є також група для позначення абстрактних понять, що набувають фізичних характеристик внаслідок їх переосмислення – 9% ( 32 терміни): congelamento dei prezzi, risveglio e flessione dei valori, moneta calda, fluttuazione sporca; військова метафора представлена 6% від загальної кількості метафоричних термінів економіки сучасної італійської мови (23 терміни): cavalliere bianco, politica “del rubamazetto”, lotta concorrenziale, combattere la concorrenza; група термінологічних одиниць для позначення довкілля і природних явищ також складає 6% (20 термінів): clima congiunturale, giardinetto, integrazione a valle; зооморфна метафора посідає сьоме місце і представлена 5% метафоричних термінів (18 термінів): mercato dell’orso, mercato del toro, agnello, gatto selvaggio, farfalla, articolo civetta. Як показало дослідження, запозичення з інших наук (quoziente acido di liquidità, risanamento fiscale), національно-географічна (riforma bonsai, samurai bond, obbligazione “yankee”, sushi bond, “muraglia chinese”) та орієнтаційна (integrazione ascendente, rialzista, mercato al ribasso) метафори відзначені однаковою продуктивністю: всі три групи виявляють середню продуктивність і нараховують по 4% досліджених метафоричних термінів сучасної італійської економічної термінології.

Взаємодія чинників внутрішнього та зовнішнього характеру сприяє появі мовних змін. Зафіксовано 515 терміноодиниць для позначення нових економічних понять, що увійшли до італійської економічної термінології за період останніх десяти років. На морфологічному рівні однією з головних рис італійського економічного словника останнього десятиліття є активізація префіксів, з яких найпродуктивнішими є anti- та super- (antiazienda, anti-banche, anti-aumenti, superbanca, superborsa, supercedola). Префіксоїд euro- стає найпродуктивнішим у групі складних слів, утворених за допомогою префіксоїдів (euroaumenti, euroconsumatore, eurolavoro). Спостерігається широке використання префіксоїдів для позначення семантики “кількості та розміру” нових реалій: maxi-, micro-, mini-, mega-, poli-, що пояснює їхню продуктивність у сфері економіки сучасної італійської мови. Сфера електронної економіки повністю або частково обслуговується такими новими словотворчими елементами, як префіксоїди e-, net-, tele-, cyber-. Сучасний етап науково-технічного прогресу вніс певні зміни в систему словотворчих засобів, зумовив використання нових дериваціійних елементів: префіксоїдів caro-, turbo-, pseudo-, psico-, toto-, bio-, eco- та geo-, які вперше використовуються для створення терміноодиниць сфери економіки. Виявляють традиційно високу продуктивність і складні слова, утворені за моделлю V + N. Такі неологізми утворено за допомогою таких віддієслівних основ: acchiappa-, attira-, blocca-, cambia-, ruba-, salva-, sbanca-, spalma-, spilla-, taglia-. На структурному рівні найпродуктивнішою є модель N + N. Спостерігається активна тенденція до використання словотворчих формантів за іншомовним зразком у творенні італійських економічних термінів-композитів, наприклад, з англійської: baby, bond, leader, mix, record, business, boom, shopping, manager. Показовою тенденцією італійської мови у сфері економіки виступає виникнення численних неологізмів, що віддзеркалюють труднощі та нестабільність, які спостерігаються у економічній ситуації сучасної Італії. Словотворчими формантами даної групи економічних термінів є: allarme, emergenza, mala. Центрами інноваційних процесів останніх років є такі ключові поняття економіки, як: banca, contratto, dipendente, fondo, lavoro, provvedimento, riforma, tassa. Ядром багатьох лексичних і фразеологічних інновацій для позначення економічних реалій останніх років виступають такі лексеми, як: fantasma, simbolo, effetto, fanta, monte, uomo, bonsai.

