CТРУКТУРНІ, ЛОГІКО-СЕМАНТИЧНІ І ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТИПИ ДОПУСТОВИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ НАУКОВІЙ МОВІ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, вказано на джерела і методи їх опрацювання, визначено об’єкт і предмет аналізу, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичну та практичну цінність, зазначено положення, які виносяться на захист, охарактеризовано рівень апробації досліджуваної проблеми.

Перший розділ "Лінгвістична інтерпретація структури і семантика допустового речення", що складається з семи підрозділів, містить опис критеріїв обраного в дослідженні підходу до аналізу семантичної структури допустового речення. Здійснюється їх зіставлення з іншими критеріями, на основі яких проведено спостереження над формуванням загальної допустової семантики.

Використання різноманітних критеріїв при вивченні вираження допустовості одиницями різних синтаксичних рівнів (синтагма у недопустовому реченні, прості речення, складні речення, надфразна єдність) дозволило дослідникам допустових відношень простежити роль засобів зв’язку (І.Р.Вихованець), "фразеологічних засобів відтворення" (Р.М. Гречишникова), займенникових слів (Л.С.Естріна), релевантності порядку частин речення і різних синтаксичних структур у формуванні загальної допустової семантики ( І.І. Слинько, І.Г. Чередниченко, А.П. Загнітко та ін. ).

Об'єктом уваги більшості лінгвістів, як правило, є синтаксична організація допустового речення і семантика засобів зв’язку (М.Я. Плющ, А.В. Богомолова, М.Ф. Воробйова, І.І. Слинько та ін.), а також логічна організація допустового речення (І.Є. Намакштанська, Р.М. Гречишникова, Т.Г. Печінкіна, Н.І. Формановська та ін.). Детальний аналіз допустових відношень у російській науковій мові здійснила І.Є. Намакштанська за такими мовними параметрами: логічна форма судження, синтаксична структура висловлення, вживання засобів зв’язку, використання додаткових засобів зв’язку, лексичні співвідношення, можливість або неможливість, обов’язковість або необов’язковість поширення допустового висловлення  синтаксичними  структурами  з  іншою семантикою. За І.Є. Намакштанською,  дослідження семантичної структури речення доцільно починати з розгляду змістової організації речення у співвідношенні з елементною структурою закладеного в ньому логічного судження.

У реферованій дисертації вперше поставлено завдання простежити процес формування семантичної структури українського допустового речення та його залежність від комплексу змістоорганізувальних екстралінгвістичних факторів і системи мовних засобів вираження. До екстралінгвістичних чинників зараховуємо мовленнєву ситуацію; логіку відношень, що втілюються в одній із форм мислення – відповідному типі судження; цільову спрямованість інформації, що стимулює прагматичний аспект повідомлення. Внаслідок логіко-семантичного аналізу в реченні виділено глибинну структуру судження та семантичні компоненти, які підпорядковуються йому.

На базі власного наукового спостереження та опрацювання спеціальної наукової літератури вважаємо, що загальна специфіка семантичної структури односуб’єктних та двосуб’єктних допустових речень полягає в тому, що в односуб’єктних реченнях один семантичний суб’єкт характеризується за двома зворотно зумовленими ознаками, діями або відношеннями з об’єктом (об’єктами). У двосуб’єктному реченні два суб’єкти кваліфікуються з боку двох предикатів за ознаками або відношеннями з об’єктом (об’єктами).

---

Намакштанская И.Е. Семантическая структура односубъектного уступительного предложения в современном русском языке: Дисс. ... канд. филол. наук. – М., 1980. – 170 с.