ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ НА ПОЗНАЧЕННЯ МЕНТАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЛЮДИНИ: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ТА ФОРМАЛЬНО-ГРАМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКИ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються мета і завдання дисертаційної роботи, розкриваються наукова новизна, методи, визначається об’єкт і предмет дослідження, теоретичне і практичне значення результатів дослідження.

У першому розділі “Фразеологізми як відображення мовної картини світу у сприйнятті людини” викладаються основні засади лінгвістичного моделювання та дослідження мовної картини світу. Розглядаючи основні характеристики картини світу, ми виходимо з того, що картина світу є суб’єктивним образом об’єктивної реальності. З метою оптимізації орієнтації у зовнішньому світі людина створила цілий ряд найрізноманітніших символічних структур – мову, міфологію, релігію, науку, мистецтво, які регулюють її поведінку. За допомогою цих символічних структур людина формує для себе картину світу як основу життєдіяльності. У генетичному аспекті це результат певного пізнавального досвіду етнокультурної спільності, у прагматичному – таке моделювання світу, яке робить можливим людське існування. Мовні образи, складові мовної картини світу виражають народний дух, національне відчуття, сприймання і розуміння світу.

Світова лінгвістична наука детально опрацювала поняття „картини світу”. Зараз існують різні напрямки у її дослідженні, що розвиваються у кількох наукових осередках. Зокрема, за останні роки польськими мовознавцями (Й.Бартмінським, Р.Токарським, І.Мацькевич, Я.Анусєвічем, А.Пайдзінською та ін.) опубліковано цілий ряд праць, присвячених висвітленню відповідного мовного матеріалу з когнітивнолінгвістичної, етнолінгвістичної, етнопсихологічної та інших теоретично споріднених точок зору. Якщо польські лінгвісти акцентують увагу на національній картині світу, то російським дослідникам належить пріоритет у розробці теорії мовної картини світу у плані відтворення концептуальної картини світу мовними засобами.  В українській мовознавчій науці проблемами мовної картини світу займаються Ф.Бацевич, О.В.Кровицька, Н.В.Лобур, Ж.Соколовська, С.Жаботинська, Т.Радзієвська та інші.

Різна природа умотивованості окремих слів дає змогу виділити таке поняття, як образна умотивованість, тобто вторинне значення, що виникає на основі первісного, прямого. Переносне значення виникає тільки за асоціацією з прямим. Образність у мові не обмежується уживанням або переосмисленням одного слова. Дуже часто образ передається описово словосполученням або навіть реченням. Багато з таких образно ужитих словосполучень і речень можуть ставати загальновживаними у певному мовному колективі або навіть вийти за його межі. Тоді таке словосполучення або речення починає функціонувати як єдине ціле саме завдяки утворенню цього свого самостійного позначеного. Такі мовні одиниці мають назву фразеологічних. Одним із основних засобів збереження та вираження мовної картини світу є фразеологічна одиниця.

Фразеологія виконує важливу роль у відображенні картини світу. Мова відбиває ментальність народу, і саме фразеологізми багато у чому визначають своєрідність цього відображення. Значення фразеологізмів створюється семантичною взаємодією всіх компонентів і формується на основі уявлення про певну ситуацію. Незалежно від типу, будь-яка фразеологічна одиниця характеризується тим, що її значення, яке виникає у результаті взаємодії компонентів, ґрунтується на образі, що виникає або у результаті переосмислення одного з компонентів, або внаслідок їх взаємодії. При цьому у мотивації фразеологічної одиниці дуже часто визначальним є конотаційний елемент. Поняття конотації є одним з основних в описі мовної картини світу, оскільки саме у конотативних емоційно-оцінних характеристиках мовних одиниць виражається світобачення носіїв певної мови. До факторів, що детермінують творення мовних образів, обов’язково включається і чинник мовної особистості, причому з урахуванням  її національної специфіки.

Другий розділ дисертації “Семантична структура лексико-фразеологічного поля ментальної характеристики” присвячений змістовій характеристиці фразеологічних одиниць на позначення ментальних властивостей людини.

Нами була побудована класифікація внутрішніх рис ментальності людини, яка, з одного боку спиралась на конкретний мовний матеріал; водночас нами було використано  вже існуючі схеми, представлені у ідеографічних словниках та наукових джерелах. Застосування цих апріорних схем у семантичній класифікації аналізованого нами матеріалу викликало потребу їх евентуальної модифікації, зокрема, введення нових додаткових рубрик.

Усі фразеологізми польської мови можна класифікувати у чотири великих класи, серед яких найчисленнішим виявився клас фразем на позначення вольових якостей особистості і, крім цього, наявні також класи фразеологізмів, що позначають морально-етичні риси людини, її афективно-психічні і інтелектуальні властивості. Кожен із зазначених класів об’єднує певну кількість груп, які детальніше характеризують означений клас.