Дослідження італійських запозичень останнього десятиліття у сфері економіки та бізнесу свідчить про закріпленість певних одиниць за відповідними понятійними блоками. Так, до італійської економічної терміносистеми запозичено терміноодиниці для позначення процесів глобалізації і відповідних економічних явищ, що викликають ці процеси; наступною групою є запозичення із семантикою для позначення нових явищ на валютному і фондовому ринках, це також терміни з поняттєвої сфери “людські ресурси”, іншим блоком є термінологічна база, що обслуговує сферу менеджменту, терміни для позначення нових понять бізнес-середовища, а також фахові терміноодиниці, що обслуговують сфери маркетингу і реклами.

ВИСНОВКИ

У висновках автор наводить результати вирішення наукового завдання, що стосується комплексного лінгвістичного аналізу економічної термінології сучасної італійської мови.

Італійська економічна термінологія – це цілісна термінологічна система, яка є складовою частиною загальнонаціональної мови, розвивається за притаманними їй законами та нормами; характеризується високою інформативністю, точністю та експресивною нейтральністю.

Вивчено лексико-семантичні процеси синонімії, антонімії, полісемії та гіперо-гіпонімічні відносини в межах досліджуваної терміносистеми. Проаналізовано шляхи та причини виникнення полісемії та синонімії в італійській економічній термінології.

Шляхи та способи творення італійських економічних термінів не відрізняються від способів утворення звичайних слів, але мають свої особливості. Терміни-словосполучення становлять абсолютну більшість – 65% досліджуваних терміноодиниць. Виявлено, що найпродуктивнішими способами творення монолексемних термінів є: суфіксація – 27%, особливо за моделями: V + -zione – 33%; V + -mento – 16%; A + -ità – 7%; A / N + -ismo – 6%; V + -tore / -trice – 6%; абревіація – 18%, терміни-абревіатури сфери економіки представлені переважно абревіатурами ініціального типу; словоскладання – 14%, найпродуктивнішим структурним типом є поєднання двох іменників – 54%; запозичення – 13%, найбільшу частину складають запозичення з англійської мови – 94%.

Метафоризація є досить продуктивним способом термінотворення (автор виявив 364 метафоричні терміноодиниці), що забезпечує інтенсивну взаємодію загальновживаної лексики із термінологічною. На відміну від термінологій інших галузей знань (технічних, природничих), де метафоричні значення формуються, здебільшого, на основі функціональної та зовнішньої схожості, в економіці метафоризація здійснюється переважно за асоціативною ознакою, що викликає посилення образного сприйняття терміна, особливо на початкових етапах його функціонування, що часто змушує вживати лапки при оформленні термінологічної одиниці: politica “del rubamazzetto”, “obbligazioni spazzatura”, “collo di bottiglia”. Функціями, притаманними метафоричним термінам в італійській економічній термінології, є: когнітивна, комунікативна, прагматична та естетична. Метафоричні терміни в італійській економічній термінології репрезентовані 10 тематичними групами, серед яких антропоморфна метафора посідає перше місце – 36%; метафори для позначення предметів побуту – 14%; метафоричні терміни для позначення кольору – 12%.

Появі мовних змін сприяє взаємодія чинників внутрішнього та зовнішнього характеру. Так, внаслідок бурхливого розвитку економічних відносин, вступу Італії до ЄС, світової глобалізації, появи новітніх технологій, розширення англомовного впливу, інформаційної революції та дії інших чинників відбуваються певні зміни в лексичному складі досліджуваної термінології, а саме: поява численної кількості неологізмів – нами зафіксовано 515 терміноодиниць для позначення нових економічних понять, що увійшли до італійської економічної термінології за період останніх десяти років. Переважну більшість складають запозичення (особливо з англійської мови), терміни-композити (особливо N + N та V + N) та префіксальні похідні (найпродуктивнішими є префікси anti- та super-).

Щодо перспектив подальшого дослідження, то слушним було б вивчення італійської економічної термінології в діахронному плані, проведення паралелей з іншими мовами, створення італо-українського тлумачного словника економічних термінів. Внутрішній склад та процеси, що відбуваються в межах сучасної італійської економічної термінології, являють собою значною мірою “terra incognita”, що робить наше лінгвістичне дослідження важливим і своєчасним.