МОВНІ ДОМІНАНТИ ХУДОЖНІХ СТИЛІВ ПОЛЬСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність та новизну досліджуваної проблеми, з’ясовано мету і завдання роботи, проаналізовано стан дослідження обраної теми, окреслено її теоретико-методологічну основу і практичне значення.

Перший розділ “Мовна домінанта в аспекті сучасних теорій художнього стилю” присвячено теоретичним питанням лінгвостилістичного аналізу. Пріоритетним завданням цієї частини дослідження є формування теорії мовної домінанти, яка дає змогу відшукати “ключ” до естетичної цілісності художнього тексту, окреслити специфіку художнього стилю як системи чітких взаємозв’язків, визначити ієрархію та механізми відношень мовних елементів стилю, з’ясувати інтенції автора, специфіку його образного мислення тощо.

Загалом тип відношень, які пов’язують художній стиль та мовну домінанту можна охарактеризувати так: марковані елементи (йдеться про категорію змінну, результат вибору і комбінації), які визначають специфіку художнього стилю, включені у різноманітні зв’язки залежності: не випадково йдеться про комплекс, а не суму. Це означає, що функціональне навантаження між елементами структури розподіляється нерівномірно – існує так звана мовна ієрархія художнього стилю, найважливіше місце в якій посідає мовна домінанта.

У підрозділі 1.1. “Художній стиль – художня мова – художній текст. Дефініція термінів у сучасній лінгвістиці” висвітлюються погляди сучасних мовознавців, які пов’язані, передусім, з проблемою дефініції художнього стилю та визначенням характерних властивостей цього явища.

Поняття художнього стилю є широким узагальненням і абстрактною категорією, про що свідчить хоча б такий факт: стиль символізму зовсім не схожий на стиль футуризму (з огляду на перелік стилістичних засобів, структурну побудову тощо), в той час як обидва є складовими загального “художнього стилю”. Виникає закономірне запитання про критерії дефініції художнього стилю. Найпростіший варіант, який можна запропонувати, – відштовхуватись від визначення стилю (яке вибирається на основі сумісності із завданнями та методами дослідження) і вказувати середовище реалізації стильових тенденцій. Наприклад: “спосіб впорядкування мовного матеріалу на основі окресленого функціонального призначення, який характеризує тексти художньої літератури, називаємо художнім стилем”. Однак таке трактування не є вичерпним з огляду на предмет дослідження. По-перше, художній стиль пов’язується з системою мовних елементів, які вибирає творець комунікату. По-друге, що особливо важливо, не всі мовні елементи цієї системи надають висловлюванню певні стильові риси (в іншому випадку зникає потреба розрізняти мову і стиль). Тому до мовно-стилістичних явищ треба віднести марковані елементи (придатні для реалізації відповідної функції повідомлення, стилетворчі), які є основною диференційною ознакою стилю. Відтак, робоча дефініція дослідження така: художнім стилем називаємо функціонально вмотивований комплекс естетично маркованих знаків і форм, властивих текстам художньої літератури.