ПРАВОВІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З початком третього тисячоліття відбувається усвідомлення нових реалій суспільного життя. Стратегічні завдання, що висуваються новою Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 р., пов’язуються з метою реалізації принципів сталого розвитку економіки та екологічно збалансованого природокористування.

Діючі в державі методи управління в сфері охорони навколишнього природного середовища поки що не забезпечують раціонального використання й відтворення природних ресурсів, не можуть припинити зростання рівня забруднення та загального погіршення якості довкілля. В Україні найвищий у Європі рівень розораності земель, вирубування лісів, споживання водних ресурсів, антропогенне та техногенне навантаження на довкілля у кілька разів перевищує відповідні показники держав ЄС, практично відсутні міста, де стан навколишнього середовища є якісним та безпечним для життя і здоров’я.

Розв’язання екологічних проблем, які гостро постали перед українською державою та мають глобальний характер, потребує впровадження ефективних інструментів превентивного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища. До таких інструментів відноситься стратегічна екологічна оцінка (СЕО), що спрямована на реалізацію й охорону екологічних прав та інтересів людини (громадянина), у тому числі майбутніх поколінь, шляхом інтеграції екологічних пріоритетів у плани та програми соціально-економічного розвитку суспільства.

Стратегічна екологічна оцінка упродовж десятиріччя застосовується у багатьох державах світу і вже п’ятий рік є обов’язковою на всьому просторі Європейського Союзу. У травні 2003 р. Україна підписала міжнародний Протокол про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті. Цей Протокол надає Україні принципово новий для неї організаційно-правовий інструмент екологічно збалансованого та демократичного управління розвитком економіки та інших сфер діяльності суспільства. Побудова національної процедури стратегічної екологічної оцінки стала важливим завданням сьогодення у справі розвитку та адаптації екологічного законодавства України до норм Європейського Союзу.

Проте проблема стратегічної екологічної оцінки до цього часу ще не була об’єктом спеціального вивчення українських правознавців, тому обрана тема дисертаційної роботи є надзвичайно актуальною.

Науковим підґрунтям та теоретичною основою для виконання дослідження стали наукові праці провідних фахівців у галузі екологічного права, а саме: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, С.О. Боголюбова, М.М. Бринчука, Ю.О. Вовка, А.П. Гетьмана, Б.В. Єрофєєва, І.І. Каракаша, Н.Р. Кобецької, О.С. Колбасова, В.В. Костицького, С.М. Кравченко, М.В. Краснової, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, П.Д. Пилипенка, О.О.Погрібного, В.К. Попова, В.І. Семчика, М.О. Фролова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука та інших. Науковий доробок цих авторів містить розробку теоретичних основ сучасної концепції правової охорони навколишнього природного середовища, створення правових механізмів забезпечення сталого розвитку суспільства, висвітлює поняття та зміст екологічної функції держави, обґрунтовує напрями розвитку правових засад охорони екологічних прав людини, що створило достатні наукові передумови для розроблення теми дисертаційної роботи.

У відповідній частині дослідження було враховано окремі загальнотеоретичні положення, які викладені у працях С.С. Алексєєва, І.А. Галагана, В.М. Горшеньова, В.М. Кудрявцева, В.В. Лазарєва, В.Д. Сорокіна та інших вчених, а також напрацювання у галузі філософсько-правових питань державного управління і політики І.О. Кресіної, М.І. Палієнка, В.М. Селіванова, О.В. Скрипнюка, В.В. Цвєткова. Були також використані наукові праці фахівців адміністративного права, що сформували певні авторські переконання щодо поняття стратегічного рішення як об’єкту стратегічної екологічної оцінки – В.Б. Авер’янова, Д.Н. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.В. Копєйчикова, Ю.Н. Старілова, М.І. Студенікіної та ін.

Під час підготовки дисертації широко використовувався науковий здобуток європейських вчених з проблем розробки процедури стратегічної екологічної оцінки – А. Брауна, Г. Вегерера, Р. Верхема, Ф. Волша, Б. Далал-Клайтона, Е. Джоао, І. Дусіка, Н. Мікуліча, М. Партідаріо, К. Петерсен, Б. Садлера, Р. Терівел, Т. Фішера, К. Хея, Г. Штьонглера та інших.

У процесі дослідження вивчалися положення міжнародних конвенцій і декларацій, європейських Директив та Регламентів Комісії ЄС, інших міжнародно-правових документів, які регулюють застосування екологічної оцінки в Європейському Союзі. Аналізувалося відповідне національне законодавство України та інших держав пострадянського простору – Росії, Білорусі, Казахстану, держав ЄС – Великої Британії, Данії, Ісландії, Нідерландів, Німеччини, Фінляндії, а також її нових членів – Болгарії та Естонії.

Все вищенавене свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження, важливість і необхідність аналізу правових засад стратегічної екологічної оцінки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України „Проблеми систематизації екологічного законодавства України” (номер державної реєстрації PK 0105U00794, 2005-2006 рр.), „Проблеми вдосконалення природоресурсного законодавства” (номер державної реєстрації PK 0106U012121, 2007-2008 рр.).